Без зради і Медведчука: чому сам факт нормандської зустрічі не менш важливий, ніж досягнуті домовленості
Нормандська зустріч принесла декілька важливих для України результатів. Але найголовніший – сам факт її проведення
У світі є речі, які мають символічне, а не практичне значення. Вони важливі вже самим фактом свого існування. Не суттєво, з якої тканини пошитий державний прапор і з якої породи дерева зроблено його флагшток. Важливо, що прапор майорить над містом.
На нормандській зустрічі було ухвалено декілька доленосних рішень. Але головний результат – сам факт її проведення.
Це без перебільшення історичний момент для України. Після трьох років у стані "ані миру, ані війни" ми нарешті зрушили з мертвої точки на шляху до вирішення конфлікту. Саме вирішення, а не капітуляції, як казали наші політичні опоненти.
Ангела Меркель і Еммануель Макрон не приховували, що відновлення довіри до нормандського формату – заслуга саме президента Зеленського. Вони розмовляли з ним на рівних.
Володимир Зеленський остаточно затвердив себе як лідер європейської держави та повноцінний учасник геополітичних процесів. Навіть противники припинили жартувати про його минуле в шоу-бізнесі.
Зеленський, як це не дивно, виявився кращим дипломатом, ніж Порошенко – професійний дипломат за освітою і досвідом. Мінські домовленості, які уклав Порошенко, сьогодні зв'язують Україну по руках і ногах. Тому що саме в них записано про український контроль над кордоном, який відновлюється лише після виборів в ОРДЛО.
Президент України запропонував внести зміни до Мінських угод. І чомусь єдиним, хто захищав на цій зустрічі чинну редакцію документу, був пан Путін. Навіть Меркель, яку не можна звинуватити в звичці переглядати домовленості, зазначила, що пропозиції Зеленського треба взяти до уваги, і Мінські угоди мають бути "більш гнучкими".
Залишився поза увагою ще один цікавий факт.
Нормандська зустріч відбулася без допомоги Віктора Медведчука та його політичної сили. Зеленський показав, що кум Путіна не має монополії на слово "мир", а просуватися до вирішення конфлікту можна з патріотичних, проукраїнських позицій. Виявилося, що без посередництва Медведчука можна просуватися до миру так само, як і звільняти полонених та повертати кораблі.
Усі ці факти – такі ж символи сучасної України, як і державний прапор. Зараз він встановлений в Парижі серед прапорів європейських країн-партнерів. Але обов'язково майорітиме і над Донбасом – без триколорів по сусідству.
Втім, шлях українського прапору до Донбасу буде важким і триватиме не один рік. Сподіваюся, нам вдасться забезпечити розведення військ на трьох ділянках, як це вирішили учасники "Нормандії". Це має бути справжнє, а не формальне розведення. Воно підвищить довіру до нормандського формату і дасть можливість здійснити наступні кроки у березні 2020-го.
Так, ми рухаємося дуже повільно. Але давайте згадаємо, що минулі новорічні свята половина країни зустрічала у військовому стані під акомпанемент гучних політичних заяв, які аж ніяк не наближали її до миру. Та ще й розколювали український народ на "непримиримі" табори.
Володимир Зеленський почув кожного українця. І не перетнув жодної "червоної лінії". Об'єднання України – це і є найважливіша нормандська перемога президента.
Микита Потураєв, спеціально для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
