На своїх місцях
Україна нарешті відходить від радянського устрою і повертається до історичного самоврядування. Вже через рік більшість питань будуть вирішувати громади, а не Київ.
Слово "децентралізація" багатьма українцями сприймається як щось нове і незвичне. Насправді, це – давня історична традиція. На українських землях абсолютна більшість питань вирішувалася громадою, яка зазвичай об’єднувала декілька сіл. В містах було розповсюджене Магдебурзьке право.
Зміни сталися лише після входження частини України до Російської імперії, а згодом – до СРСР. Ці імперії прагнули ухвалювати всі рішення централізовано.
Іноді нагальні проблеми села чи міста можна було вирішити лише через центральні органи влади або партії. Практично завжди позиція місцевого населення ігнорувалася. Яскравий приклад – будівництво Чорнобильської АЕС фактично у заповідній зоні українського Полісся.
На жаль, у сфері адміністративно-територіального устрою Радянський Союз живий і досі. Надзвичайно централізована і заплутана система почала реформуватися лише у 2014 році.
Ми хочемо надати децентралізації новий імпульс і нарешті розпрощатися з радянським минулим.
Адже в Європі влада децентралізована, а більшість повноважень передано місцевим громадам, які мають потужні фінансові ресурси і на своєму рівні вирішують нагальні питання життя і розвитку громади. Це правило діє як для федеративних держав (Німеччина), так і для унітарних (Польща, Угорщина, Франція).
Ми нічого не вигадуємо з нуля. Законопроект №2598, що передбачає зміни до Конституції, було ухвалено у першому читанні ще Верховною Радою минулого скликання у 2015 році. Але через низку обставин реформа загальмувалася.
Зараз ми відновлюємо цей рух. Він не буде швидким, адже законопроект ще має розглянути Конституційний суд. Але, так чи інакше, ми розраховуємо остаточно ухвалити його у 2020 році.
В основі законопроекту №2598 лежить Європейська хартія місцевого самоврядування. Вона містить декілька принципів, яких ми будемо дотримуватися.
Один з них – повсюдність. Він означає, що вся територія країни має бути покрита місцевим самоврядуванням. На сьогодні сформовано 975 об’єднаних територіальних громад (ОТГ), які охоплюють лише 10,2 млн мешканців, або 28,3% від загальної кількості населення України (без окупованих районів і Криму).
Території ОТГ охоплюють 41% території України. Після реформи обидва показники сягнуть 100%.
Другий принцип – субсидіарність. Усі питання, які можна вирішити на місцевому рівні, мають там і вирішуватися. Більше ніяких радянських візитів "на уклін до столиці" з сувенірами у вигляді торту чи коньяку.
Основою місцевого самоврядування стане громада. Кілька громад сформують округ. Це щось схоже на сучасний район, але крупніше. 450 районів мають перетворитися на 100-150 округів. Третій рівень – область.
Громади та їхні ради отримають нарешті всі повноваження і бюджетні кошти, необхідні для нормального життя і розвитку. Відносини між громадами і державою будуть прозорими та партнерськими.
Громадяни зможуть контролювати набагато більший обсяг публічних коштів. Робити це буде набагато легше, адже йдеться про контроль на рівні громади, а не країни.
Керівники громад будуть контрольованими з боку людей, ради матимуть повноваження на їхнє відкликання, тому такі очільники працюватимуть сумлінніше.
Обласні та районні адміністрації буде ліквідовано. Замість них з’являться префектури, очолювані префектами.
Префект – це не голова ОДА чи РДА. Це людина, яка призначається президентом і знаходиться на держслужбі, але не має повноважень розпоряджатися бюджетом громади. Його завдання – представляти виконавчу владу на території округу.
Можна ще довго розповідати, що відбудеться в країні після ухвалення закону. Але я скажу, чого точно НЕ відбудеться.
Законопроект №2598 не передбачає особливого статусу для Донбасу…..Спеціальний правовий статус зберігають лише два регіони: Автономна Республіка Крим та місто Київ, щодо якого незабаром буде ухвалений закон "Про столицю України".
Олександр Корнієнко, голова партії "Слуга народу", для УП
