Бомба під боком у Києва: чому Зеленському і Порошенку не можна зливати 95 округ
Швидка передвиборча кампанія – не лише спосіб зберегти президентські рейтинги своїх лідерів для провідних політичних сил країни. Це ще і можливість для очевидних негідників "між крапельками" просочитися до парламенту і сховатися за недоторканністю від кримінального переслідування, посиливши свій вплив на "окучені" регіони.
Технологія такої перемоги проста – за мовчазної згоди цих самих провідних політичних сил. І – з іншого боку – партії-лідери мають можливість взяти на себе відповідальність і показати, наскільки насправді змінився політичний контекст в Україні.
Українські медіа багато пишуть про Ірпінь і його околиці. Якщо колись місто асоціювалось максимум із податковою академією та її одіозним ректором Петром Мельником, то тепер – із хаотичною забудовою на 550 нових будинків, вирубкою лісів, десятками квартир колишнього міського голови Володимира Карплюка і його ж кримінальними справами, які чомусь постійно "підвисають" на етапі слідства.
Виборець без вибору
Станом на 6 червня, за два тижні до завершення реєстрації на дострокові вибори до Верховної Ради, Володимир Карплюк – єдиний кандидат, зареєстрований на 95-му виборчому окрузі, до якого входять Ірпінь й околиці, Боярка, Вишневе та низка сіл Києво-Святошинського району.
Він зареєстрований самовисуванцем – тобто його не підтримала жодна партія, навіть його власні "Нові обличчя". Але це не означає, що такої підтримки Карплюк не має фактично.
Якщо провідні політичні сили – "Європейська солідарність" (Блок Петра Порошенка) і "Слуга народу" Зеленського не висунуть за цим округом взагалі жодного кандидата або просто відбудуться "ноунеймом", то затишне корупційне болото, на яке перетворюється округ, буде гуснути наступні п'ять років.
Це буде означати, що "європейські цінності" – це подальша мовчазна підтримка схем і корупційних оборудок, що "нова епоха" – це потурання безкарності. І розповіді про комфорт для людей – це насправді сприяння розростанню кварталів багатоповерхівок замість лісу, луків і річки без доріг і нормальної каналізації та енергопостачання просто під боком у Києва.
Активісти як альтернатива
Цього тижня ключові політсили проведуть свої з'їзди. Чому б не висунути на них в якості кандидатів громадських активістів, які регулярно і небезуспішно протистоять безладу та свавіллю забудовників в Ірпені?
"Європейська солідарність" могла б підтримати своїх же депутатів Ольгу Червакову чи Володимира Ар'єва, які багато зробили для регіону, обмежуючи апетити Карплюка, чи, наприклад, Марію Іонову, яка теж активно поінформована про процеси і мешкає у Ворзелі. Зрештою, можна публічно підтримати інших висуванців, таких як Ігор Домбровський від "Свободи" чи будь-якого потужного кандидата з числа борців з корупцією.
Ще ширший вибір – у "Слуги народу". Адже Приірпіння, як мало який регіон України, славиться сильними громадськими лідерами, які не були у великій політиці і не заплямували себе співпрацею з корупціонерами на місцевому рівні, але при цьому впливові в громадському секторі чи мають власний бізнес.
Зокрема, у близьких до Зе!команди політичних сил є яскравий лідер Роман Титикало, який останні 5 років тісно працює з активом Приірпіння та допоміг Забір'ю відстояти незаконне приєднання до Боярки. Його публікації про дисидентів, зокрема "Стус без шансу на захист: ведмежа послуга Медведчука", довела Медведчука до того, що він грозився подати до суду.
Є самовисуванець Олександр Довгий, який чітко розуміє проблеми регіону і небезпеку від таких кандидатів як Карплюк. Підприємець і волонтер, який бореться проти постачання неякісного бронезахисту для збройних сил та допомагає в розробках більш якісної амуніції для наших бійців.
Є авторитетний юрист Тарас Шевченко, який родом з Білогородки Києво-Святошинського району, з великим досвідом написання та експертизи законопроектів, дипломом Йеля та бездоганною репутацією.
Бо політика в Ірпені – набагато простіша, ніж в Києві: або ти за Карплюка, і тоді ти "в схемі" чи "в долі", або ти проти, і тоді йде команда на знищення всіма можливими способами.
Рейтинги екс-очільника Ірпеня та потенційного альтернативного кандидата по 95 округу на сьогодні майже рівні. При цьому кампанія Карплюка по суті триває з дня його добровільної відставки – 2 серпня 2018 року: "партійним спонсорам" "продає" адмінресурс, а виборцям – залишки прорідженого ним же лісу як "розкішні парки".
Невідомо з яких бюджетів у червні він почав "будувати" "набережні" по всьому округу – від Боярки до Ірпеня – і проводити численні масові заходи. Така активність реально лякає свідомих мешканців міста, які глибоко знають, чим життя "до Карплюка" відрізняється від того, що він залишає "після".
Тому в повітрі Ірпеня висить німе питання до Зеленського і Порошенка: "Ну, шо? Такі да? То ви нас дійсно злили чи походите хоча б конем, щоб Ірпінь мав вибір?" Адже єдина причина, з якої люди все ще "ведуться" на модернову "гречку" від Карплюка – це відсутність зрозумілої, чітко артикульованої альтернативи.
Маючи силу і волю висунути альтернативу сучасному гречкосієві, лідери парламентських перегонів мають шанс закріпити за собою статус відповідальних політсил. Яких сьогодні так не вистачає не лише в Ірпені, а й загалом українському суспільству.
Михайлина Скорик, спеціально для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
