Фактор Богдана
Президенти мене підтримують. Іноземні.
Експрезидент Грузії Міхеїл Саакашвілі, будучи главою Одеської ОДА, допоміг зробити відомою історію судді, яка викрила на пропонуванні їй хабара мера Полтави. Перейшовши в опозицію, кликав на свою телепередачу.
Його колега з Польщі Александр Кваснєвський запросив мене на 14-у щорічну зустріч YES.
З вітчизняними лідерами інакше: все складно й заплутано.
За Віктора Ющенка двічі намагалася отримати мантію. Не встигла. Тож стала однією з перших "суддів Януковича", чиї документи пройшли оформлення за попередника.
Як суддя, яка "стояла на Майдані", дуже сподівалася на реформу Петра Порошенка. Йому ж, певно, більше імпонували представники "старої школи". На кшталт голови нашого суду Струкова.
Той винуватив мене в порушенні негласних традицій, писав доноси, закликав "гаранта" всупереч закону не поновлювати повноваження.
Довелося судитися з Порошенком. Закінчилася тяжба за нового глави держави – укладенням мирової угоди й визнанням бездіяльності президента протиправною.
8 червня зі шпальт УП я закликала Володимира Зеленського привести до ключових посад людей, для яких боротьба з корупцією є сенсом життя.
Попри скепсис щодо декого в складі конкурсної комісії вирішила взяти участь у процедурі з добору кандидатів для здійснення президентом призначення членів Вищої ради правосуддя, що стартувала 10 червня.
Приблизно тоді ж став відомим намір Зеленського створити комісію з питань правової реформи.
На початку літа спілкувалася з кількома знаними людьми, які згодом стали її членами, дехто й народними депутатами від "Слуги народу". Вони висловлювали впевненість, що невдовзі ми разом формуватимемо контури першочергових змін у судовій сфері.
22 червня я розмістила у Facebook пост з іще одним зверненням до глави держави. Непокоїло намагання суддівських "верхів" переконати нову владну команду, нібито "системі" достатньо косметичних правок – а їх здійснять перевірені професіонали, тобто ті самі "цінні кадри", чия багаторічна діяльність підірвала довіру до вітчизняного суду.
Завершила допис словами:
"Пане Президенте, прочитайте, будь ласка, цей пост і мою статтю. Знайдіть час!
І коли Ви це зробите, маякніть мені. Навіть лайку буде достатньо".
На здивування, заклик почули.
Того ж дня, хоча це була субота, керівник Офісу президента Андрій Богдан запитав: "Візьмете участь в роботі?"
Відповіла напівжартома: "У суспільнокорисній – так".
25 червня трапилася подія, яку я тоді ніяк не могла пов’язати з цим обміном репліками.
До мене прибув посланець від директора Державного бюро розслідувань. Підкреслив, що виконує завдання самого Романа Труби. Сказав, що аналітики ДБР відмоніторили ситуацію з моїм позовом до Порошенка. Запропонував написати заяву про злочин.
Я відмовилася: вбачаєте підстави, вносьте дані до ЄРДР самостійно. Судових перспектив у справи не буде.
Увечері написала злий пост. Наголосила, що виступаю проти надуманих кримінальних проваджень.
Невдовзі зі здивуванням дізналася, що заяву подібного змісту, але вже в масштабах усієї країни, подав до ДБР Андрій Портнов.
У провину Порошенку ставилося те, що разом з іншими високопосадовцями, зловживаючи службовим становищем, він здійснив "втручання в діяльність суддів судів України шляхом несвоєчасного призначення їх на посади, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді безпідставної виплати коштів з Державного бюджету України на виплату їм заробітної плати".
Крім того "правопорушення призвело до ускладнення доступу до правосуддя, зниження його оперативності та якості, підриву авторитету судової влади, впливу на незалежність".
Обвинувачення звучали серйозні. Вражала й сума збитків – майже 390 мільйонів гривень.
От тільки про злочин у розумінні Кримінального кодексу мова йти не могла.
На прохання одного з інтернет-видань прокоментувала ситуацію. Пояснила, що заява має яскраво виражений політичний характер і свідчить, радше, про жагу помсти.
Як фаховий адвокат, доктор наук і заслужений юрист Портнов повинен розуміти: слід довести всі складові злочину. Перш за все умисел на заподіяння шкоди.
А чим підтвердити, що колишній президент, чиновники з Адміністрації, члени Вищої ради правосуддя й Вищої кваліфікаційної комісії суддів України чинили системні дії, спрямовані на контроль за судовою владою? Втручання в діяльність судових органів (інкримінується ч. 2 ст. 376 КК України) здійсниме лише при розгляді конкретної судової справи.
Може, щоб довести справу до повного абсурду, поширимо обвинувачення на всіх депутатів, які ухвалили закон про проведення судової реформи?
А судді, які отримали невідпрацьовану зарплатню, їх понад тисячі – члени "злочинного угруповання" й вигодонабувачі, чи потерпілі від "злодіянь" Порошенка? Частина 2 ст. 364 КК України передбачає відповідальність за умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе чи іншої особи використання влади чи службового становища.
Винагороду суддів, відлучених від судочинства, "Порох & Ко" точно не привласнювали.
Те, що попередня судова реформа не спрацювала, свідчить про вагомі прорахунки. Колишній глава держави вже поніс і ще довго нестиме за них політичну відповідальність.
Вказувала я і на ймовірне узгодження дій між Портновим і керівником ДБР та на величезні ризики, які викликає політизованість цього правоохоронного органу.
24 липня Центр розслідувань України оприлюднив сюжет за моєї участі, присвячений зв’язкам між Андрієм Портновим, його багаторічним другом Андрієм Богданом та Романом Трубою.
А 31 липня я не пройшла співбесіду у рамках відкритого конкурсу з добору членів ВРП за квотою президента.
Після спецперевірки конкурсна комісія на 2 вільні місця рекомендувала Володимиру Зеленському список із 6 осіб. Двох із них профільні ГО та експерти визнали недоброчесними.
Наразі одну вакансію заповнено – висновками громадськості глава держави знехтував.
Мені складно визначити, чи була я сильнішою за інших. Проте троє фіналістів з числа доброчесних публічно визнавали мою першість. Пишаюся оцінкою, яку дав мені Роман Маселко: "Це єдина кандидат, чия лише присутність у ВРП означала б готовність до справді радикальних змін.
Вона на практиці довела не просто нетерпимість, а нещадність до будь-яких проявів корупції. Також на ділі довела, що готова боротись за право бути чесною суддею. З нею неможливо порєшать. Підставляти другу щоку теж не збирається і дає гідну відсіч усім атакам. Саме таку потрібно було до ВРП".
У складі комісії з правової реформи, утвореної президентом 7 серпня, вже цілком сподівано я не знайшла свого прізвища.
Натомість – багато належних до старої когорти. Тих, кому фахівці, громадськість та ЗМІ обґрунтовано закидають причетність до попередніх провалів і корупційних скандалів.
Зеленський та його оточення ніяк не відреагували на оприлюднення "плівок Вовка" – записів, здійснених слідством в Окружному адміністративному суді Києва.
Читайте також: "Вовчий суд" у голосах. Хто засвітився на плівках НАБУ з Окружного адмінсуду
Цинічні розмови впізнаваних персонажів пролили світло на дійсний вплив керівництва суду на суддів, і не лише "своїх", та на низку державних органів, включно з ВРП і ДБР. Показали, як вигадливо будувалася протидія зусиллям ВККСУ провести кваліфоцінювання суддів ОАСК.
Суперечливі пояснення отримало суспільство щодо візиту двох членів ВРП, доповідачів у справі, до Офісу президента напередодні розгляду питань про відсторонення фігурантів записів від здійснення судочинства.
Я була присутньою на тому засіданні ВРП. Поводилися судді ОАСК впевнено, хвилювання не виявляли, навіть глузували з прокурорів, котрі підтримували внесені клопотання.
ВРП не відсторонила нікого. Невдовзі ж відбулася рокіровка: один із відвідувачів Банкової поступився місцем очільника ВРП на користь іншого.
Між тим у проекті першочергових змін у судовій системі законодавчо виписується надзвичайно хистка конструкція: формування нового складу ВККСУ, відповідальної за добір нових суддів і перевірку старих, розпочне нереформована ВРП.
Остання буде самоочищатися на марші – зусиллями комісії з етики, куди увійдуть кілька членів ВРП та міжнародних експертів.
При цьому і рішення ВККСУ, і ВРП оскаржуватимуться до …ОАСК.
Схоже, хтось уже розробив сценарій підпорядкування суддів новій владі.
З часів Порошенка відомо про специфічну роль нардепа Грановського, котрого називали відповідальним за "правильні" рішення суддів.
Знаю, який вплив на органи суддівського врядування мали заступниця генпрокурора та блоґер з ім’ям із 4-х букв, як у героя поширеного мему.
Прикро, що помилки попередників нічому не вчать нові покоління владоможців.
Взятими на гачок, залежними суддями зручно затикати поточні дірки. Та неможливо побудувати міцну систему дійсного правосуддя, забезпечити справедливість без винятків – те, чого прагнуть зневірені в судах українці й потенційні іноземні інвестори.
Лариса Гольник, суддя Октябрського райсуду Полтави, лауреат міжнародної премії Blueprint for Free Speech, спеціально для УП
