Медичні інститути понад 5 років тримали на складах обладнання на сотні мільйонів гривень
За даними Світового банку, який розрахував індекс людського капіталу, Україна посіла 50 місце. Це означає, що у Європі ми посідаємо одну з останніх позицій. Даний індекс розраховується на основі таких показників, як якість медичного обслуговування, ймовірність дожити до 5-річного віку та якість освіти. Світовий банк зазначив, що саме якість системи охорони здоров'я в Україні є найгіршим показником.
Однак, як вдалось дізнатись журналістам проекту StateWatch, замість того аби підвищувати цей показник, та осучаснювати технічне обладнання медичних закладів, деякі з медичних інститутів роками тримали вже закуплене нове медичне обладнання на складах.
Про це йдеться в листах Національної медичної академії наук та Державної аудиторської служби, які ми публікували на УП раніше.
В них зазначено, що станом на кінець 2018 року Інститут ядерної медицини та променевої діагностики не ввів в експлуатацію 2 одиниці техніки на загальну суму 67 мільйонів 350 тисяч гривень. А Інститут отоларингології не ввів 9 одиниць обладнання на загальну суму 125 мільйонів 556 тисяч гривень.
Ми вирішили перевірити, чи вдалось врешті встановити дороговартісне обладнання, а також – чому взагалі подібна ситуація стала можливою, в рамках проекту "Громадський контроль над бюджетними витратами медичних інститутів".
Про те, як закуповувалось дане обладнання, нам розповіла директорка Інституту ядерної медицини Дикан Ірина Володимирівна:
"У 2012 році розроблялась в Україні під патронатом президента і Кабінету міністрів програма "Концепція розвитку ядерної медицини в Україні". Це національна програма і на чолі цієї програми повинен був стати наш інститут, який під цю програму було виділено з державного бюджету для академії медичних наук – кошти, для закупівлі обладнання сучасного, воно і зараз сучасне бо кращого ще немає".
Обладнання закупили, однак відразу після цього все воно було відправлене на склади.
"Далі почалась революція і вже 2014-2017 роки бюджетом не було передбачено на капітальні видатки взагалі грошей для академії медичних наук і під монтаж цього обладнання", – розповідає Ірина Дикан.
Аналогічна ситуація склалась і в Інституті отоларингології. Однак, окрім відсутності фінансування, в Інституту для використання новітньої техніки не було навіть відповідних ліцензій.
"Справа в тому, що проектна документація була розроблена в 2012 році. Це не тільки на нашому об'єкті: бюджетні об'єкти вже давно так будувалися. Рік бюджетні кошти виділяються, а потім 2 роки підряд немає коштів, рік виділяються. В нас фактично ця реконструкція йшла 3 роки по 2 місяці", – розповідає відповідальний за реконструкцію, в.о. заступника директора з реконструкції капітального будівництва Інституту – Грицький Олексій Васильович.
"У нас всі терміни встановлені в Програмі введення в експлуатацію джерел іонізуючого випромінювання до 31 липня 2019 року", – розповідає Олексій Грицький.
Що стосується фінансування, то інститути лише минулоріч доотримали необхідні кошти для початку робіт з монтажу новітнього обладнання.
"Ми ці кошти повністю засвоїли – приміщення було підготовлено і монтажні роботи почались і тривають за планом, і ми чекаємо за 2 місяці передамо його в експлуатацію", – розповідає директорка Інституту ядерної медицини Дикан Ірина Володимирівна.
Нам навіть провели екскурсію по новому корпусу, де саме закінчують монтаж одного із апаратів.
Доля іншого апарату, що мав би бути встановлений у цьому ж інституті, не менш багатостраждальна. За словами директорки Інституту, його було вирішено передати на баланс Інституту хірургії та трансплантології імені Академіка Шалімова. Однак згодом щось пішло не так.
"За певних обставин, що виникли з аналогічним апаратом, що був закупований для Охматдиту – за невірними даними, які були надані до національного (НАБУ), наш апарат було вилучено, на нього було накладено арешт і рік він перебував під арештом в НАБУ. Через рік ми його забрали. Рік і три місяці воно перебувало під арештом.
Після цього ми одразу передали його з балансу на баланс до інституту Шалімова де зараз, наскільки мені відомо, вже є проект і розпочинаються дії з реалізації цього проекту", – згадує директорка інституту ядерної медицини.
Що стосується Інституту отоларингології, який отримав обладнання одразу на 125 мільйонів гривень, наразі там також тривають фінальні роботи з монтажу обладнання, деяке з якого вже встановлене і чекає всіх необхідних дозвільних документів.
"Десь у листопаді минулого року, знаючи, яка ситуація на об'єкті: які приміщення вже з обладнанням, змонтовані, будівельна готовність висока – ви бачите самі, було прийняте рішення розбити на два пускові комплекси.
І все змонтоване обладнання ми віднесли до першого пускового комплексу, отримуємо сертифікат відповідності, отримуємо санітарний паспорт і ліцензію у державному комітеті ядерного регулювання. (Після цього) апаратура узаконена, переходить на баланс Інституту, починаємо офіційно працювати і лікувати пацієнтів і діагностувати.
А другий пусковий комплекс в цьому році – це операційний блок: три операційні зали, горище і благоустрій", – розповідає відповідальний за реконструкцію, в.о. заступника директора з реконструкції капітального будівництва Інституту Грицький Олексій Васильович.
В Інституті отоларингології нам продемонстували, на якому етапі знаходиться процес монтажу медичного обладнання.
Фактично, в Інституті простоює вже готова до роботи техніка, однак відсутність необхідних дозволів та санітарного паспорту не дозволяє розпочати їхню повноцінну роботу.
Як бачимо, ідуть роки, змінюються уряди-парламенти, але обладнання так надалі й простоює. Сподіваємось, що найближчим часом інститутам все ж таки вдасться закінчити монтаж, а українці отримають доступ до якісного медичного обладнання.
Дослідження проведене в рамках проекту центру StateWatch "Громадський контроль над бюджетними витратами медичних інститутів" за фінансової підтримки програмної ініціативи "Громадське здоров'я" міжнародного фонду "Відродження"
Олександр Гуменюк, StateWatch, спеціально для УП
Всі фото надані автором
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
