Парламентська коаліція може складатися зі "Слуги народу" та "Голосу"?

21 липня на позачергових виборах обиратимемо депутатів до Верховної Ради України дев'ятого скликання. Враховуючи суспільний запит на "нові обличчя" не викликає сумніву, що варто очікувати суттєве переформатування складу депутатського корпусу.

За даними соціологічних досліджень, на прийдешніх парламентських виборах п'ятивідсотковий прохідний бар'єр долають "Слуга народу", "Голос", "Опозиційна платформа – За життя", "Батьківщина" та "Європейська солідарність", високі шанси у партії "Сила і честь".

Зважаючи, що досі жодна політична партія в Україні не могла похизуватися рейтингом у більш як 40 %, в експертному середовищі звучать думки про однопартійну більшість "Слуги народу".

Такий варіант був би можливий в умовах пропорційної виборчої системи. За чинної змішаної системи, коли половину депутатів від конституційного складу обирають за партійними списками у багатомандатному окрузі, а іншу половину – в одномандатних округах, сформувати стабільну коаліцію із депутатами-мажоритарниками проблематично.

Навіть у разі застосування до мажоритарників методу "батога і пряника" така коаліція буде слабкою, а відтак не зовсім легітимною. Згадаймо, що саме цей факт послужив аргументом розпуску парламенту новообраним президентом і призначення позачергових виборів народних депутатів України у липні.

Зважаючи на це, політичним силам, які потраплять до парламенту, доведеться домовлятися із потенційними партнерами про коаліцію.

Враховуючи високі рейтинги партії "Слуга народу", яка матиме найбільше депутатських "штиків" і підтримку Банкової, саме президентська фракція виступатиме у ролі провідної політичної сили при формуванні парламентської більшості.

Відтак відкритим залишається питання: із ким блокуватись?

Мистецтво компромісу

Можливість формування парламентської більшості президентської партії з "Опозиційною платформою – За життя" видається малоймовірною. Через виражену проросійську позицію вихідців із біло-блакитного табору таке об'єднання "токсичне" для чинного президента.

Також, зважаючи на різку риторику у відносинах команди Зеленського із "попередниками", навряд чи реальна коаліція "Слуга народу" та "Європейської солідарності".

Можливими варіантами знаходження спільних точок дотику для президентської партії стає "Батьківщина" та "Голос".

При входженні в коаліцію політичної сили Юлії Тимошенко у неї буде єдина умова: крісло прем'єр-міністра. Однак у разі призначення Тимошенко на пост голови уряду, вона буде складним партнером для президента Зеленського.

Маючи великий політичний досвід та владні амбіції, Юлія Володимирівна спробує максимально обмежити вплив президента на виконавчу владу. Усі переваги такого співробітництва свого часу відчув Віктор Ющенко.

Проте у випадку затягування формування коаліції, у Володимира Зеленського може не залишитися іншого вибору, бо інакше парламент не приступить до роботи. У команді президента це чудово розуміють і намагатимуться запропонувати альтернативний варіант.

У цих умовах вирішальну вагу отримує партія "Голос", рейтинги якої із наближенням виборів динамічно зростають.

Завдяки високому моральному авторитету лідера партії Святослава Вакарчука, партійному списку незаангажованих кандидатів у депутати та ефективній мобілізаційній передвиборчій стратегії, "Голос" за результатами виборів може претендувати на друге місце, одразу після партії чинного президента.

Позиція "Голосу" у ході передвиборчої кампанії полягає у готовності співпрацювати у Верховній Раді з тими політичними силами, які прагнуть змін. Тож теоретично коаліція за участі "Слуги народу" і "Голосу" у новій Верховній Раді можлива. Для цього доведеться зблизити позиції з цілої низки питань у економічній політиці та у зовнішньополітичних відносинах.

Зважаючи на послідовну проєвропейську позицію партії "Голос", формування коаліції двох нових партій означатиме незмінність зовнішнього курсу України.

Утім, не виключено, що після липневих виборів виникне велика коаліція проєвропейських сил. Для цього їм доведеться виробити конкретну стратегію дій на наступні п'ять років, визначити структуру майбутнього коаліційного уряду, розподілити міністерські портфелі і найголовніше ‒ подолати власні амбіції.

Такий сценарій дає оптимістичні сподівання, що вже ухвалені реформи будуть стабільно впроваджуватися, і після зміни складу уряду їх ніхто не стане скасовувати.

Для забезпечення нової якості державного управління, якої від Володимира Зеленського очікують українці, президенту потрібна життєздатна коаліція у Верховній Раді, яка буде спроможна дотримуватися погодженого політичного курсу.

Ігор Миклащук, спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.