Судова реформа в ручному режимі

30 жовтня Володимир Зеленський видав указ щодо добору кандидатів для здійснення президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя.

Попередній указ подібного спрямування побачив світ 10 червня.

Створена на його підставі комісія провела конкурс. Я брала в ньому участь і можу стверджувати, що за формою, крім окремих неістотних моментів, відбувався він чесно й прозоро.

Документи на участь у конкурсі подали 63 особи. Вакансій було дві. До етапу співбесід комісія допустила 49 претендентів. Двоє самостійно відкликали заяви про участь у відборі. Відтак конкурс склав 23 людини на місце.

Вибирати було з кого: співбесіди проходили судді та їхні помічники, адвокати, науковці, колишній народний депутат, детектив НАБУ.

Чомусь "технічні проблеми" завадили трансляції спілкування претендентів із членами конкурсної комісії, хоча відеозапис проводився.

Я співбесіди не пройшла. У нерівне становище з іншими конкурсантами мене поставила кляуза, надіслана комісії головою суду Струковим, який переслідує мене за викриття корупційного злочину.

Розумію, що членів комісії, необізнаних із ситуацією, міг надзвичайно спантеличити "рекомендаційний лист" з місця роботи. З маніпулятивними твердженнями, що не лише членом ВРП, але й суддею не може бути "особа з такими моральними, професійними та особистісними якостями".

6:4 на користь недоброчесних і сумнівних

Комісія обрала 10 осіб, яких рекомендувала для проходження спеціальної перевірки. Список породжував надії, але й викликав запитання.

Ще на початку співбесід громадськість оприлюднила свої висновки стосовно претендентів.

Відомі й впливові організації – Автомайдан, Центр протидії корупції, Фундація DEJURE та Transparency International Ukraine – підготували детальні аналітичні довідки про всіх кандидатів.

Значною мірою їхні висновки збігалися з результатами дослідження, проведеного експертами організації ЧЕСНО. Фільтруй суд!

Попри застереження з експертного середовища конкурсна комісія віддала перевагу шести персонам, що були марковані як "кандидати, яким не місце у ВРП", або ж як "ті, до кого є запитання" (переважно через невідповідність набутого майна і фінансів офіційним заробіткам).

Спеціальна перевірка скорегувала результати роботи конкурсної комісії. Фінальний шорт-лист містив тільки два сумнівних прізвища.

Замість них президент мав можливість обрати когось із чотирьох кандидатів, які не мали жодних застережень від профільної громадськості. Це були:

• Роман Брегей – суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду, відомий своєю безкомпромісною боротьбою за права суддів та їхню дійсну незалежність;
• Роман Маселко – адвокат Небесної сотні та гроза для суддів Майдану, член Громадської ради доброчесності, колишній очільник Ради громадського контролю при НАБУ;
• Павло Пархоменко – суддя та голова Бахмацького районного суду Чернігівської області, знавець практики Європейського суду з прав людини, переможець конкурсу "Честь року" за результатами відкритого голосування глядачів Телеканалу 24;
• Віктор Фомін – суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, який за президентства Порошенка був відряджений до Солом'янського райсуду Києва та швидко зумів налаштувати проти себе владу, санкціонуючи слідчі дії детективів НАБУ в корупційних розслідуваннях щодо топ-посадовців: народних депутатів Олега Ляшка, Ігоря Мосійчука та Борислава Розенблата, заступника голови СБУ Павла Демчини. Саме Фомін арештовував майно сина міністра МВС Арсена Авакова й передавав в управління АРМА арештоване майно Одеського аеропорту.

"Нєпоняткі" наприкінці конкурсу

Голова конкурсної комісії Володимир Сущенко, видатний правник, науковець, який обирався членом Керівної ради Світового Конгресу українських юристів, лауреат Всеукраїнського конкурсу "Юрист року" та Почесної відзнаки Асоціації правників України "За честь і професійну гідність", зіштовхнувся з тим, що результати проведеного відбору "замовників" не зацікавили.

Попри те, що президентський указ вимагав, аби список рекомендованих на призначення кандидатів опинився на столі глави держави не пізніше наступного робочого дня після завершення конкурсу, очільник комісії ніяк не міг домовитися з керівником Офісу президента про зустріч.

Володимиру Сущенку довелося публікувати перелік фіналістів у соціальній мережі Фейсбук та привертати увагу ЗМІ до несподіваної проблеми.

4 вересня комісія визначила кандидатів, які рекомендуються для призначення президентом України. 30 вересня Володимир Зеленський видав відповідний указ. Висновками громадськості було знехтувано. Гарант Конституції та законності заповнив тільки одну вакансію, вибравши кандидатку з числа тих, "яким не місце у ВРП".

Дотепер існувало сподівання, що друге вільне місце за квотою президента займе людина з незаплямованою репутацією. Хтось із чотирьох, яким довіряє суспільство.

В Офісі президента вирішили інакше. Без пояснення причин результати попереднього конкурсу анульовані. Оголошено новий добір.

При цьому скасовувати указ про призначення членом ВРП Оксани Блажівської глава держави не став.

Виглядає так, що робота комісії під головуванням Сущенка задовольнила Зеленського рівно наполовину. Поміж фіналістів, хоча було з кого обирати, не виявилося такого, чий професіоналізм, репутація, принциповість задовольнили б президента.

І повторний конкурс буде проведено іншим складом комісії, який, певно, й приведе до фінішу того єдиного, чия кандидатура не викличе заперечень Банкової.

Чому це важливо

Проголосований монобільшістю законопроєкт щодо діяльності органів суддівського врядування наділяє ВРП надзвичайними повноваженнями. У разі підписання президентом закону вона зможе керувати всією судовою системою.

Тому й відбувається залаштункова боротьба за формування "правильного" складу суду над суддями.

Водночас у складі ВРП для її самоочищення має бути створена за участі іноземних фахівців етична комісія. Якщо остання діятиме рішуче й незалежно, на допомогу невидимим ляльководам прийде сумнозвісний Окружний суд міста Києва. Він переглядатиме рішення і Вищої ради правосуддя, і Вищої кваліфікаційної комісії суддів.

Гірко констатувати, але те, що відбувається, дуже нагадує схеми, котрі колись вибудовував Андрій Портнов. Із квітня 2010 і до кінця лютого 2014 року він обіймав посаду керівника Головного управління з питань судоустрою Адміністрації президента Віктора Януковича.

"Знешкодження" Верховного суду України шляхом передачі його повноважень вищим спеціалізованим судам, масова експансія "донецьких" мантієносців у ключові суди країни, сходження на Олімп татькових, ємельянових й інших торгівців кривосуддям – сумнівні "надбання" тих часів.

Здавалося, вороття в минуле не буде. Страшну ціну сплатив народ, щоб усунути від влади її безтямного узурпатора.

Пане президенте, надто багато людей повірили Вам, аби втратити шанс на кардинальні зміни ще на старті. Судова реформа є ключовою, вона відкриє шлях і інвестиціям, і глобальній модернізації країни.

Ви не є фахівцем у правничій сфері, тому змушені дослухатися до думки своїх радників. На жаль, не лише я швидко переконалася, що ті, кому Ви наразі довіряєте, дбають не про інтереси держави.

Підпорядкувати судову систему "сірим кардиналам" просто. Достатньо оповити шовковими путами членів ВРП і суддів ОАСК. А далі смикай за ниточки – і зможеш зробити покірним своїй волі ледь не кожного суддю. А отже й отримати потрібне рішення в будь-якій судовій справі.

Та це шлях до прірви. Зусилля уряду технократів, команди нового Генпрокурора, перезапущеної НАЗК можуть бути зведені нанівець тими, хто контролюватиме судову систему.

Володимире Олександровичу, женіть від себе тих, хто обіцяє Вам легкі рішення складних проблем. Тих, хто заради швидкого пропагандистського ефекту й ілюзії змін здатен згубити майбутнє. Тих, хто відсікає від Вас справжніх фахівців – незручних, категоричних, непоступливих, і поволі занурює Вас у "теплу ванну" обнадійливих рапортів про досягнення.

Країні потрібен примат закону і незалежний суд як його оборонець, а не слухняні прислужники в мантіях. Вони обслуговуватимуть президентську вертикаль, поки глава держави почуватиметься сильним, але перебіжуть у протилежний табір, щойно відчують появу нового господаря.

Доведено Порошенком та ОАСК.

Лариса Гольник, суддя Октябрського райсуду Полтави, лауреат міжнародної премії Blueprint for Free Speech, спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.