Дракони проти "драконівського закону": "правки Лозового", прослушка та депутатська недоторканність

Минулого тижня ми стали свідками того, як парламентський досвід "драконів" переміг молодість і наївність. Наївність – бо нові депутати повірили старим, які роками сидять у стінах Верховної Ради і знають, як правильно підійти, де зманіпулювати, де трохи перекрутити і як посіяти невпевненість у правильності твого рішення й голосу.

Законопроект №1009, який мав скасувати "правки Лозового", дати можливість НАБУ та ДБР здійснювати власну "прослушку" телефонів та гармонізувати законодавство під вже проголосоване зняття депутатської недоторканності, мало цікавив депутатів на початку.

Він сприймався більше як технічний: "полагодити" дірки в законодавстві та дати обіцяну і президентом, і фракцією "Слуги народу" можливість незалежної "прослушки" не лише СБУ, а й іншим правоохоронним органам.

Ґвалт здійнявся в останній момент. "Драконівські закони, за якими ми потім разом з вами сидітимемо на нарах!" – кричали фракції ЄС, БЮТ та ОПЗЖ. "Вас будуть прослуховувати і обшукувати навіть без рішення суду!" "Вони прибрали рішення Верховної Ради щодо депутатів – тепер все одноосібно без суду вирішуватиме генпрокурор!" – лякали "слуг" колеги по парламенту, натякаючи на повне "закручування гайок" у фракції.

Таких реплік було багато, і більшість депутатів-першачків, не знайомих з нюансами Кримінального процесуального кодексу, повірили колегам, котрі роками не приймали невигідні "драконівські" зміни. Аж тут молодь зазіхнула на статус-кво – і досвідчені парламентарі заворушилися.

Давайте розберемось, чим жахали депутатів і що ж у тих "драконівських правках", за які "категорично не можна голосувати".

Читайте також:

Рада зробила крок до скасування "правок Лозового"

"Слуга народу" передумала давати добро на прослушку нардепів

44 "слуги народу" заблокували ліквідацію недоторканності депутатів – ЦПК

В "Слузі народу" пояснили, чому провалили закон про прослушку

Разумков відчитав "слуг народу": каже, що його підставили

Через промашку "слуг народу" Богдан кричав, а Зеленський розбирався

Міф 1: Кожного депутата можна буде обшукати й "слухати" без рішення суду

Щоб переконати, що це і справді так, всім депутатам в Раді показували запропоновану нову версію частину 2 статті 27 закону України "Про статус народного депутата":

"2. Обшук чи огляд особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення народного депутата, порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, а також застосування інших заходів, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата, допускаються лише у разі, якщо Генеральним прокурором або особою, яка виконує його обов'язки, погоджено вчинення такої дії і якщо іншими способами одержати інформацію неможливо".

Як бачимо, у цій статті немає слова "суд", і, якщо людина не знає інших норм Кримінального процесуального кодексу, то повірить у це.

А насправді, статті 233–236 та 258–275 КПК говорять про те, що будь-які дії, такі як "прослушка", обшуки, стеження тощо, правоохоронці повинні проводити виключно з дозволу суду.

Під цю статтю так само підпадають і чинні народні депутати. Тобто тепер, щоб, скажімо, провести обшук, слідчий має піти до генерального прокурора, а потім, якщо той погодить, в суд, щоб отримати дозвіл суду на обшук.

Донедавна замість слів "генеральний прокурор" у законі "Про статус народного депутата" були слова "Верховна Рада", яка мала дати згоду на це, проголосувавши "за" 226 голосами ще до звернення слідчого та прокурора до суду.

І саме в цій заміні полягало зняття депутатської недоторканності, адже депутатський імунітет захищав не тільки від в'язниці, але й від можливості вести розслідування щодо депутата – тобто прослуховувати його дзвінки, організовувати стеження, обшуки, тощо.

Зробили перший крок і змінили Конституцію – тож не варто тепер хапатися за закони, які можуть заблокувати імплементацію зняття депутатської недоторканності й дурити своїх виборців.

Міф 2: Повноваження прокурорів, слідчих і детективів збільшать, права підозрюваних і їхніх адвокатів – обмежать, положення радянського КПК 1960 року – відновлять

Більшість правок, які вносяться зараз законопроектом №1009, – це повернення не до Кримінально-процесуального кодексу 1960 року, а до КПК 2018 року до так званих "правок Лозового". Тому досить смішно слухати про те, як це поверне нас до "радянської диктатури правоохоронців", коли багато з нинішніх депутатів самі й голосували за новий Кримінальний процесуальний кодекс України, який запрацював з 2012 року.

Законопроект №1009 скасовує такі "правки Лозового", як:

• встановлення строку від моменту відкриття кримінального провадження та до моменту вручення підозри особі;
• продовження строків досудового розслідування генпрокурором без рішення суду;
• вилучення норми, яка надавала право оскаржувати повідомлення про підозру;
• самостійне, без рішення суду, залучення експерта.

Тобто ці норми – це ніщо більше, ніж повернення до попередньої редакції Кримінального процесуального кодексу. Ці зміни – це те, чого вимагали і експертне, й адвокатське середовище, і, звісно, правоохоронці, адже саме ці "правки Лозового" заблокували роботу багатьох слідчих.

Наведу приклад. Раніше слідчий без рішення суду міг залучати експерта для проведення експертизи. Ну, скажімо, судово-медичної у разі смерті чи зґвалтування. Тепер, якщо людина померла або була зґвалтована в п'ятницю, то слідчому доведеться чекати понеділка, адже суди по вихідних не працюють. Тобто – чекати кілька днів, щоб вранці в понеділок піти в суд і отримати дозвіл судді на проведення судово-медичної експертизи.

Просто уявіть собі. Родичі померлого з п'ятниці до понеділка не можуть забрати тіло рідного. Людина, яка пройшла жах зґвалтування, чекає всі вихідні, поки суддя дозволить провести експертизу. А починаючи з третьої години ночі на понеділок під судами вишиковуються черги слідчих, щоб першими потрапити на прийом до судді.

Впевнена, ці черги ви не раз бачили по телебаченню.

Неодноразово виникали також проблеми із затягуванням розглядів таких клопотань (звернень) до суддів, внаслідок чого скисали наркотичні речовини, вилучені на місці злочину, чи псувались біологічні зразки, що зводило до нуля можливість встановити ДНК злочинця.

Скасування норми про дозвіл суду на експертизу для слідчого ніяким чином не впливає на сторону захисту. Адвокати мають право ініціювати проведення потрібної їм експертизи самостійно – отже, сторона захисту від цього не постраждає.

Міф 3: Незаконні та необґрунтовані постанови детективів НАБУ та прокурорів САП не можна буде оскаржити до суду

Стаття 36 КПК, до якої вносяться зміни, ніколи не містила слова "суд". Це регламентується іншою статтею КПК – 303, яка передбачає, що рішення прокурора, слідчого чи детектива (який прирівнюється до слідчого) можуть бути оскаржені в суді.

Зараз же в третьому реченні частини шостої статті 36 були замінені слова "таких" на "незаконних та необґрунтованих". Тобто конкретизується, коли прокурор може скасувати рішення детектива чи слідчого. Також додатково право на скасування постанови детектива НАБУ надається не лише генпрокурору, але й антикорупційному прокурору.

Однак тут, як і в попередніх міфах, депутатами маніпулюють, лякаючи відсутністю слова "суд" у статті, де його і не було.

Варто згадати, що так звані "правки Лозового" були проголосовані з порушенням усіх процедур парламенту і стали величезною проблемою для діяльності як правоохоронних органів, так і адвокатів.

Проти скандальних правок виступали не лише юристи, але й самі депутати. Колишній генеральний прокурор Юрій Луценко заявляв, що такі правки заблокують роботу правоохоронних органів, а фракція БПП навіть пропонувала законопроект для скасування цих правок.

Читайте також:

Нардепи ухвалили закон, що запускає судову реформу

Лозовой підправив судову реформу на користь Опоблоку – Шкрум

Але справа навіть не в "правках Лозового", а в гармонізації законодавства, яке реально дозволить закінчити процес зняття депутатської недоторканності. По-іншому зняття цієї недоторканності існуватиме лише на папері – імплементувати її буде неможливо.

Олександра Устінова, спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.