Децентралізаційні зміни до Конституції: необхідність чи забаганка?
25 лютого з великого форуму в Києві стартувало коло регіональних обговорень необхідності змін до Основного Закону щодо децентралізації влади.
Попри той факт, що дана реформа визнана найбільш успішною за роки після революції як європейськими експертами, так і українськими громадянами, спроби закріпити її на рівні Конституції вже четвертий раз зазнають невдачі.
2 законопроєкти за попереднього скликання та президента і ще 2 вже за поточної владної команди були "успішно" відкликані.
І тут постає ключове питання. Чи є необхідність закріплення децентралізації Конституційними змінами гострою, або ж дорожня карта реформи є недосконалою і даним пунктом можна знехтувати?
Противники змін до Конституції наводять, як правило, 3 аргументи "проти". Спробую відповісти на кожен з них.
- У 1996 році (при ухваленні Основного Закону незалежної України) блок про місцеве самоврядування став політичним компромісом, тому зараз він є далеким від ідеального. Проте сьогоднішні процеси тільки погіршать ті, хоч і невеликі, але все ж таки здобутки.
24 роки тому Конституція була результатом політичного компромісу того часу, в якому фактичні адепти сильної України, що крокує в Європу, були змушені домовлятись з комуністичними адептами спільного існування з Росією.
Наразі, в поточному парламенті, такої проблеми немає. Рух України в бік Європи є сталим, а політичні конфронтації мають інше джерело. Отже, нема і потреби шукати компроміс такого порядку.
Відповідність проєкту змін Європейській Хартії Місцевого Самоврядування та інтересам наших громадян не підлягає сумніву.
- Реформу можна закінчити без змін до Конституції.
Якщо під реформою ми вбачаємо новий адміністративно-територіальний устрій, то це судження є правдивим. Після відкликання президентом проєкту №2598 ми запустили "план Б" і ухвалення законопроєкту №2653, що вже подолав перше читання, дозволить нам провести жовтневі вибори на новій основі та перезавантажити систему місцевого самоврядування.
Але що стосується повноцінної реформи, впровадження нового підходу до адміністративного нагляду за законністю, надання обласним радам власних виконавчих органів, то всі ці питання підвиснуть під загрозою їхньої неконституційності.
- Суспільний запит на відповідні зміни відсутній.
Зміни до Основного Закону – це консенсус про правила та подальше співіснування як еліт, так і громадян.
Якби запиту на тотальне оновлення правил гри в країні не було, то Володимир Зеленський не став би президентом, а партія "Слуга народу" не сформувала б першу в історії українського парламентаризму монобільшість.
Крім цього, реформа децентралізації є найбільш популярною серед українців, її підтримують від 65% до 70% наших співгромадян, що є шаленим кредитом довіри.
З метою не провалити комунікацію, цього разу все буде відбуватись в максимально відкритий спосіб. Після великого форуму в столиці, протягом 2 тижнів будуть відбуватись регіональні обговорення, а з 11 по 14 березня майданчиком для чергової дискусії стане Рада Європи.
Серед ключових положень, що підлягають обговоренню є:
- Необхідність виборного органу на рівні районів
- Формат адміністративного нагляду. Чи можуть виправдати себе префекти?
- Наявність чи відсутність в Конституції переліку областей
- Однозначність тлумачення статусу одиниці в системі адміністративно-територіального устрою. Щоб ні у кого не було сумнівів, що ніякого особливого статусу не буде.
- Необхідність згадки про контроль органів місцевого самоврядування з боку громадян.
Відповісти на всі ці запитання має суспільство, профільні асоціації, експерти та представники всіх депутатських фракцій. Тільки тоді децентралізацію нарешті можна буде завершити успішно. Ми, у фракції "Слуга народу", гарантуємо максимальну прозорість обговорення і віримо у готовність політичних опонентів до конструктивного діалогу.
Віталій Безгін, для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
