Місця компактного проживання переселенців. Реагування на ситуацію чи системний підхід?
Майже 6 років Україна бореться з викликами, які постали перед нею з початком окупації та збройної агресії Російської Федерації на Донбасі.
Однією з найгостріших проблем, спричинених конфліктом, залишається проблема масового переміщення населення.
Цей складний шлях пройшла кожна країна, на теренах якої відбувалися бойові дії. Наприклад, Грузія, починаючи з 1991 року, пережила 4 хвилі масового вимушеного переселення.
Україна також стикнулась з цією проблемою.
Інфраструктура більшості міст, до яких прибували переселенці, була не готова до розміщення такої кількості людей. Тому місцевою владою було прийняте рішення про їх розселення у наявні вільні приміщення приватної, державної та комунальної власності. Серед таких приміщень: пансіонати, гуртожитки, переобладнані будівлі, які до цього мали інше призначення, але в результаті стали так званими місцями компактного проживання (МКП).
Беручи до уваги стихійність ситуації та неготовність держави до адекватного реагування, заселення відбувалося без правового регулювання таких взаємовідносин. Бували випадки самовільного зайняття приміщень, виникали подальші проблеми з орендною платою і платою за комунальні послуги.
Великою мірою відбиток на умови проживання переселенців в МКП накладало й те, що ці місця створювалися нашвидкуруч та не призначалися для довготривалого проживання.
На момент заселення переселенців в МКП неможливо було уявити, що саме ці місця, перетворяться з транзитних пунктів на місця постійного проживання, на довгі роки невизначеності.
Немає сенсу наголошувати про актуальність вирішення зазначеного питання як для людей, так і для держави. Вирішення питання з МКП потребує виділення великих ресурсів, тому недивно, що за останні 5 років його так і не вдалося закрити остаточно.
У свою чергу, керівництво Мінветеранів розуміє людей, що опинились у скрутних життєвих обставинах та усвідомлює проблеми, пов'язані з МКП та ризики і наслідки несвоєчасного їх вирішення.
Втім, наразі спроби вирішити ці проблеми більше схожі на намагання гасити пожежі.
Гасіння пожеж
Скажімо, у МКП переселенців санаторії "Джерело" невідповідність приміщень вимогам законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки призвела до його відключення від електропостачання. А це суттєво вплинуло на умови перебування там людей, а також збільшило загрози їхньому здоров'ю, зокрема дітей та літніх людей.
І хоча ситуація, на жаль, була прогнозована, але увагу політичного керівництва держави вона вчасно не викликала.
З 2014 року по кінець 2019 року, до моменту відключення санаторію "Джерело" від електропостачання, там вимушено проживало 160 внутрішньо переміщених осіб. 30 з них – люди похилого віку, 54 – діти (наймолодша дитина віком 2 місяці).
Так усі ці люди опинились фактично без належних умов для проживання. А Мінветеранів опинилось у ситуації, коли необхідно оперативно реагувати на обставини.
За сприянням управління лісового та мисливського господарства і служби порятунку (ДСНС) на певний час мешканців санаторію було забезпечено дровами та електрогенератором. Це дало змогу забезпечити опалення 32-х кімнат та однієї великої кімнати для дітей.
Звісно, ці заходи не вирішували головних питань, але це дало час для активізації роботи щодо пошуку варіантів розселення людей.
Команда Міністерства сформувала базу пропозицій, вакансій, а також підібрала різноманітні гуртожитки.
Виходячи з наших можливостей та побажань переселенців, на сьогодні вже 32 людини розселено в гуртожитки, 43 людини розселились самостійно, але 42 людини залишилися проживати в "Джерелі".
Разом з тим, нами не припиняється робота щодо пошуків шляхів вирішення проблеми.
Вирішення проблем у МКП потребує комплексного підходу, а не "гасіння пожежі".
Комплекснйи підхід
Такий підхід ми розпочали з аналізу звітів наявних МКП, яких наразі в Україні існує 158.
У них проживають 6811 ВПО, з них: 1697 осіб неповнолітнього віку та 1999 осіб похилого віку.
Умовно ми поділили їх на 4 категорії МКП:
- мають належні умови проживання (118 МКП);
- мають належні умови проживання, однак існує ризик виселення ВПО (15 МКП);
- мають недостатньо належні умови проживання (17 МКП);
- мають неналежні умови проживання (8 МКП).
Аби належним чином систематизувати цю інформацію ми проведели консультації зі спеціалізованими неурядовими організаціями. За результатами цих консультацій було розроблено анкету для проведення опитування мешканців МКП.
Анкетування дозволить охопити широкий спектр питань, зрозуміти реальну картину: кількість, стан, умови проживання переселенців в МКП. А це дасть можливість розробити індивідуальні рекомендації для кожної категорії МКП та комплексний план, "дорожню карту" для оптимального вирішення кожної окремої ситуації з урахуванням індивідуальних особливостей сімей.
Питання розселення мешканців МКП планується також включити до державної програми забезпечення житлом учасників бойових дій та переселенців. Робота над нею у Мінветеранів вже розпочалася.
Під час підготовки плану дій, ми будемо залучати міжнародних партнерів та донорів для активного пошуку коштів на його реалізацію.
Ми сподіваємось на активну підтримку органів місцевого самоврядування. Адже переселенці для громад, несуть великий потенціал, а не проблеми чи перешкоди для розвитку, як часто помилково вважають люди.
Лише спільна робота усіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування дозволить досягти потрібного результату.
Руслан Калінін, для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
