Державний телеканал на окупованих територіях: як і про що спілкуватися з ОРДЛО
Вже у лютому на базі UATV почне працювати державний телеканал для тимчасово окупованих територій.
Передбачається, що спочатку він транслюватиме україно- та російськомовні розважальні програми, серіали та кіно. А далі буде запущено інформаційне мовлення, яке допоможе "достукатися до розуму та сердець" тих, хто щодня споживає мегабайти російської пропаганди і не знає, що відбувається на контрольованій території.
Здавалося б, перемога. Але є певні особливості.
По-перше, в сучасному світі немає проблем з доступом до інформації. Навпаки, є проблема з її надлишком. На відстані одного-двох кліків перебувають сотні інформаційних сайтів і різноманітних телеканалів, десятки тисяч годин відео в YouTube.
Можна згадати, як в аналогову епоху радіо BBC пробивалося крізь "залізну завісу" і мовило на Радянський Союз, щоб дати власну інтерпретацію подій на заході та у світі. Але ми живемо в цифрову епоху. Сьогодні можна дивитися що завгодно і де завгодно. Було б лише бажання та час.
По-друге, онлайн-медіа і соціальні мережі поволі, але впевнено підривають монополію телеканалів.
І хоча телебачення досі є основним джерелом інформації для 72% українців (за даними опитування Фонду "Демократичні ініціативи" у серпні 2019-го року), але третина українців основні новини дізнається вже з Інтернет-сайтів, а чверть – з соціальних мереж.
При цьому 60% молоді віком 18-29 років майже не дивиться ТБ і переважно сидить на новинних сайтах, у Facebook та Instagram.
По-третє, багато людей з тимчасово окупованих територій регулярно перетинають лінію дотику.
Торік через КПВВ на сході країни пройшло понад 4 млн осіб. Вони бачать, що відбувається в Україні, час від часу спілкуються з тими, хто виїхав з ОРДЛО. Відповідно, повної інформаційної блокади немає. Живе спілкування і міжлюдські контакти збереглися, питання лише в тому, про що говорять люди між собою.
По-четверте, потрібно враховувати особливості людської психології і так звані когнітивні упередження.
Дуже часто ми схильні шукати або інтерпретувати інформацію таким чином, щоб вона підтверджувала наші переконання. Умовно, якщо людина вважає, що "Україну захопили бандерівці", вона скоріше увімкне Кисельова з Соловйовим, аніж український державний телеканал. Щоб пробити "стіну" зі стереотипів і упереджень, потрібно комунікувати системно, через різні канали і протягом тривалого часу.
По-п'яте, є питання з довірою до українських ЗМІ.
За даними опитування Центру Разумкова, 36% українців не довіряють вітчизняним медіа (натомість 54% – довіряють). Баланс довіри-недовіри позитивний, але тренд негативний.
Достатньо на день-два зануритися в український інформаційний простір, щоб зрозуміти, у чому проблема.
Наші медіа на 90% – це мікс кримінальної хроніки, обопільних політичних звинувачень, скандалів, корупції та іншого негативу. Коли дивишся або читаєш їх, складається враження, що в нашій країні апріорі не може бути нічого позитивного. Це в Україні.
Якщо коротко, українці на сході переважно:
- втомлені від негативу, політики;
- не розуміють реформ і тих кроків, які робить влада;
- намагаються уникати складних тем і більше хочуть бачити позитиву;
- споживають контент різними мовами – і українською, і російською;
- активно користуються онлайн-медіа, соціальними мережами та YouTube.
Читайте також:
У Зеленського планують запустити міжнародний російськомовний канал
У Зеленського розробили варіант російськомовного каналу для "боротьби за уми"
Російськомовний канал для пострадянського простору. Чому це важливо
Мінкульт запустить державний телеканал для Донбасу
ТВ канал для окупованих території запрацює 15 лютого, призначено керівництво
Очевидно, що один державний телеканал просто не здатен вирішити питання інформаційної реінтеграції жителів окупованих територій. Так, він зможе отримати якусь частку у медіаспоживанні поряд з російськими телеканалами. Але не більше.
Щоб люди в ОРДЛО перестали жити в полоні стереотипів, потрібно зробити набагато більше:
- Вирішити проблеми з доступом до освіти, соціальних та інших послуг усіх, хто хоче бути в Україні.
- Визначитися з амністією, моделлю перехідної юстиції та багатьма іншими питаннями безпечної реінтеграції.
- Відповісти на питання майбутнього Донбасу в складі єдиної України. Це буде індустріальний регіон? Чи, можливо, там розвиватимуться інноваційні галузі?
- Врешті-решт, зрозуміти для себе, яку Україну ми будуємо і де ми хочемо бути через 5 років, 10 років, 20 років.
Інформаційна реінтеграція – це, перш за все, зміст. Спочатку відповідь на питання "що" і "чому". І лише потім – "як" (комунікувати).
Тому не варто покладати великих надій на один державний телеканал.
Це лише інструмент, і цей інструмент не зможе розв'язати всі проблеми у сфері інформаційної реінтеграції, які накопичувалися останніми роками.
Валентин Войтків, спеціально для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
