Чому Шокін не very good?

"…because I heard you had a prosecutor who was very good and he was shut down and that's really unfair. A lot of people are talking about that, the way they shut your very good prosecutor down and you had some very bad people involved". 

Ця цитата з розшифровки телефонної розмови президентів Дональда Трампа та Володимира Зеленського мене особисто напружила, бо, за визначенням Трампа, я якраз підпадаю під дефініцію "some very bad people". Адже майже рік протягом каденції колишнього генпрокурора Віктора Шокіна робив все можливе і неможливе для його звільнення. 

На це у мене, як і  у багатьох інших людей в Україні, було достатньо вагомих причин. І ці причини жодним чином не вписуються у бачення Трампа щодо обставин звільнення Шокіна.

Судячи з американських медіа, в уяві Трампа, Шокін розпочав кримінальне провадження та активно керував його розслідуванням щодо компанії Burisma Group, в якій син віце-президента США Джо Байдена був членом ради директорів. Тому, на думку Трампа, Байден вимагав звільнення Шокіна від Порошенка, і той звільнив цього "дуже доброго" генпрокурора  і "реально несправедливо"!

Проте ця версія Трампа просто не відповідає ані послідовності подій у розслідуванні кримінальних проваджень стосовно Burisma Group, ані реальному характеру участі генпрокурора Шокіна у такому розслідуванні.

Очевидно також, що уявлення Трампа про персону колишнього генпрокурора, його роботу та загалом діяльність української прокуратури не відповідає реаліям.

Шокін проти справ Майдану

У 2014-му на вимогу адвокатів, представників потерпілих під час протестних акцій Майдану. генпрокурор Віталій Ярема створив спеціальний підрозділ. Він мав забезпечити розслідування діяльності злочинної організації, створеної Віктором Януковичем: як насильницьких злочинів під час Майдану, так і корупційних топ-посадовців. 

Цьому підрозділу ГПУ мали передати усі провадження, що стосувалися діяльності злочинної організації, зокрема й економічні злочини.

З моменту свого призначення генпрокурором Шокін почав активно втручатись у роботу Управління спецрозслідувань (УСР), перешкоджаючи його діяльності, найперше – у частині економічних злочинів. 

Особисто та за допомогою своїх підлеглих (заступника очільника ГПУ Юрія Столярчука) Шокін почав тиснути на керівника УСР Сергія Горбатюка, схиляючи його до саботажу розслідування. Про що, зокрема, свідчать кілька доповідних Горбатюка. Отримавши відмову, генпрокурор заблокував передачу до управління низки кримінальних проваджень щодо високопосадовців.

А саме:

• стосовно суддів Конституційного суду України, які створили умови для узурпації влади організованою групою Януковича. Впродовж 2015-2016 років розслідування взагалі не здійснювалося, а матеріали кримінальної справи використовувалися президентом Петром Порошенком для шантажу суддів КСУ;
• десятки справ стосовно діяльності Сергія Курченка – підставної особи, на яку оформлювалися викрадені активи "сім'ї" Януковича; а також усі провадження, пов'язані з сином Януковича, колишнім першим віце-прем'єр-міністром України Сергієм Арбузовим та низкою інших чиновників щодо розкрадання державних коштів і власності; 
• усі кримінальні провадження, пов'язані з нафтогазовою і вугільною сферою, а також по НАК "Надра України";

Тоді Шокін та його заступники, не приховуючи, почали нищити розслідування корупційних справ щодо окремих високопосадовців, зокрема: 

• Юрій Столярчук неодноразово передавав Гобатюку вимогу Шокіна закрити справу за підозрою Віри Ульянченко у допомозі Януковичу заволодіти угіддями "Сухолуччя";
• намагалися розвалити справу за підозрою керівника податкової Олександра Клименка  у розкраданні 3,2 млрд гривень під виглядом відшкодування ПДВ. У цій справі через Столярчука Шокін передавав вказівки – не пред'являти підозру колишнім начальнику та заступнику ДПІ в Печерському районі, а потім не обирати їм запобіжний захід – арешт. Після відмови Горбатюка він погрожував йому звільненням;
• вимагав зняти з міжнародного розшуку і закрити справу стосовно медіаменеджера Віктора Зубрицького, який підозрюється у створенні та фінансуванні парамілітаристичних організацій (тітушок), які використовували для нападів на протестувальників;
• вимагав зняття з розшуку колишнього нардепа Юрія Іванющенка; 
• дав вказівку закрити справу стосовно екс-заступника голови Адміністрації президента Андрія Портнова.  

За вказівкою Шокіна територіальні підрозділи прокуратури припинили розслідування  злочинів, вчинених у їхній територіальній юрисдикції. Генпрокурор фактично заблокував будь-яку можливість для УСР координувати такі розслідування. 

Окрім того, саме він розпочав переслідування Сергія Горбатюка та інших прокурорів УСР – за вказівкою Шокіна слідчі Головного слідчого управління розпочали шість кримінальних проваджень, стосовно прокурорів УСР. 

Зрозуміло, що така бурхлива діяльність very good генпрокурора не влаштовувала адвокатів потерпілих Майдану. Ми протидіяли Шокіну, як могли – оприлюднювали інформацію про усі перелічені факти його злочинної діяльності, збирали прес-конференції, зверталися до депутатів ВР та міжнародних партнерів. 

Розуміючи, що перебування Шокіна на посаді генпрокурора ставить під загрозу розслідування, ми системно просували ідею його звільнення.

Звільнення Шокіна було ціллю антикорупційних активістів, яку підтримували міжнародні  організацій та уряди – Міжнародний валютний фонд, Європейський союз, уряд США.

Ця інформація доступна з Інтернету. Дивно, що президент США, держави, де діє 12 розвідувальних органів, кожний з бюджетом, більшим за бюджет України, не був належно підготовлений ними до цієї розмови з Зеленським. Компетентні органи не надали Трампу потрібну інформацію стосовно предмету розмови.

Шокін і Burisma

Щодо "розслідування" Шокіним  кримінальних проваджень щодо найбільшої приватної газовидобувної компанії України Burisma Group та Миколи Злочевського, 

Для розуміння причин та реального характеру участі генпрокурора Шокіна у цьому  розслідуванні та інших, пов'язаних з великим бізнесом, треба мати загальні уявлення про діяльність української прокуратури та її очільників.

Так сталося, що в Україні весь великий бізнес у своїй структурі так чи інакше пов'язаний зі злочинами. 

Як правило, прокурори, маніпулюючи кримінальними провадженнями, схиляють порушників закону до хабаря або вимагають частку у їхньому злочинному бізнесі. Зрештою, окремі з них мають свою частку у багатьох злочинних схемах виводу грошей з державного бюджету чи відчуження активів. 

Вони входять у такий бізнес через підставних осіб. Тому той, хто призначає або контролює генерального прокурора, може ставити свої умови навіть олігархам.

Прокуратура в Україні – це фактично легалізована структура рекету. Після зміни влади та/або генпрокурора відбувається зміна "даху" кримінального бізнесу.  Аби "бізнесмени" швидше погоджувалися на нові умови "співпраці", прокурори розпочинають кримінальні переслідування.

Burisma Group – один з найбільших в Україні газовидобувний холдинг. Його власник – Микола Злочевський, за часів Януковича – міністр екології та природних ресурсів, який видав своїй компанії ліцензії на розробку найбільш перспективних газових родовищ. 

Маючи надприбутки від продажу газу холдинг Злочевського не гребував схемами мінімізації податків. Очевидно, що такі економічні успіхи Burisma Group були предметом пильної уваги генеральних прокурорів та їхніх власників.

Після зміни влади кримінальне переслідування Злочевського розпочав генпрокурор Віталій Ярема. 

У січні 2015 року Злочевському повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 368-2 КК України (незаконне збагачення), оголошення в розшук здійснювалося Головним слідчим управлінням ГПУ. В той же час за запитом ГПУ на рахунках Злочевського у Великобританії були заарештовані 23 млн доларів.

Коли ж у лютому 2015 року на посаду генпрокурора вступив Шокін, той, виконуючи волю Порошенка, намагався взяти під контроль найбільші злочинні схеми. У першу чергу в енергетичній сфері. А оскільки розслідування стосовно Злочевського та Burisma Group здійснювалися слідчими ГСУ, то "смотрящим" від Порошенка було незручно керувати процесами. 

Тому, для "покращення" логістики комунікацій, Шокін створив спеціальний підрозділ – Департамент з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки. 

Для підвищення ефективності віджиму активів Шокін пішов навіть на порушення установленого порядку формування підрозділів прокуратури – зібрав в одному підрозділі і слідчих, і процесуальних керівників. Окремим ноу-хау було включення до складу прокурорів, які здійснювали представництво держави у цивільному провадженні.

Діями прокурорів цього підрозділу фактично керували дві людини з найближчого оточення Порошенка – тому його називали "департамент Кононенка-Грановського". Керівник департаменту Володимир Гуцуляк і його заступники Дмитро Сус та Ольга Варченко особисто бігали звітувати до Грановського.

Свою діяльність департамент почав з віджиму у Олександра Онищенка компанії "Нафтогазвидобування". Ця історія, як і її персонажі, добре відомі. Але вона якраз чудово характеризує як very good генпрокурора Шокіна, так і всю гнилу систему прокуратури.

Зрештою, за каденції Шокіна у цьому департаменті були зосереджені кримінальні провадження стосовно найбільших корупційних схем, жодна з яких не була реально розслідувана та доведена до суду.

Справа з підозрою Злочевському та фактові провадження Burisma Group продовжували бовтатися між слідчими Головного слідчого управління.

У квітні 2016 року Порошенко під тиском громадянського суспільства та міжнародної спільноти замінив Шокіна на свого кума Юрія Луценка. Той, імітуючи активну діяльність, забрав скомпрометовані провадження з Головного слідчого управління і здуру (не розібравшись) у червні 2016 передав справу Злочевського за статтею 368-2 разом з іншими сімома справами до УСР Горбатюка. Але вже за два місяці, порушуючи КПК, забрав їх без жодних пояснень до "департаменту Кононенка/Грановського". 

Ця "операція" для обох сторін завершилися очікувано добре – з сайту МВС було знято інформаційно-статистичну картку про розшук екс-міністра Миколи Злочевського у зв'язку з відповідним запитом від ГПУ. Але у цьому заслуга була вже іншого генпрокурора – Юрія Луценка.

Ані кримінальне провадження щодо незаконного збагачення Злочевського, беніфіціарного власника холдингу Burisma Group, ані провадження стосовно директора однієї з холдингових компаній щодо ухилення від сплати податків, не мають жодного стосунку до Байдена-молодшого, члена ради директорів Burisma Group.  

Очевидно, що "розслідування" стосовно Burisma Group, як вся діяльність Шокіна на посаді генпрокурора, немає нічого спільного з легітимними цілями і завданнями кримінального провадження. 

Тому, навіть якщо Байден-старший і мав на меті захистити бізнес-інтереси свого сина в Україні, коли наполягав на звільненні Шокіна, то діяв він абсолютно правомірно, бо захищався фактично від рекету. У будь- якому разі за це йому можна тільки подякувати.

Віталій Титич, спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.