Інфраструктура з людським обличчям: як дорожня галузь створює в Україні тисячі робочих місць
Часто перешкоди стають можливостями. Тисячі кілометрів розбитих доріг стають ідеальним стартом для національного інвестиційного проєкту, а загрозливі наслідки карантину – мотивацією до рішучих невідкладних дій.
За 3-4 роки ми отримаємо не лише оновлену мережу доріг. Ми сформуємо новий економічно-соціальний простір. Важливий крок на шляху до цього – проєкт "Дороги та робота".
Кадровий голод і масштабні плани
Мільярдні інвестиції і більше 6500 км запланованих оновлених українських доріг (як державних, так і місцевих) змушують підрядні дорожні організації розширювати власний кадровий штат вже просто зараз.
Разом з Офісом підтримки реформ при Укравтодорі ми порахували, що цього року оновлення доріг залучить 38 тисяч дорожників. Це спеціалісти, які безпосередньо працюють на дорожніх ділянках: асфальтобетонники, машиністи, водії, шляхові майстри, дорожні робітники тощо. На ринку вакансій їх катастрофічно не вистачає, і з кожним місяцем ремонтного сезону потреба ставатиме все більшою.
Укравтодор як державний інститут, що реалізує політику уряду в галузі, вирішив тут допомогти. Тому ми спільно з Офісом президента та урядом ініціювали проєкт "Дороги та робота".
Якщо просто – це онлайн-портал, на якому будь-хто може: а) знайти для себе вакансію у дорожній сфері; б) отримати інформацію про те, як без досвіду роботи можна стати дорожником.
Останнє особливо важливо з огляду на те, що рівень безробіття буде в Україні зростати, а можливостей для роботи за кордоном ставатиме менше. Однак мало дати вакансію – треба зробити все можливе, щоб вона була престижною.
"Дороги та робота" – перезавантаження дорожньої галузі онлайн
Один із перших кроків у рамках проєкту "Дороги та робота" – це формування Меморандуму щодо захисту працівників дорожнього господарства та створення нових робочих місць. Його завдання – створити рівні та прозорі умови в галузі.
У Меморандумі ми закріпили мінімальну зарплату на рівні 9670 грн – це той базовий рівень оплати праці, на який може розраховувати людина, що приходить в галузь без досвіду роботи. Зрозуміло, що зарплата кваліфікованих дорожників вища.
Меморандум вже підписано з Профспілкою пpацiвникiв автомобiльного тpанспоpту та шляхового господаpства Укpаїни. Далі будуть долучатися дорожні компанії.
Сьогодні ми маємо шанс створити в Україні чи не єдину галузь з відкритими умовами працевлаштування та доволі високими соціальним гарантіями (з огляду на інші галузі в країні). А партнерство з robota.ua та Державною службою зайнятості дозволяє розповісти про ці можливості якомога ширшій аудиторії.
Децентралізація, якою вона має бути
Інвестиційна привабливість дорожніх робіт полягає у тому, що 1 км оновленої дороги чи 1 нове створене робоче місце запускає ланцюгову реакцію. Поясню це дуже просто.
Щоб відремонтувати дорогу, перед початком робіт потрібно: а) розробити проєктну документацію (інжиніринг і проєктування); б) знайти матеріали для будівництва (виробництво дорожніх матеріалів).
Зрозуміло, що більше доріг будується, то більша потреба в інженерах, проєктувальниках, діючих сировинних заводах (нові заводи – нові робочі місця). Це мінімальні вимоги для старту.
Продовжуємо ланцюг. Оскільки часто дорожні роботи тривають безперервно (навіть вночі), а самі ремонтні ділянки знаходяться далеко від великих населених пунктів, то постає питання з тривалим забезпеченням потреб у харчуванні та ночівлі.
Це напряму впливає на розвиток придорожної інфраструктури в регіонах, а саме готелів, кафе, ресторанів. Велика кількість транспортної техніки створює додаткове навантаження на СТО.
Дорожній сезон триває від 8 до 10 місяців. Отже, гроші поступово осідають в різних куточках України. За нашими підрахунками, дорожня галузь у цьому році зможе створити понад 120 тисяч робочих місць у суміжних галузях. І це лише в перший рік масштабного плану оновлення української мережі доріг.
Оновлення доріг – довгострокові інвестиції
Велике дорожнє будівництво – це не українське ноу-хау. Це обов’язковий етап, який мають пройти усі розвинуті країни. Першими на цей шлях стали США та країни Західної Європи. Згодом – Японія, Китай і Південна Корея.
Наші економічно успішні сусіди, Туреччина та Польща, пройшли його не так давно – за останні 20-30 років. І у кожному випадку дорожнє будівництво запускало серйозні зміни: різке зростання внутрішнього товарообігу та транспортної мобільності, активізацію туристичного потенціалу регіонів, розвиток придорожньої інфраструктури тощо.
Можна було б сказати, що такий період Україна пройшла ще за Радянського Союзу, але з тих часів ремонти на більшості доріг здебільшого ніхто не проводив.
Коли певна локація стає доступнішою, інвестиція в неї також стає приваблішивою. Адже час подорожі зменшується і стає комфортнішим.
Для держави дороги – це не лише маршрути, але й точки зростання. Зокрема й розвитку придорожнього сервісу: ресторанів, аптек, кафе, великих торгових центрів і парків розваг. Зараз ми не використовуємо цю опцію. Велике дорожнє будівництво має це змінити.
Чому це важливо? Бо це черговий крок на шляху до децентралізації. Придорожній сервіс – це робочі місця для людей, які стали заручниками урбанізації. І, здавалося б, де нове робоче місце для дорожника, а де – для ресторану швидкого харчування. Однак саме в цьому і полягає інфраструктурна магія Великого дорожнього будівництва.
Олександр Кубраков, для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
