Безпечна реінтеграція Донбасу: як знову навчитися довіряти один одному?
Безпечна реінтеграція. Цей термін все частіше з'являється у політичному дискурсі. Його згадують партії у своїх виборчих програмах або посадовці – у виступах на поважних конференціях.
Різні сторони можуть вкладати в це словосполучення подекуди відмінні, нюансовані значення. Але є й дещо спільне, без чого реінтеграція, власне, перестане бути "безпечною".
Перш за все, це такий підхід до інтеграції тимчасово окупованих територій та громадян, що там проживають, який не повинен призводити до додаткових розколів всередині країни та породжувати нові конфлікти в політичній, економічній і соціальній сферах.
Звісно, повноцінна реінтеграція неможлива без вирішення безпекових питань та деокупації регіонів, припинення російської агресії. Але це ніяк не нівелює важливості своєрідної підготовчої роботи, яку уряд та різні гілки влади можуть робити тут і зараз.
Насамперед, йдеться про соціогуманітарні ініціативи, адресовані громадянам з тимчасово окупованих територій.
Розширення освітніх можливостей, спрощення процедур отримання пенсій або адміністративних послуг на підконтрольних територіях для українців, які живуть по той бік лінії дотику, створюють підстави для розбудови довіри.
Ці заходи не зупиняють війну, не вирішують конфлікт, але позитивно впливають на ситуацію як своєрідний різновид української м'якої сили.
Читайте також:
Закон про реінтеграцію Донбасу: не кажи "Гоп", доки не перескочиш
Сюди ж можна віднести підготовку та впровадження засад перехідного правосуддя – адже спільне бачення майбутнього сотень тисяч людей не менш важливе, ніж "дорожня карта" економічного розвитку регіону та шляхи його відбудови.
Формування політичної нації починається з врахування інтересів різних людей – не завжди "зручних" для нас. Ми маємо чути їх, вони мають чути нас.
Це не скасовує внутрішнього об'єднання на засадах українського наративу, який є інтеграційним. Але все одно – передбачає різноманітність.
Простий приклад. З моменту анексії Криму Росія дуже активно "залучає" місцеве населення до неоімперського дискурсу. Але чи готова українська влада, зі свого боку, врешті-решт ухвалити проект закону України "Про корінні народи"?
Це не риторичне питання.
Нашим співгромадянам і на тимчасово окупованих територіях, і поблизу лінії дотику, і на "материковій" Україні потрібна визначеність.
Читайте також:
Збереження зв'язків та підтримка переселенців: як українці бачать реінтеграцію Донбасу
Пропаганда vs діалог: що не так з інформаційною реінтеграцією Донбасу
Як ми збираємося "повертати" людей, а не лише території?
По-перше, завдяки заходам побудови довіри, які спрямовані на найбільш уразливі групи.
Більшість гуманітарних проблем давно відома. Але зараз ми нарешті чуємо, що їх намагатимуться вирішити.
Те, що ці питання – у пріоритеті уряду, свідчать наміри про впровадження посади віцепрем'єра з питань реінтеграції, щоб ефективніше їх координувати з "єдиного центру". І правильно, тобто системно, комунікувати всі ініціативи, що стосуються "війни та миру".
Способів поширення інформації достатньо – окрім загальних медіа це можуть бути, наприклад, інформаційні листки, які візуалізують корисну інформацію й роздаються на контрольних пунктах в'їзду-виїзду. Або сітілайти, соціальні мережі.
Інший бік проблеми в тому, що новин з підконтрольних територій на Сході взагалі дуже мало в національному інформаційному просторі. Особливо, якщо врахувати, що в ОРДЛО також дивляться українські медіа.
Читайте також:
Зеленський розповів, як хоче повертати Донбас та Крим
Зеленський запустив роботу Комісії з реінтеграції Донбасу
Реінтеграція Донбасу: в "Слузі народу" запевняють, що влада має "план Б"
А як звільнені території Донецької та Луганської областей згадуються на центральних телеканалах? Щодо Криму ми чуємо прогноз погоди і певні ключові речі, пов'язані з судами над нашими політв'язнями та порушенням прав людини. В Україні взагалі майже не знають, що відбувається на "наших територіях" – в тому самому Маріуполі. Або у Волновасі.
Регіони, які постраждали від війни, потрібно включити в український порядок денний.
Це також буде одним з серйозних кроків по відновленню довіри.
Якщо системно та "у повсякденному режимі" отримувати інформацію один про одного, люди з іншої частини країни вже не будуть сприйматися виключно як "чужі".
Юлія Тищенко, спеціально для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
