Реформувати не можна залишити: які зміни потрібні українському спорту
Нещодавня заява представника партії "Слуга народу" і підтримка ініціативи президентом, щодо ймовірного об'єднання Міністерства культури, Міністерства інформаційної політики та Міністерства молоді та спорту в Міністерство з гуманітарної політики, викликала обурення міністра і фактично поділила спортивну спільноту на табори: за та проти.
Насправді ж більшість спільноти взагалі не розуміє різниці і дискусія точиться більше щодо форми, ніж змісту.
Хочу зазначити, що жоден з варіантів, або просто переформатування Міністерства молоді та спорту України в Департамент, або зміна обличчя Міністра – не призведуть до кардинальних змін у спорті.
Необхідна швидка та ефективна реформа спортивної галузі. Тоді особа представника і його присутність на засіданнях КМУ будуть не такі важливі. Бо робота триватиме не в ручному режимі, а автоматично, зокрема і на місцях, кошти використовуватимуться ефективніше, результати будуть наочно осяжні.
У 2014-2015 роках була спроба запуску такої реформи, але, на жаль, вона не була завершена. Зараз саме час, коли такі зміни можуть відбутися, але за умови якісного планування і бажання всіх сторін.
При цьому необхідно передбачити перехідний період, який надасть можливість спокійно перейти в нову фазу найуразливішим стейкхолдерам: спортсменам, які зараз готуються до Олімпійських Ігор та інших важливих змагань, тренерам, які щодня виходять на роботу, і дітям, які займаються спортом у дитячих спортивних школах.
Ініціативна група "Реформа спорту", яка складається зі спортивних функціонерів, спортивних юристів та діючих спортсменів, давно моніторить ситуацію і має напрацювання, які зможуть трохи роз'яснити ситуацію.
Я спробую коротко висвітлити основні моменти.
Отже, які зміни потрібні українському спорту?
1. Децентралізація і делегування повноважень від Міністерства до органів місцевого самоврядування та інститутів громадянського суспільства.
В розвинутих країнах Держава виступає партнером федерацій з видів спорту, Олімпійського Комітету, Спортивного Комітету та місцевого самоврядування, а ті в свою чергу беруть на себе відповідальність, контролюють на місцях якість надання послуг, підготовку збірних, проведення змагань.
Ми вже маємо результати експерименту Міністерства з передачі федераціям в управління відповідних видів спорту. Їх можна використати для навчання інших федерацій з видів спорту, таким чином Міністерство передає значну частину невластивих функцій.
Аналіз таких невластивих Міністерству функцій вже проведений спеціально створеною комісією, тому їх необхідно позбуватись та передавати на нижчий рівень управління, приватному або некомерційному сектору.
2. Цифровізація та аудит всієї галузі від інфраструктури до протоколів змагань та карток спортсмена.
Сьогодні цілком реально впровадити прозорі й ефективні сервіси, тим більше, що це повністю лягає в концепцію "Держава у смартфоні".
У Міністерства вже є перелік інфраструктурних об'єктів, але з даного реєстру майже неможливо отримати аналітичні дані. За допомогою платформи eSportUA зможемо значно скоротити витрачання ресурсів, також вона дасть можливість відстежувати динаміку і зрозуміти, скільки реально людей займаються фізичним вихованням та спортом, яким саме, як часто і де.
3. Перехід від утримання об'єктів спортивної інфраструктури і тренерського штабу до закупівлі послуг у тренерів. І мова як про професійних спортсменів, так і новачків.
Гарантування державою отримання послуги для кожної дитини, яка хоче розвиватись. Якщо пояснити просто, то це перехід до системи "гроші ходять за спортсменом", коли держава гарантовано надає можливість дитині займатись активностями та творчістю і вже спільно з батьками вони вирішують, у кого цю послугу отримати, а якщо є бажання займатись більше, то це вже додатково за власні кошти.
На мою думку, це єдиний шлях для України від держави, що посідає 1 місце в Європі по дитячому алкоголізму, до ментально здорової нації.
Комплекси, де будуть враховані стандарти міжнародних федерацій, де одночасно зможуть займатись 3-6 видами спорту, проводитись змагання, реабілітація, ростити нове покоління чемпіонів, де буде вирувати культурне життя, проводитися збори команд і де будуть грати професійні клуби.
І не йдеться про двадцятитисячні арени, які наша країна зараз не може собі дозволити, та й це не потрібно на даному етапі. Мова про чітке дотримання стандартів, в тому числі й інклюзивності.
Ми маємо поставити пріоритетом здоров'я нації і максимальне залучення українців до спорту. І, можливо, через 5-10 років у нас стануть затребувані багатотисячні арени і ринок сам зреагує на виклики.
5. Повернути фізкультуру в школи як пріоритетну дисципліну і повернути спорт на телевізійні екрани, запровадивши квоти за прикладом українських пісень на радіо.
На мою думку, це був дуже вдалий крок і те ж саме може статись зі спортом. Спорт може стати об'єднуючим фактором для української нації, цим інструментом давно вдало користуються Великобританія, США, Іспанія та інші країни. Якщо мова йде про Національні збірні, то зазвичай це об'єднання всіх регіонів країни, і країна вже дивиться не політичне шоу, а гру улюбленої команди.
6. Законодавче забезпечення такої реформи.
Ініціативна група "Реформи спорту" займається написанням законопроектів, які мають допомогти запустити якісні зміни, але, на жаль, попередній парламент не спромігся затвердити абсолютну більшість законодавчих ініціатив, тому і цього разу багато що буде залежати від народних обранців, особливо зі спортивної спільноти.
Основними законодавчими рушіями реформи можуть стати: розробка і затвердження "Стратегії реформування спортивної галузі в Україні" та план дій з її реалізації, розробка та затвердження "Спортивного кодексу України", законопроект "Про саморегулівні організації в спорті", "Про меценацтво в культурі та спорті" (проекти законів "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо меценатства в культурі та спорті", "Про внесення змін до статті 287 Митного кодексу України щодо меценатства в культурі та спорті"), законопроект "Про букмекерську діяльність в Україні", приведення до кращих європейських стандартів Закону "Про державні лотереї в Україні", створення "Спортивного фонду України" за прикладом "Культурного Фонду України" та Sport England.
Я не вважаю, що переформатування Міністерства в Департамент є катастрофою, схожа модель успішно діє у Великобританії і мені дуже імпонує. Я навіть навпаки, бачу зв'язок, від якого спорт може виграти.
Але, звичайно, щоб всі ці кроки були виконані, напрямок має очолити справжній лобіст спорту, в хорошому сенсі цього слова. Людина, яка не буде ставити перед собою особисту вигоду чи розвиток свого виду спорту, а матиме державницьку позицію.
І головне завдання всієї спортивної спільноти зараз – висунути спільні вимоги до компетенцій та засад діяльності майбутнього очільника галузі фізичної культури та спорту і структури, яку він очолить.
Все буде спорт!
Станіслав Медведенко, спеціально для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
