Підвищення цін на паспорти: що з цим не так?
Починаючи з липня поточного року усім охочим замовити паспортні документи доведеться викласти із своєї кишені на порядок більше коштів, ніж це було ще у попередньому місяці.
Так, два місяці тому уряд "ощасливив" громадян звісткою про здорожчання цих документів з 1-го липня.
Зокрема, оформлення внутрішнього паспорта за 20 робочих днів тепер коштує 345 грн (раніше – 279 грн), а за 10 робочих днів – 471 грн (раніше – 366 грн). Оформлення закордонного паспорта обійдеться у 682 гривні за 20 робочих днів (раніше – 557 грн) та у 1034 грн за 7 робочих днів (раніше – 810 грн).
Однак, що цікаво, ціни за паспортні документи на урядовому порталі зазначені суттєво вищими, аніж ті, що містяться в урядовій постанові № 371. Нею, власне, і була підкріплена звістка про подорожчання паспортів.
Виникає запитання: а чому ж платити за паспорти треба більше, ніж визначено постановою Кабміну?
Відповідь проста: в Україні діє непрозорий порядок встановлення плати за паспортні послуги.
Так, згідно з законом про Єдиний державний демографічний реєстр, адміністративний збір за паспорти складається з кількох окремих платежів, один з яких встановлюється урядом за вартість "послуги", а інший – монополістом Поліграфкомбінатом "Україна" за бланк документа.
Відповідно, Поліграфкомбінат теж збільшив свою частину збору разом з Кабміном. Відтак, "сюрпризи" із збільшенням вартості паспортних документів можуть чекати на громадян будь-якої миті.
Але чи стосується це тільки паспортних послуг?
Варто зазначити, що непрозорі платежі часто встановлюються не тільки за послуги паспортної сфери, а й за інші адміністративні послуги.
Це пов'язано з тим, що в Україні досі не визначені критерії платності та безоплатності адмінпослуг, не визначені межі для встановлення розмірів плати за них.
Через хаотичність нормативного регулювання сфери оплати за адмінпослуги, використовуються різні базові показники для визначення конкретних розмірів таких зборів.
У результаті, з громадян нерідко стягуються кошти без належних правових підстав і в необґрунтованих розмірах, як-от в державне підприємство (ДП) "Документ" (+ 400 грн за кожен оформлений у ньому паспорт), яке за 2018 рік зібрало більше 540 млн грн.
Однак варто зауважити, що із загалом близько 1 500 адмінпослуг в Україні тільки з паспортної сфери зробили практично бізнес.
Навіть до липневого подорожчання ці послуги були досить прибутковими як для держави, так і для окремих суб'єктів.
При цьому за сумнівні експерименти типу "шлюбу за добу" йдуть платежі розміром від 1 до 12 тисяч грн на різні державні і комунальні підприємства, що є ще одним прикладом безладу і беззаконня у цій сфері.
Так само довідки про несудимість, які з безкоштовних в он-лайн (але за 30 днів) перетворюють у платні (за коротші строки) – теж питання до охоронців правопорядку.
Що потрібно робити?
Вже давно прийшов час нарешті виконати вимогу Стратегії реформування державного управління в Україні до 2021 року щодо врегулювання на рівні закону питання оплати адміністративних послуг.
У даній ситуації вбачається за необхідне прийняття закону "Про адміністративний збір", який би визначав:
- поняття, суть та функції адміністративного збору;
- принципи його встановлення та використання;
- критерії платності або безоплатності адміністративних послуг;
- порядок визначення конкретних розмірів адміністративних зборів;
- чіткі критерії розмірів таких зборів, особливо їх верхню межу тощо.
Даний закон має містити додатком перелік найпопулярніших серед громадян адмінпослуг із чіткими розмірами зборів за їх надання (як це було у Декреті Кабміну "Про державне мито").
Це повинно додати і правової визначеності, і прозорості та зручності для громадян, а також захистити їх від паразитуючих на адмінпослугах структур і шахрайства.
Крім того, це покращить і стан публічних фінансів. Таким є досвід багатьох країн-членів ЄС, як-от Польща, Німеччина та Чехія.
Отже, час покласти край несправедливим платежам за адмінпослуги, а також і незаконними поборам, від яких продовжують потерпати громадяни.
Євген Школьний, спеціально для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
