Стратегічна програма уряду: прогалини, які її заблокують
Частина стратегічних цілей нового уряду може не спрацювати, якщо не провести реформу "прописки".
Наприкінці вересня уряд представив важливий стратегічний документ – Програму діяльності Кабінету міністрів на найближчі 5 років. Він складається із цілей та планів заходів – подолання соціальних, безпекових проблем, досягнення економічного розвитку, створення привабливого інвестиційного клімату, євроантлантична інтеграція тощо.
"Держава – це створений громадянами сервіс, головним завданням якого є вирішення існуючих проблем та відвернення потенційних загроз для громадян шляхом забезпечення балансу інтересів різних частин суспільства", – наголошується у вступі.
Держава, як стверджується, ставить за мету досягти рівня розвинутої демократії. Наголошується, що права та основоположні свободи людини будуть захищеними, а державна служба – сервісноорієнтованою.
Однак насторожує те, що певні важливі аспекти залишились поза увагою авторів програми.
Наприклад, те, що деякі із запропонованих цілей неможливо буде провести без реформи системи реєстрації місця проживання (так званої "прописки"), яка все ще визначає, де і як ми можемо взаємодіяти з державою.
Як саме це впливає на інші реформи – далі.
Послуги для "мертвих душ"
Без комплексної реформи системи реєстрації місця проживання, про яку немає згадки у програмі, реалізація стратегії не буде повноцінною. Держава має знати, скільки людей живе у громадах. Це напряму впливає на ефективність комунального господарства.
У програмі пропонується передати регулювання надавачів комунальних послуг на місцевий рівень. Однак якщо надавач не володіє точною інформацією про кількість мешканців у громаді, він все одно не буде здатен точно розрахувати необхідні ресурси.
Саме з кількістю фактично зареєстрованих мешканців громади пов'язаний розрахунок ресурсів, який неможливо об'єктивно планувати, допоки в Україні людина не може безперешкодно засвідчувати факт свого проживання там, де мешкає насправді, а не там, де має славно(сумно?)звісну "прописку".
У минулому році ми проводили загальнонаціональне соціологічне опитування і з'ясували, що близько 7 мільйонів осіб в Україні живуть не там, де зареєстровані. Таку кількість не можна назвати незначною похибкою та проігнорувати її потреби.
Уряд хоче рахувати досягнення певних показників з огляду на чисельність населення у громадах (наприклад, рівень злочинності). Однак яким чином можливо з'ясувати їх досягнення, якщо сама по собі чисельність жителів є невідомим показником?
Усунення реєстрації як ключового джерела інформації про міграцію та розселення мала би у цьому випадку передувати всім подальшим цілям.
Всі діти рівні, але деякі рівніші за інших
У програмі Міністерство освіти і науки ставить за ціль: "кожна дитина має доступ до якісної дошкільної освіти". Серед індикаторів – зростання частки дітей, які здобувають дошкільну освіту.
В Україні, за нашими даними, близько одного мільйона дітей живуть не там, де зареєстровані. Ще майже 25 тисяч не мають реєстрації взагалі. У великих містах таким дітям складно потрапити в садочки, бо місцеві ради вирішують брати в групи лише тих, хто живе за реєстрацією. А "незареєстровані" діти або взагалі не можуть потрапити до черги, або мають робити щомісячні внески.
Наприклад, саме такий підхід обрала Київміськрада у 2018 році: реєстрація місця проживання надає пріоритетне право на вступ до садочків Києва. Діти з реєстрацією в інших населених пунктах можуть бути зараховані лише за залишковим принципом. І байдуже, що це суперечить Конституції та дискримінує дітей без "прописки".
Міністерству слід було би відв'язати доступ до освіти від "прописки" в цілому. Тільки тоді можна буде говорити про рівність доступу до освіти.
Соціальна допомога у смартфоні
Перед Міністерством соціальної політики стоять такі цілі: "сім'ї, що опинилися в складних життєвих обставинах отримують своєчасну та професійну допомогу" та "для людей похилого віку створені умови для активного життя. Створені умови для безпечного добровільного пенсійного накопичення".
Якщо зберігати чинну систему реєстрації, цих цілей неможливо досягти в повній мірі. У багатьох випадках соцдопомога напряму "прив'язана" до реєстрації місця проживання людини та членів її родини.
Як ми знаємо, щонайменше 12% дорослого населення України проживає не за місцем реєстрації, і половина з них має дітей. Ті, хто живуть не "за пропискою", не можуть повноцінно користуватися своїм правом на соцдопомогу.
Сфері соціального захисту варто переорієнтувати спосіб призначення допомоги та ліквідувати роль реєстрацій місця проживання.
Автори програми наголошують, що "ефективна адресна соціальна підтримка потребує моніторингу, автоматизації та цифровізації". Не варто забувати, що вона потребує також і повного переходу на екстериторіальний принцип, коли людині призначається послуга у тій громаді, де вона живе.
Враховуючи старіння нації та зростання кількості пенсіонерів, призначення пенсій також має відбуватись за принципом екстериторіальності.
Пенсійний Фонд України веде Державний реєстр загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, який має електронну форму. Так навіщо ж прив'язувати призначення пенсії до "прописки"?
Пасивна молодь?
Міністерство культури, молоді та спорту хоче, щоб громадяни (особливо молодь) мали можливість брати активну участь у суспільному житті. Це має сприяти підвищенню соціальної активності та мобільності населення, що позитивно вплине на мобільність економіки та продуктивність праці.
Безперечно! Якщо цьому нічого не заважає. Наприклад, система реєстрації – адже повноцінним членом громади людина може стати лише на підставі реєстрації у ній.
Як показало наше дослідження, у столиці, наприклад, 31% опитаних зареєстровані в іншому населеному пункті, а 32% – в іншій області. Водночас в агломерації Києва майже 50% опитаних зареєстровані в іншому населеному пункті.
Коли ми розпитали людей, чи вони беруть активну участь у житті своєї "реальної" громади (збори громади, ухвалення спільних рішень, оплата внесків тощо), виявили, що через "не ту" реєстрацію вони роблять це значно рідше.
Лише 21% опитаних, що проживають не за "пропискою", ходять на збори мешканців, та лише 27% – облаштовують територію. Щоб дійсно залучити активних громадян, потрібно усунути вплив реєстрації місця проживання на членство у громаді. Новий принцип такого членства має бути максимально прозорим, гнучким та інклюзивним.
"Повернути" Крим і Донбас
Міністерство у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб хоче "повноцінно реінтегрувати до сучасного українського простору та місцевих громад внутрішньо переміщених осіб та мешканців тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей та АР Крим через спрощення доступу до адміністративних послуг".
Поза сумнівами, це критично важливо для громадян, які прямо постраждали від конфлікту.
З 2016 року однією з найбільших проблем у наданні адміністративних послуг є отримання реєстрації місця проживання на тимчасово окупованих територіях – через відсутність такого механізму. Це негативно впливає на якість життя, зокрема, дітей, які в 14 років отримують паспорт без реєстрації взагалі.
Варто зауважити, що люди, які не можуть оформити реєстрацію на тимчасово окупованих територіях, не можуть голосувати під час виборів.
Тож Міністерство на шляху до досягнення цієї цілі має подбати про створення механізму реєстрації на окупованих територіях.
Уряд має робити поправку на виклик високої мобільності людей зважати на велику кількість радянських процедур, що вже морально застаріли.
Люди мають отримати доступ до впливу та прийняття рішень у тих громадах, на які вони фактично впливають своїм проживанням у них.
Без цього реформи відбудуться на папері, але аж ніяк не в реальному житті, де мешканці все ще мають два життя: одне фактичне, а інше "за реєстрацією".
Матеріал підготовлено в рамках проекту "Свобода пересування для кожного: Реформа системи реєстрації місця проживання в Україні", що реалізується за підтримки Європейського Союзу та ПРООН в рамках проекту "Громадянське суспільство задля розвитку демократії та прав людини в Україні", що реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Данії.
Людмила Янкіна, спеціально для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
