Анатомія судового розгляду: що потрібно суду, щоб ухвалити законне рішення
"Суд – будь-який суд, не лише цей – скрупульозний. Повільний і втомливий. Але саме таким він і має бути. Суд – не шоу для публіки. Він не мусить бути цікавим чи розважальним. Це серйозна річ: справедливість поставлено під сумнів, на кону – людські життя, а в доведенні чиєїсь провини чи невинності немає нічого видовищного", – так пише про Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії хорватська письменниця Славенка Дракуліч у книзі "Вони б і мухи не скривдили".
Наразі Вищий антикорсуд одночасно розглядає 173 кримінальні справи по суті пред'явленого обвинувачення щодо 441 особи за участю 812 захисників. Більшість з цих проваджень мають високий суспільний резонанс.
Влітку минулого року, плануючи простір у тимчасових будівлях суду, ми хвилювались, що не можемо обладнати великі зали судових засідань, які б забезпечили можливість бути присутніми всім бажаючим.
Проте півроку по тому можемо сміливо констатувати: попри загальнодержавну зацікавленість у подоланні корупції, під час судового розгляду зазвичай немає нікого, окрім колегії суддів, секретаря судового засідання, прокурора, обвинувачених та їхніх захисників.
З цього стає очевидним, що громадян, представників політичних еліт, засоби масової інформації цікавить кінцевий результат здійснення правосуддя – вирок.
На правду ж, процедура судового розгляду не менш важлива, ніж момент його проголошення, адже без дослідження та ретельної оцінки доказів неможливо ухвалити законне рішення.
Цьому вельми очікуваному та цікавому для широкого загалу моменту завжди передує кропітка та багатоденна аналітична праця суддів:
- уважний перегляд матеріалів відеофіксації чисельних слідчих дій (наприклад, обшуків, відеоконтролю особи/місця),
- прослуховування багатогодинних аудіозаписів, сформованих за результатами аудіоконтролю особи/місця або зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (так зване "прослуховування телефонних розмов"),
- допит величезної кількості свідків,
- дослідження десятків, а інколи сотень, томів документів та речових доказів тощо.
Непоодинокі випадки, коли у ході судового розгляду постає необхідність дослідити докази повторно, зокрема, за участі експерта, свідків.
Інколи для відстеження злочинних зв'язків суддям доводиться здійснювати документальну "навколосвітню подорож", відслідковуючи шлях, що його проходить здобуте злочинним способом майно до його появи вже у статусі легального активу.
Помножимо всі наведені вище дії суду на кількість обвинувачених у справі осіб, а також на кількість інкримінованих їм злочинів. І занотуємо: дослідження доказів завжди супроводжується титанічними зусиллями, що їх докладають прокурори та захисники для спростування позиції протилежної сторони та переконання суду в обґрунтованості своєї позиції.
Кожному доводу та кожному аргументу суд також повинен надати оцінку.
Для продуктивної роботи за справою колегія суддів призначає судовий розгляд однієї або двох справ на день, тобто на тиждень відбувається максимум 10 судових засідань у одній колегії.
При цьому судді повинні приділяти рівну увагу всім кримінальним провадженням, які перебувають на їхньому розгляді. Адже кожна справа є найважливішою та доленосною для тих осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочину.
Об'єктивно виходить так, що в середньому судове засідання за кожною справою відбувається один раз на три тижні.
Звичайно, хотілося б прискоритись, але це бажання не є доречним у кримінальному процесі. Тут йдеться про людські долі: поспіх та халатне ставлення під час здійснення правосуддя неприпустимі.
Вищий антикорупційний суд працює щодня та упродовж усього дня, більшість кримінальних справ уже перебувають на стадії дослідження доказів.
Це довготривалий процес, але він завжди закінчується ухваленням вироку: виправдувального або обвинувального.
І ми працюємо на якість – і процесу, і кінцевого результату.
Олена Танасевич, голова Вищого антикорупційного суду, спеціально для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
