Завершити День бабака

Є такий відомий фільм – "День бабака". З моменту набуття Україною незалежності я відчував себе героєм цього фільму. Нібито щось змінюється, а насправді нічого.

Паралельно я бачив, як розвиваються країни, з яких ми на початку 90-х сміялися, коли возили туди на продаж шнурки і кип'ятильники. Сьогодні це країни Євросоюзу. 

А ми, маючи великий потенціал, залишалися на місці. Мені це набридло! Я давно знайомий з Володимиром Зеленським, тому коли він запропонував приєднатися до його команди, я вирішив використати свій досвід та знання для проведення змін у державі.

Минув рік. Було б наївно думати, що за такий короткий період ми виведемо країну з Дня бабака. Але світло в кінці тунелю однозначно з'явилося.

Якщо говорити про парламент – звідти зникли негативні явища, які існували завжди. 

Ми вирішили питання кнопкодавства, зараз вирішуємо питання поправочного спаму. Провели суттєву роботу щодо присутності парламентарів у сесійній залі, щодо активності їхнього голосування за закони. А головне – ми зробили народних депутатів такими ж громадянами, якими є решта українців, оскільки зняли депутатську недоторканність. 

Ми вперше сформували план законопроєктних робіт Верховної Ради. Найближчим часом він буде затверджений, і в подальшому парламент працюватиме не просто "з коліс", а за чітким графіком. І кожен громадянин України зможе поцікавитись, чим Верховна Рада займатиметься сьогодні, чим – через місяць або через рік. Це надзвичайно важливо для розвитку країни.

Ми активно почали розвивати питання, пов'язані з народовладдям. Підготували проєкт закону про всеукраїнський референдум, він зараз перебуває на громадському обговоренні, виставлений і на сайті парламенту, і на моїй публічній сторінці в Facebook українською та англійською мовами. 

Реалізовано цілий блок законодавчих ініціатив щодо економічних перетворень. Це лише початок. Далі в нас підуть питання фінансової амністії для підприємців, розвитку бізнесу, спрощеного доступу до кредитів тощо. 

А ще – антикорупційна, судова, прокурорська реформи. Ми йдемо крок за кроком. Це важко, але ніхто й не говорив, що буде легко. 

Наше завдання – за чотири роки, що залишилися цій каденції, докласти максимальних зусиль, аби відкат вже був неможливий. Польщі та іншим країнам соціалістичного блоку вдалося зробити це ще у 90-і. Ми зараз долаємо той самий шлях.

Чому ми запізнилися на 30 років? Думаю, це наслідки пострадянського мислення. За 70 років нам нав'язали певну матрицю, патерналістське ставлення до життя: держава все за тебе вирішить, все за тебе зробить. А ти маєш тільки ходити на роботу і не проявляти жодної активності.

Але вже змінилися покоління. Люди усвідомлюють, що весь світ живе по-іншому, а тому треба брати ініціативу до своїх рук. Україна нарешті накопичила енергетику, яка дозволила змінити щось у державі, переключити вектор із патерналізму на власну активність. 

Так, за цей рік у нашої команди були дрібні помилки і прорахунки. Але все ж таки у народу є бачення і віра в те, що наші наміри чисті. 

Як доказ можна навести той факт, що за весь цей період серед представників влади, дякувати Богу, не було жодного потужного корупційного скандалу. Так, певні історії були, але не серед людей, які асоціюються із владою, і тим паче не у президента особисто.

А це означає, що до влади прийшли ті, хто справді хоче змін. 

І мені видається, що мав рацію Вацлав Гавел, який свого часу говорив: "Краще п'ять років помилок, ніж 50 років саботажу". 

Я впевнений, що український народ дозрів до того, що треба рухатися в іншому напрямку. І запас віри та надії на майбутнє ще зберігається.

Руслан Стефанчук, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.