Перезавантаження державної служби: прорив чи реванш?
З "перезавантаження" влади починає свою діяльність чи не кожний новий уряд України. Як правило, щоразу кожний новий уряд починав із гучних заяв про свої реформаторські наміри, при цьому тавруючи невмілих "папєрєдніків". А закінчувалось все як завжди – традиційним популізмом і "перезавантаженням" урядовців на керівних посадах.
З останніх – нічим закінчилась реформа державної служби 2010-2011 року Миколи Азарова. Схвалений тоді закон "Про державну службу" так і не набув чинності. А які були наміри: "Мета реформи влади – запровадження технологічно нового, досконалого державного менеджменту, стимулювання підвищення кваліфікації держслужбовців. Образно кажучи, керувати сучасним літаком не можна тому, хто вміє їздити тільки на возі"!
"Недоперезавантаженням" державного управління закінчилась і реформа урядів Яценюка та Гройсмана, до розробки якої був причетний і автор статті, і певною мірою теперішній прем'єр-міністр Олексій Гончарук.
Проаналізуємо, чому не вдалась реформа державного управління та державної служби минулому уряду, і які шанси на успіх у чинного.
Нова влада і реформи: помилки і завдання
"Реформи робляться або швидко, або ніколи". Очевидно, навчена минулими провалами реформ нова влада вирішила, що немає часу на довгу підготовку реформ. Адже складні та системні реформи можна проводити тільки за умов
- сильної, згуртованої і бажано професійної команди і
- високої підтримки населення.
Саме другий чинник є найбільш мінливим та небезпечним для будь-якої реформи.
Падіння політичного рейтингу зумовлює зашкал популізму, що зрештою вбиває реальні реформи.
Про те, що попередній владі реформа державного управління скоріше не вдалась, ніж вдалась, свідчать результати різних досліджень та міжнародних рейтингів.
За результатами дослідження проекту SIGMA стану справ в державному управлінні в 2018 році, середнє значення індикаторів склало 2,6 з 5 можливих балів.
На кінець 2018 року урядом виконано 56% завдань Стратегії реформи державного управління, які мали бути виконаними на той час, і тільки 25% – вчасно і повністю при тому, що рішенням уряду ці строки двічі переносились.
Згідно з показниками Індексу світової конкурентоспроможності Світового економічного форуму за 2015 рік, Україна посідає 130 місце серед 144 країн у категорії "ефективність інституцій". За 2017 рік Україна трохи покращила цей показник, але за 2018 рік – знову 130 місце…
Немає прикладу в сучасній історії, коли при неефективній владі країна б процвітала. Жодного.
Наприклад, Росія в тому ж рейтингу посідає соте місце і має набагато більш потужну економіку (ВВП Росії в 2018 році складало майже 1,4 трлн дол. проти 90 млрд у нас).
Висновок – ми не маємо шансів перемогти Росію в будь-якій сфері самостійно без зовнішньої допомоги.
Тому перше і головне завдання теперішньої влади – побудувати ефективні державні інституції. Це є ключовою умовою виживання української держави в сучасному світі.
Якщо сучасна "еліта" не здатна забезпечити не тільки розвиток, але й виживання держави (а до цього часу так і було) – віддавайте її під зовнішнє управління (ЄС, США, Канада, Японія…). Росія, до речі, цього тільки і прагне і погодиться залюбки.
Отже, "турборежим" і "перезавантаження" були цілком свідомо обрані новим президентом та його командою, щоб щонайшвидше схвалити важливі реформаторські закони. А також паралельно провести на всі принципові посади державної служби націлених на реформу, і не "заплямованих" в минулих урядах людей. Бажано, професіоналів.
Але, для нової влади – краще доброчесний вмотивований на зміни непрофесіонал, ніж ненадійний та "заплямований професіонал".
Саме з метою швидкого "перезавантаження" у вересні минулого року і був схвалений славнозвісний закон №1066 "Про перезавантаження влади".
Цей закон дав право новому уряду свавільно звільняти керівників держорганів без небезпеки судового оскарження з боку звільнених та спростив процедуру конкурсів на посади категорії "А" державної служби.
Саме ці рішення нової влади викликали несприйняття як з боку міжнародних експертів, так і з боку більшості вітчизняних. Мовляв, це порушує усталені та перевірені практикою міжнародні принципи та норми державного управління.
Європейці завжди більш схильні до еволюційних змін, які відбуваються згідно з затвердженими урядовими планами та стратегіями. І не є великою проблемою, що всі минулі уряди більше займались профанацією реформ – зате вони були зрозумілими для наших європейських партнерів. На відміну від чинного уряду, який спочатку щось робить, а потім намагається пояснити свої дії.
І це є помилкою чинного уряду – свої дії і наміри треба пояснювати не тільки народу, а і партнерам.
Поки що PR своїх дій в напрямку реформи державного управління з боку чинного уряду провалено. І європейці пригрозили (чи попередили) зупинити фінансування реформи, якщо дії уряду не тільки стануть передбачуваними, але і професійними, тобто відповідатимуть принципам SIGMA.
І, звичайно, без актуалізації Стратегії реформи державного управління не обійдешся. Це – саме той документ, який визначає завдання уряду щодо реформування державного управління та індикатори їх виконання.
Чи не єдиним принциповим законодавчим досягненням минулої влади в реалізації реформи держуправління та держслужби був новий закон "Про державну службу", який в 2016 році, власне, і запустив реформу, та низка підзаконних актів до нього.
Інші принципові для реформи законодавчі акти – "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про адміністративну процедуру", "Про Кабінет міністрів України" та новий Регламент КМУ – залишились так і не схваленими.
Чинній владі потрібно не тільки схвалити ці акти, але і зупинити "вакханалію змін" у діючий закон "Про державну службу" та виправити його з огляду на виявлені недоречності.
При цьому важливо не змінювати принципових його засад:
- розділення політичних та адміністративних посад,
- мінімізація політичного впливу під час призначення на посади державної служби,
- виключно конкурсний відбір на посади державної служби за результатами оцінювання компетентностей кандидатів.
Читайте також:
Державне управління: перезавантаження
Факапи реформи державного управління. Чому задуми не стали реальністю?
Перезавантаження державної служби: причини, ризики та наслідки
Помилки попередників, які необхідно оминути
Отже, якими ж були основні помилки минулої влади, що зумовили відносний провал реформи, і яких має уникнути чинна?
На мою думку, їх три:
- Відсутність реального політичного лідерства реформи державного управління. Прем'єр і тільки прем'єр має очолювати цю реформу, оскільки вона стосується всього уряду і всієї виконавчої влади.
- Відсутність відповідальності центральних органів виконавчої влади та їхніх керівників за невиконання завдань Стратегії реформи державного управління (як і інших стратегій, плану пріоритетних дій, міжнародних угод, реформ тощо). Найважливіші для України реформи та стратегії виконувались щонайбільше на 50%.
- Реальна відсутність коаліції з 2016 року. Системні закони, зазначені вище, просто не приймались Верховною Радою, а уряд взагалі перестав перед нею звітувати за свою діяльність.
Критерії успішності реформ держуправління
А критеріями успішності реформ державного управління зрештою будуть:
- ефективна влада (парламент, уряд, місцеве самоврядування), індикаторами чого, наприклад, може бути місце в ТОП-50 через 2 роки і ТОП-20 через 5 років в рейтингу Давоського форуму (чи слабо?).
- І, звичайно, обіцяні чинним урядом 40% економічного зростання за 2020 -2024 роки (і хоча б для початку 5% за 2020).
- І, що важливо, нова влада нарешті має стати зрозумілою і передбачуваною у свої діях та намірах, особливо в таких складних та системних реформах, як реформа державного управління. І для громадян України, і для наших партнерів. І не зловживати популізмом для збереження влади, якщо "щось піде не так".
Сергій Сорока, спеціально для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
