Чому звільнення директора НАБУ парламентом – це гол у власні ворота. Юридичне пояснення
7 лютого у Верховній Раді був зареєстрований проєкт постанови про звільнення директора Національного антикорупційного бюро Артема Ситника.
Ініціатори постанови обґрунтовують необхідність такого рішення тим, що очільника НАБУ притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією. Сарненський районний суд Рівненської області, який ухвалив таку постанову, присудив директору НАБУ штраф.
Розгляд цього проєкту постанови доручено Комітету ВРУ з питань регламенту, хоча питання діяльності Антикорупційного бюро належать до відання Комітету з питань антикорупційної політики.
Натомість, уже 19 лютого Комітет з питань правоохоронної діяльності фактично рекомендував винести проєкт постанови на розгляд парламенту.
Оскільки Комітет з питань антикорупційної політики також має розглянути проєкт постанови про звільнення директора НАБУ, я звернулася за роз'ясненням щодо юридичних підстав такого звільнення до Міністерства юстиції, Національного агентства з питань запобігання корупції та незалежного правознавця Миколи Хавронюка.
Якщо коротко, то у всіх відповідь одностайна.
Для того, щоб звільнити директора НАБУ рішенням парламенту, недостатньо ініціювати постанову за підписами 150 народних депутатів.
Право на таку ініціативу народні депутати мають не автоматично, а виключно за наявності чітко передбачених законом підстав.
Наразі жодної із визначених законом підстав для звільнення директора НАБУ немає. А, отже, і права ініціювати питання звільнення директора НАБУ у народних депутатів також станом на зараз немає.
Притягнення директора НАБУ до адміністративної відповідальності не є підставою для його звільнення.
Закон передбачає звільнення очільника НАБУ у разі набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього, тобто у разі притягнення його до кримінальної, а не адміністративної відповідальності.
Так, наявність прізвища директора НАБУ у Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні правопорушення або пов'язані з корупцією, може викликати справедливе обурення. Проте закон не передбачає можливості звільнення на цій підставі.
Як чітко вказано у листі Мін'юсту, наявність судового рішення про притягнення до адмінвідповідальності осіб, яким накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, не є підставою для звільнення директора Нацбюро, оскільки така обставина не передбачена частиною четвертою статті 6 закону про НАБУ як підстава для звільнення.
Більше того, наразі законодавство про запобігання корупції не передбачає звільнення держслужбовців у результаті притягнення до адмінвідповідальності за пов'язане з корупцією правопорушення, якщо суд не застосував санкцію у вигляді заборони обіймати певні посади.
Ініціатори постанови також переконують, що звільння Ситника начебто передбачено законом про державну службу та Кодексом законів про працю. Однак це не відповідає дійсності.
По-перше, закон про НАБУ є спеціальним, і виключно він регулює призначення та звільнення директора, на що також вказують експерти у своїх висновках.
По-друге, у проєкті постанови йдеться про звільнення директора НАБУ Верховною Радою, а не президентом, який його призначав.
По-третє, поширюючи такі чутки, самі ж автори цієї постанови посилаються лише на закон про НАБУ, а не про держслужбу або Кодекс законів про працю.
У справі директора НАБУ суд прямо вказав на неможливість застосування санкції у вигляді позбавлення права обіймати певні посади. Адже така санкція не передбачена статтею Кодексу про адмінправопорушення, за якою кваліфіковано дії Ситника.
Внесення зараз змін до закону про НАБУ щодо звільнення директора органу після притягнення до адміністративної відповідальності не дозволить звільнити Ситника на підставі уже наявного рішення суду.
Це прямо суперечило б статті 58 Конституції України, відповідно до якої закон не має зворотної дії в часі. Конституційний суд України у своїх рішеннях неодноразово фіксував: дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності та не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності (рішення КСУ від 13 березня 2012 року № 6-рн/2012 та 13-рп/2002 від 2 липня 2002 року).
НАЗК, як і Мін'юст, посилається на статтю 6 закону про НАБУ, перелічуючи виключні підстави звільнення директора НАБУ.
Наразі відсутні юридичні факти чи обставини, які б дозволили застосувати будь-яку із перелічених підстав звільнення директора НАБУ.
Простіше кажучи, наразі немає, за що законно звільнити Ситника.
Коментар науковця
Науковець Микола Хавронюк також розібрав по пунктах кожну можливу підставу звільнення директора НАБУ.
Він наголошує: Верховна Рада може прийняти рішення про таке звільнення лише за наявності вищеперерахованих підстав і за пропозицією не менш як третини нардепів від конституційного складу парламенту. Ці дві умови повинні існувати одночасно.
Тобто, якщо є пропозиція 150, 226 чи навіть 300 народних депутатів, але немає передбаченої законом підстави звільнення директора НАБУ, або якщо є така підстава, але не внесена вказана пропозиція, звільнення директора Нацбюро з посади є неможливим.
Як і НАЗК та Мін'юст, пан Хавронюк робить висновок, що підстав для звільнення директора НАБУ наразі немає.
Складається враження, що ініціатори постанови розуміли відсутність прямо передбачених законом підстав для звільнення директора НАБУ.
Вони пропонують звільнити Ситника на підставі норми, яка забороняє призначення на посаду директора НАБУ особи, яка притягалася до адмінвідповідальності за пов'язане з корупцією правопорушення. Проте такий підхід також не відповідає закону.
Обмеження щодо призначення директора НАБУ діють виключно на стадії призначення.
Закон не передбачає звільнення у разі виникнення обставин, які перешкоджають призначенню.
Більше того, закон про НАБУ не тільки встановлює чіткий і закритий перелік підстав для звільнення; закон окремо передбачає, що заільнення з інших, ніж визначено, підстав не допускається.
Безумовно, народні депутати мають право на політичну позицію щодо необхідності звільнення директора НАБУ. Проте така позиція може мати форму заяв, медіа-активностей, ініціювання законопроєктів тощо.
Якою б обґрунтованою не була політична позиція, вона не може бути реалізована у вигляді незаконного рішення. Інакше від побудови правової держави ми повернемося до судів Лінча чи судів-"трійок", за яких жодне право не є захищеним.
Яким може бути рішення регламентного комітету парламенту щодо незаконного проекту постанови?
Відповідь на це питання дає стаття 94 закону України "Про Регламент Верховної Ради України". Комітет з питань регламенту має оцінити, чи проєкт акту зареєстрований відповідно до вимог закону, а не тільки Регламенту ВРУ.
Як свідчать висновки компетентних органів, законних підстав для ініціювання постанови щодо звільнення директора НАБУ наразі немає. Отже, Комітет з питань регламенту може (і, на мою думку, має) зафіксувати у своєму рішенні, що проєкт постанови зареєстрований без дотримання вимог закону.
На підставі такого рішення комітету, відповідно до Регламенту ВРУ, голова ВРУ повертає проєкт постанови депутатам без його включення до порядку денного сесії та розгляду на пленарному засіданні ВР.
У разі, якщо незаконна постанова про звільнення директора НАБУ все ж буде винесена на розгляд парламенту та підтримана, вона може увійти в історію як перше скасоване в суді рішення парламенту ІХ скликання.
Читайте також:
Суд призначив Ситнику штраф за відпочинок в Рівненській області
Директор Антикорупційного бюро Ситник опинився в реєстрі корупціонерів
За справою Ситника стоїть Аваков – ЦПК
Ситник натякає, що Аваков йому мститься за "рюкзаки"
Звільнення Ситника з НАБУ. За законом чи з міркувань совісті?
Наостанок. Може скластися враження, що директор НАБУ є недоторканним за будь-яких умов. Але це не так.
Закон передбачає можливість звільнення очільника цього органу, якщо за результатами аудиту буде зроблено висновок про неефективність діяльності НАБУ та неналежне виконання обов'язків його директором. Такий аудит має бути проведений.
Більше того, необхідно поширити аудит також на Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру, яка здійснює поцесуальне керівництво розслідуваннями НАБУ і погоджує найважливіші рішення слідства. Адже оцінити діяльність НАБУ без оцінки діяльності САП неможливо.
Анастасія Красносільська, для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
