Захист праці vs Проєкт закону про працю
Кайданами міняються, правдою торгують
І Господа зневажають, людей запрягають
В тяжкі ярма.
Тарас Шевченко
Захист праці має бути пріоритетом в державній політиці.
Натомість, запропонований урядом неоліберальний та антисоціальний проєкт закону "Про працю" вказує на інші наміри, які, вочевидь, переслідують створення комфортних умов для існуючих олігархів і нових "власників" країни, яким буде розпродана земля, державні підприємства та монополії.
Безумовно, розвиток економічних відносин і зміна соціально-економічного устрою потребують осучаснення трудового законодавства.
З правової точки зору, проводиться декодифікація трудового законодавства з метою його розпорошення, що фактично ускладнить в майбутньому захист прав робітника.
Будь-який кодекс охоплює цілу сферу суспільних відносин з метою доступного та зручного використання. В українських правових реаліях необхідно підготувати проєкт нового кодексу, оновивши майже сторічний нормативний акт.
До сфери врегулювання оновленого кодексу необхідно включити правовідносини, які регулюють низку профільних законів, серед яких закони про оплату праці, про відпустки та деяких інших.
Є великі соціальні групи, наприклад, державні службовці, трудові відносини з якими варто було б врегулювати і впорядкувати в оновленому кодексі.
Збереження кодифікованого акту забезпечить збереження єдиного та виваженого підходу з врегулювання надважливої сфери соціально-економічних відносин.
Напрацьована судова практика та позиції Конституційного Суду України. Україна має забезпечувати виконання взятих міжнародних зобов'язань.
Натомість уряд пропонує зробити крок назад всупереч правовій традиції кодифікації, яка притаманна нашій правовій системі.
Незнання – це основна рушійна сила сьогоднішньої влади, для якої кількість законодавчих актів у періоді "турборежиму" має пріоритет над їхньою якістю.
Більшість законодавчих ініціатив яскраво свідчать про відсутність у уряду та парламентської більшості ідей та концепції розвитку тих чи інших суспільних відносин.
Пропонується імплементувати окремі норми з англосаксонської системи права, які призвели до дискримінації, чисельної судової практики і законодавчих змін в США та Великобританії, а в Новій Зеландії – до законодавчих заборон.
- право роботодавця звільняти працівника з власної ініціативи без пояснення підстави, що подається, як прогресивне розширення можливостей по укладенню та припиненню договірних відносин;
- відмова від забезпечення трудових прав працівників, передбачених міжнародними актами;
- скасування згоди профспілок на звільнення в усіх випадках;
- обмежуються гарантовані сьогодні права працівника на робочий час та час відпочинку шляхом скасування врегульованих на даний час відпусток і понаднормової роботи;
- працівники фактично позбавляються захисту у разі порушення їхніх прав;
- відсутність відповідальності роботодавця.
Хаотичне та суперечливе виконання забаганок, які мають сприяти звільненню тисяч працівників державних підприємств, та зменшення соціального навантаження на нових власників не сприймається в суспільстві і призведе до чергової правової невизначеності.
Законопроєкт і не виведе з тіні зарплати в конвертах, оскільки податкове навантаження на бізнес не зменшується. А отже, реальних проблем на ринку праці він теж не вирішить, а тим більше не зробить Україну інвестиційно привабливою.
Читайте також:
Кінець перехідного періоду — дорогу новому Трудовому кодексу
Міжнародні профспілки виступають проти нового трудового кодексу України
Новий закон про працю: чого очікувати роботодавцям та працівникам?
Аналізуючи сучасні законодавчі пропозиції, можна без застережень ставити питання про сенс існування держави.
Якщо можновладці не бачать потреби у забезпеченні соціальної функції держави, продовжуючи курс на руйнацію систем освіти та охорони здоров'я, фактично відсутні і не працюють правоохоронна та судова системи, то навіщо сплачувати податки на утримання урядовців та депутатів, які відзначились лише підняттям собі заробітної плати і посиленням власних соціальних гарантій?
Чи розуміють суть запропонованого урядовці та народні обранці?
Чи готові вони самі відмовитись від соціальних гарантій і працювати за принципами "at will employment" (безпричинного звільнення за ініціативи роботодавця) та "zero-hour contract / on-call work" (без визначеного робочого часу).
Уряд і парламентська більшість продовжують політику поглиблення соціального конфлікту між працівниками та роботодавцями. А це загрожує тим, що вирішення трудових спорів у законодавчо врегульованому полі стане неможливим. Оскільки законопроєкт створює колізії в правовому статусі і доцільності існування профспілок як механізму захисту працівників.
Це вже не перший крок уряду по відмові від Європейських стандартів і взятих Україною міжнародних зобов'язань, серед яких і конвенції Міжнародної організації праці.
Як у громадянина в мене виникає питання: чому основною метою чергової влади, яка обрана більшістю населення, є нестримне бажання звузити права працівників, адвокатів, журналістів...?
Можливо, проблема в самій системі підходів до формування влади, форми та способів її реалізації.
Маємо системну помилку, але вирішувати її на сьогодні ніхто не збирається.
Володимир Богатир, спеціально для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
