Зупинити поправочний терор
Знаєте, що має робити Верховна Рада у найближчі два роки? Ні, не боротися з коронавірусом. А розглядати поправки до "банківського" закону.
Арифметика проста. Маємо сумний рекорд України – понад 16 тисяч поправок до законопроєкту про банки.
Розгляд однієї поправки за регламентом триває до 2,5 хвилини. Розгляд усіх 16 тисяч потребуватиме понад 650 годин. За звичайним некарантинним графіком роботи парламенту це понад 40 пленарних тижнів. Або майже два роки та 40% усієї каденції Верховної Ради.
Насправді, поправки є дуже корисною річчю. Вони дозволяють залучити до роботи над законом велику кількість експертів та правників. Тому в багатьох країнах законопроєкти стають законами завдяки розгляду навіть не у двох, як в Україні, а у трьох читаннях. Це дозволяє підвищити якість законодавчих актів, а також їхню доступність простим людям.
Але, як засвідчила практика, поправки можуть бути і зброєю масового знищення, засобом блокування парламенту. І тоді це вже не поправочний спам. Це парламентський терор. Коли ініціатор найбільшої кількості поправок висуває умови їхнього скасування, він стає класичним терористом, який взяв у заручники мільйони українців і шантажує всю країну.
Читайте також:
"Слуга народу" знайшла "зброю" проти спаму в "антиколомойському" проєкті
Переговори з терористами до добра нікого не доводили. Тому ми в монобільшості знайшли інший, законний спосіб покласти край парламентській обструкції. Мова про законопроєкт №1043 – "Про внесення змін до Регламенту щодо протидії зловживанням прав народних депутатів у ході законодавчої процедури".
Ми пам'ятаємо штучну генерацію безглуздих поправок до мовного закону і Виборчого кодексу, їхній розгляд у порожній залі за присутності лише десятка депутатів.
Метою цих поправок була комфортна участь депутатів БПП та "Народного фронту" у виборчих кампаніях 2019 року. Три місяці імітації роботи парламенту коштували країні 1,3 млрд грн.
Тому особливу процедуру розгляду законопроєкту у другому читанні як винятковий варіант боротьби із навмисним блокуванням парламенту тисячами поправок ми заклали до проєкту №1043 ще у вересні 2019-го. Але не ставили його на голосування "в цілому", сподіваючись на конструктивну роботу та добру волю всіх парламентарів.
І лише зараз, коли країна опинилась на межі економічної прірви, ми вимушені йти на зміну процедури.
Запровадити так звану особливу процедуру розгляду закону. Її зможуть ініціювати 150 депутатів, а підтримати – 226 і більше.
Застосувати особливу процедуру можна буде не до будь-якого законопроєкту. Проєкти Кодексів та змін до Конституції апріорі розглядатимуться за звичайною процедурою. Те ж саме стосується проєктів, до яких надійшло менше 500 поправок, та проєктів, кількість поправок до яких не перевищує вп'ятеро кількість статей (пунктів) ухваленого в першому читанні документа.
Кожна депутатська фракція та група матиме право визначити по п'ять важливих неврахованих поправок, які будуть обговорені і проголосовані на пленарному засіданні. Подбали ми й про права позафракційних депутатів – вони зможуть обґрунтувати по одній поправці.
Щоб не допустити "диктатури" комітетів, передбачено право будь-якого депутата поставити під сумнів кожну враховану комітетом поправку. Якщо у сесійній залі вона не набере 226 або більше голосів, така поправка буде вважатись відхиленою.
З власного досвіду я знаю, що депутати важко погоджуються на зменшення обсягу своїх прав і повноважень. А тому впевнений, що особлива процедура буде застосована лише до одного-двох законів. Ну, а в подальшому виконуватиме тільки превентивну функцію – бути запобіжником від спроб зірвати роботу законодавчого органу поправочним терором.
Павло Фролов, для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
