Ліга дебільних жартів. Про нагнітання страху через медіа
Давайте поговоримо про страх і ненависть. Про Портнова і Савченко в якості спецкорів. Про те, як у скрутні часи тотального ПТСР цілого суспільства, залишки професіоналів у ЗМІ доводять бабусь в студіях до передінфарктних станів.
Я про огидні сценарні ходи "Прямого" з появою людей зі зброєю і у камуфляжах. Хто той розумник, який у часи підривів гранат у центрі міста і регулярних мінувань – на щастя, поки фейкових, – київського метрополітену, додумався отак боротися за свободу слова? І захищати товариша Макеєнка від обшуків?
Не так давно, інший табір – канали із пула Медведчука заклеювали собі роти чорними стрічками, видаючи це за боротьбу із цензурою в новинах. Дійшло до того, що очільник комітету зі свободи слова Нестор Шуфрич, протестуючи проти непродовження ліцензій 112 та NewsOne, цілий день розгулював зі скотчем на лиці.
Останні кілька тижнів просунута спільнота обурювалась нетлінці від "Вечірнього кварталу" та хору імені Верьовки про горілу хату і заплакану Валерію Гонтарєву.
Шарій і Портнов у нас закликають ловити націоналістів і помститися одеському активістові Сергію Стерненкові із кожної праски. А допитливі журналісти "Радіо Свободи" стали ледве не ворогами номер один Банкової, яка хоче позитиву із салону Tesla, а не відповісти від А до Я про мирні плани на Донбасі, про призначення і поїздки до "смотрящих" на весілля у Сен-Тропе.
Але виходить, що Микола Вересень та Світлана Орловська, профі зі стажем, вирішили уподібнитись хайпожерам та липовим журналістам.
Давайте зазирнемо у недавнє минуле. Коли балом правив не примітив та совок, який хоче спокійного життя із братським народом та загнати в комору так зване "воинствующее меньшинство". А коли Петро Олексійович та його технологи накачували атмосферою страху проукраїнську більшість, яка шостий рік переймається, а що там на фронті, а що там у госпіталях.
Телеканал "Прямий" вирішує пожартувати, до смерті налякавши масовку по 170 гривень та глядачів захопленням приміщення терористами. Мені хотілося б вірити, що це помилка сценаристів та редакторів, але це продумане нагнітання страху.
Читайте також: "Прямий" наживо показав "захоплення" телеканалу
Пам'ятаєте феєричні пости придворних писарів минулого президента про те, як "офісний планктон будуть переселяти до Сибіру, попередньо вручивши російський паспорт". Або хрестоматійний пост Айдера Муждабаєва про те, як якийсь неназваний знайомий бойовий комбат лякав його масовими розстрілами.
Автори, правда, перепросили за феєричні прогнози, однак оцей тотальний жах допоміг Зеленському у другому турі зібрати голоси навіть тих, хто не бачив коміка в якості президента раніше. Просто це був протест, що нема чого лякати заради політичного інтересу.
Телеканал "Прямий" уже перепросив за свій невдалий жарт, але душок лишився.
По-перше, тому, що так розмиваються кордони між проросійськими маніпуляціями, спонсорованими газпромівськими грошима, і картинним патріотизмом, де начебто на словах за мову, віру та армію, а по факту юзають воєнні пікселі для шоу і залякують бабусь до стану, щоб вони ненавиділи наші Збройні Сили так само, як якесь населення із окупованих територій.
По-перше, так справді можна дійти до легалізації нинішніх представників "влади" в ОРДЛО, або ж новими героями стануть зовсім непрогнозовані люди – бо святе місце ніколи не лишається порожнім.
Врешті пропаганди із Москви не варто боятися. Вони вміють правильно і вигідно для себе подати теми Беслану, Норд-Осту, показати наших недопетраних спеціалістів так, щоб аполітична частина суспільства після чергового недотеракту плюнула і сказала: "Ну, хай уже і Росія, якщо ми не можемо самі щось зробити!".
Не варто дивуватися, якщо студенти журналістських вишів називатимуть взірцями не Мостову, Найєма та Бігуса, як раніше, а Шарія і Портнова.
Наші потішні декоративні патріоти із постановочними шоу роблять усе, щоби проукраїнскість здавалась маргінальним гуртком для городских сумасшедших, а шаріївщина і Надя Савченко – безальтернативним консенсусом.
До речі, нова влада теж уже сліпо копіює нерозумні намітки попередників. Так, в нещодавньому ефірі "Право на владу" від ведучої Наталі Мосейчук – теж солідної ведучої із чималим стажем – пролунали слова, що "критика президента – це є війна народу із власним президентом". Все можна б було спихнути на політичні погляди, але доводила це пані Мосейчук чомусь... Сергію Рахманіну, а не ноунеймам із пулу Медведчука.
Погані жарти по-живому і ПТСР, маніпулювання страхами народу будь-яких команд – хоч Порошенка, хоч Зеленського, хоч шаріїв – ніколи не призведуть до одужання і миру.
Шкода, що ведуться на технології і стають їхніми офіційними обличчями впізнавані журналісти.
Марина Данилюк-Ярмолаєва, спеціально для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
