Технології парламентських виборів

Тепер, коли виборча кампанія фінішувала, багато штабів будуть аналізувати причини своїх перемог чи поразок. Причини об'єктивні і суб'єктивні. Вони були вже описані.

Ці вибори були унікальними тим, що фактично продовжили президентську кампанію. Навіть у 2014 році дві кампанії – президентська і парламентська – були розділені п'ятьма місяцями. А тепер парламентська кампанія стала третім туром виборів президента.

Тим більше, що гравці на полі залишилися ті самі. З додаванням "Голосу" Вакарчука. Ну, й тисяч мажоритарних кандидатів, які й наповнили вибори місцевим колоритом.

Соціологія як головний політичний фактор

Три тури виборів остаточно показали: соціологія перетворилася з суттєвого на основний фактор політики.

Для того, щоб сформувати образ політика, тепер проводяться соціологічні опитування. Тільки після визначення, як і що сприймають прості люди, будуються стратегії кампаній: від президенстько-парламентських до місцевих.

Соціологія – основа основ. І наші політики так низько впали, що фактично мімікрують під побажання людей. Тепер, щоб творити політику – не потрібно впливати на політиків. Потрібно формувати побажання. А політики вже самі мімікрують під очікування і проблеми людей. Часто повністю патерналістські або й плебейські.

Вже у минулому вислови Кеннеді "Не питай, що для тебе зробила Америка, спитай себе – що ти зробив для Америки" чи Черчилля, який після страшної поразки під Дюнкерком пообіцяв британцям лише піт, кров і тяжку працю і закликав їх воювати до кінця. До речі, одразу після перемоги, у 1945-му, плебс "прокатав" Черчилля на виборах. Це усе, що потрібно знати про більшість.

І ось тепер, якщо захочете перемогти на майбутніх виборах – ви не лише маєте знайти партійну нішу. Бо ви просто матимете 5-10% соратників. Якщо ви захочете взяти все – вам треба буде мімікрувати під очікування більшості. І хвіст завиляє собакою.

Похідними від соціології є більшість інших технологій:

Обіцянки

Найкраще – пообіцяти усім усе. Але це вже не спрацює так ефективно, як на президентських виборах. І Зеленський втрачає. Передусім – налаштованих на мир за будь-яку ціну. Саме для них закинуто вудку з скасуванням параду – президент не мілітарист, не йдіть.

Мімікрія

Як і партії, так і мажоритарні кандидати-самовисуванці мімікрують під певні суспільні теми. Соціологи вказали, що 60% селян категорично проти продажу землі, а ще 20% не проти, але колись. І ось уже наш кандидат в окрузі і сам проти продажу, хоча можливо, і є переконаним прихильником ринку землі.

Якщо 35% людей передусім прагнуть миру, у тому числі понад 20% за мир за будь-яку ціну – і партії, і особливо мажоритарники тут же стають адептами миру. Потурання очікуванням – наше все.

Особливо з тарифами. Накручена тема зубожіння і приниження людей через збільшення тарифів призводить до того, що люди, які мають субсидію і мали б сидіти тихо, через зафіксоване незадоволення впливають і накручують політиків, спонукаючи їх до популізму.

Людей накрутили через екран, люди накрутили політиків через соціологічні заміри – політики "пішли в телевізори" – далі накручувати виборців. Замкнене коло популізму.

Ви чесні й будуєте партію на етичних нормах і ліберальних переконаннях? Ваш результат – менше відсотка.

Замовчування

Класично – тема медичної реформи. Начебто медики зрозуміли і прийняли. Більшість людей погодилися. Експертне середовище в абсолютній більшості підтримує. Але цькування Уляни Супрун в інформпросторі зробило свою справу. І більшість політиків замовчує цю тему. Так само замовчуються інші, часто місцеві теми.

Нові обличчя

Соціологи констатують запит на нові обличчя? Нате. Нові обличчя дивляться на вас на кожному другому білборді. Неважливо – розуміються вони на політиці чи державному управлінні чи ні. Є запит – є пропозиція. Тільки ж знову: запит формують спеціально навчені люди через картинку.

Модні теми

Як приклад. Тільки фахівці знають, що в Україні безробіття зникло з початком безвізу. Безробітні – це лише сільські жителі передпенсійного віку. Але за інерцією – усі обіцяють його здолати. Або повернути молодь додому. Глобалізація і міжнародний ринок праці самі собою, нереальні очікування людей самі собою.

Натомість лише нещодавно проблема демографії стала топовою. Ще 10 років тому про це кричали кілька експертів. Похідною від цієї теми стали популістичні казки про збільшення пенсій. Кніксени перед найбільшою електоральною групою – це вже політичний ритуал у країні, половина надходжень у пенсійний фонд якої дотується бюджетом.

Шаблони

Технологія нав'язування кліше – стара, як світ, але працює. Крім порядних нових облич, є солдати президента і старі знайомі "крєпкіє хазайствєннікі", куди ж без них.

Плюс шаблони як чорні мітки: "він був у команді Порошенка", чи "він вже два терміни депутат, досить", "він же барига " тощо.

Найбільший шаблон полягає в твердженні, що керувати країною може будь-хто. Вчитель, лікар, суддя, навіть генпрокурор мають бути з відповідною освітою. Навіть у майстра з ремонту котлів має бути за плечима ПТУ. А керувати країною? Та що там – "натискай і дуй"!.

Порядність як основна технологія Зе!

Технологія вибудувана серіалом "Слуга народу". Основна образотворча складова. Побудована на соціологічних висновках. Люди хочуть порядного керівника. Інші складові успішності керівника: стратегічне мислення, вміння підбирати кадри, комунікабельність, професійність, стресостійкість – нічого не варті.

Ця технологія тепер перенесена на всю Зе!команду і є основою партійного успіху. Ну й що, що ми нічого не знаємо/не вміємо? Зате ми усі – порядні. Бо Зе!команда.

За цією технологією будує свою стратегію і "Голос". Але ці політичні сили самі заганяють себе в рамки. Їм доводиться не брати у списки колишніх депутатів.

Епатаж як технологія

Технологія погоджена соціологами. Несистемний політик – "заходить". І що, шо це коробить дипкорпус чи західних партнерів!? Нашим "заходить" – і це головне! Доцентам не подобається? То й що: доцент – не наш виборець.

І тому шаурма, шорти, зміна офісу – беріть і любіть. Ми і на роялі можемо.

Перешивання образу

Зараз на наших очах образ Зеленського перешивається. Так, він залишається "своїм хлопцем". Але додається образ, змальований з Лукашенка: добрий цар, який приїздить у провінцію і дає прочухана нерадивим місцевим князькам. Заганяє за Можайськ чортів і вчить мерів будувати мости і купувати трамваї. Це заходить і захоплює. Це – вивезе рейтинг "Слуги народу" на цих виборах і вистачить і на місцеві, якщо вони будуть наприкінці року.

Тут у Володимира Олександровича немає конкурентів. Тут на сцені він у головній ролі. Змінюються лише жертви.

Це – відповідь на кровожерливі очікування громадян: карати, карати, карати. Навіть якщо покарання – лише на картинці.

Залучення

У цьому ж ряду й епатажне залучення до команди: "Зробимо їх ще раз". Просто психологи розкажуть, що це сидить у багатьох із нас: підняти свій соціальний статус за рахунок того, щоб принизити інших. От умовний студент і "робить" знову умовного доцента, який вчить його критичному мисленню і ставить двійки. Бо нема чого тут!

Забалакування

Технологія, близька до попередніх. Навіщо говорити про нові непопулярні призначення? Ми поговоримо про те, як Адміністрація президента змінюється на його Офіс (ОПУ). Поговоримо про парад, а не обмін полоненими.

Формування порядку денного

Взагалі, у військових є термін: володіння стратегічною ініціативою. На війні, хто наступає, той виграє. Ви кидаєте у бій резерви у будь-якому напрямку. А противник ваших намірів не знає. І ви при рівних ресурсах маєте концентрацію сил на якомусь із напрямків. І там робите прорив.

Порядок денний формують у Зеленського. Його підхоплюють і дублюють телеканали. Так, мережі – це нова зброя. Але в мережах уже реагують на порядок денний, а не формують його. Крім тих випадків, коли вляпатися може і Зе!команда: з кортежами, аваріями, невдалими фото першої леді. Але в мережах Зеленський також переважає.

Формування образів і мімікрія під лідера

Формування образу є основою будь-якої технології. І ось ми маємо одну ситуацію. Нарада з митниками в Ужгороді. Нарада тривала понад дві години. Подія одна – картинок дві.

Офіційна – президент роздає чортів знахабнілим митникам, які "фришують" контрабанду. А він, герой, виводить їх на чисту воду. І в цьому йому допомагають вірні соратники.

Інша картинка. Президент буцімто під дією якогось препарату ледь витримує двогодинне катування подією. Нам формують образ людини, яка не на своєму місці. І це лише одна подія. І ми маємо ситуацію, коли у кожній голові – свій образ президента.

І так кругом. Тепер, коли переміг "народний президент", нам пропонують образи "народних прем'єрів". Ми спостерігаємо цілий парад кандидатів у народні прем'єри. Ретушуються їхні образи. Іде переформатування образів під сильних господарників. І в кадрі ми бачимо, як Гриценко допомагає президенту грати в шахи, а Тимошенко чи Смешко вже завтра готові стати прем'єрами. Виключно, щоб підставити плече народному лідеру. А ви що подумали?

Класикою жанру став на цих виборах парад мажоритарників, які готові долучитися до Зе! команди і підставити плече в Раді. Тільки виберіть. Як у Дюма: "Галантерейник і кардинал врятують Францію". Усі у відповідних кольорах і синхронах.

Особливо мімімішно виглядають колишні регіонали, які кричать про зміни і новий шлях.

Опоненти для спарингу

Якщо говорити про мажоритарників, то новою є технологія закупки спаринг-партнерів. Кандидат, який по формату не підходить у Зе!команду (колишній регіонал, порошенківець чи зашкварений на корупції), купує в партійному офісі (партію ще обіцяють розбудувати) опонента. Когось, хто вдаватиме, що веде кампанію. У Сумській області принаймні два округи, де кампанія "слугами" не ведеться. Скільки таких в Україні?

Спойлери

Ну, і ще добрі люди, які відтягують на себе голоси. Тут жертва – "Слуга народу". По мажоритарних округах Зеленський чи однофамільців популярних кандидатів, чи представників приватного підприємства "Слуга народу" – тьма.

Окремо є кандидати, які спеціально визначені для того, аби "мочити" конкурентів. А ми – білі і пухнасті. Ми говоримо лише про хороше.

Треба додати, що є і кандидати на мажоритарних округах, для яких ці вибори – це проба сил на місцеві. Прицінюються.

• Малоефективні роздачі газет з наметів чи мобільними групами.
• Роздача "гречки" лавочками та концертами.
• Міряння добрими справами, які нагадують пісню з 90-х: "Що ти зробив для хіп-хопу у свої роки?" (довільний переклад).
• Бійки, побиття, погрози і шантаж для привернення уваги.
• А ще старий ефективний метод походу в люди і спілкування з виборцем.

Але – картинка виграє. Створена реальність яскравіша за справжню. Карта стає територією.

І Володимир Олександрович продовжує бліцкриг. Тому точно можна прогнозувати зміну адміністративно-територіального устрою для відкриття фронту місцевих виборів уже цього року. Воєначальники від політики знають, що зупинити бліцкриг Зеленського, як і колись Вермахт, може лише зима.

Зима близько і треба встигнути забрати все.

Віктор Бобиренко, Бюро аналізу політики, спеціально для УП

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду "Відродження" у межах проекту Бюро аналізу політики "Розумний вибір Сумщини". Матеріал відображає позицію авторів і не обов'язково збігається з позицією Міжнародного фонду "Відродження".

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.