Успіх чи провал: як оцінити роботу уряду Гройсмана?

Я вам покажу, що таке управління державою!

Володимир Гройсман

Пафосна і емоційна заява Володимира Гройсмана під час призначення на посаду голови уряду в квітні 2016 року стала крилатою. Але чи став уряд Гройсмана дійсно прикладом для наслідування?

І взагалі – як оцінювати ефективність та результативність діяльності уряду, міністерств та інших державних органів?

Питання ефективності урядів та міністерств є політично дражливим, тому що політичні сили приходять до влади із гарними програмами і лозунгами, а от їхня реалізація після отримання влади бажає кращого.

Відповідно до закону "Про Кабінет Міністрів України" "Програма діяльності Кабінету Міністрів України базується на узгоджених політичних позиціях та програмних завданнях коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України. Програма діяльності Кабінету Міністрів України подається до Верховної Ради України Прем'єр-міністром України у строк до одного місяця з дня формування Кабінету Міністрів України".

Програма діяльності Кабміну базується на коаліційній угоді депутатських фракцій, які сформували коаліцію. Коаліційна угода в свою чергу зазвичай базується на програмних документах політичних партій, фракції яких у Верховній Раді створили коаліцію більшості.

Фактично, коаліція "наймає" уряд для виконання своєї коаліційної угоди. Отже, саме парламентська більшість має контролювати і оцінювати ефективність та результативність діяльності уряду та окремих його членів.

А депутатська більшість та політичні партії, що її утворили, найбільше зацікавлені в тому, щоб уряд ефективно виконував програму своєї діяльності. Тому що, в разі незадовільного виконання обіцянок та програм, за які проголосували виборці, тими чи іншими політичними силами, природно, що виборці таким політичним силам більше не повірять.

Таким чином мала б вибудуватись вертикаль планування та відповідальності: виборці – політичні партії – коаліція в парламенті – уряд – міністерства – інші органи виконавчої влади.

В реальності, на жаль, все не так. Схема ламається в ланці між коаліцією та урядом. Депутатам після формального схвалення коаліційної угоди і програми діяльності уряду як правило вже не цікаво, як уряд її виконує. А дарма.

Наживка для виборців

В сучасній Україні виборці жодного разу повторно не проголосували за чинного президента чи за правлячу партію. Крім Кучми, який двічі переміг на виборах в тому числі за допомогою маніпуляцій та фальшування.

Намагання повторити "подвиги" Кучми і знехтувати волею виборців призвели до вуличних революцій в Україні і фактично призвели до останньої – так званого "електорального майдану".

В реальності метою більшості парламентських партій та їхніх лідерів зовсім не є забезпечення виконання програмних завдань.

Програми політичних партій – то "наживка для виборців". "Політичні" партії в Україні створені своїми лідерами і спонсорами для отримання влади, тому що влада в Україні – найбільш прибутковий бізнес.

Тому всупереч логіці та законодавству з моменту створення уряду між парламентськими партіями та депутатами з одного боку та урядом – з іншого діють зовсім інші взаємовідносини, ніж між "замовником" та "виконавцем" програм. Тому успішність уряду оцінюється "замовником" зовсім за іншими критеріями, ніж виконання його програми діяльності.

Двійка для Гройсмана?

Як же реально треба оцінювати успішність уряду, міністерств та інших державних органів? І чи можна вважати уряд Гройсмана успішним?

По-перше, все пізнається в порівнянні. Звичайно, економічне зростання в 2018 році в Україні (реальний ВВП) на 3,3% можна вважати успішним, порівняно із падінням в 2014 і 2015 роках, але навіть світовий ВВП в 2018 році виріс більше, ніж в Україні (3,8%). Тож, попри нашу економічну відсталість і відносну бідність, ми продовжуємо відставати від світу загалом.

Основні причини відносної інвестиційної непривабливості України і експерти, і наші міжнародні партнери неодноразово називали: владна корупція, монополізація ринків, нестабільне законодавство, залежні та корумповані суди.

Оскільки із цими викликами минула влада (президент-парламент-уряд) не впоралася, то їй за цими показниками можна поставити жирну "двійку".

Взагалі, ефективність економічної діяльності урядів розвинутих країн оцінюється за трьома основними макропоказниками – рівень ВВП, рівень інфляції та створення нових робочих місць (чи рівень безробіття).

Провал за будь-яким із цих показників порівняно із плановими чи таргетованими гарантовано призводить до відставки урядів. Тільки не в Україні.

Тож за якими показниками реально український політикум оцінює успішність діяльності уряду, можемо тільки здогадуватись.

А за політику зайнятості та створення робочих місць в уряді взагалі ніхто не відповідає (не плутати із захистом безробітних, за що відповідає Мінсоц).

Показники успішності уряду

Щодо інших показників чинного уряду. За індексом світової конкурентоспроможності держав (рейтингом, який є одним з найбільш об'єктивних показників для інвесторів та світового бізнесу щодо розвитку держави і ризиків інвестування), Україна наразі перебуває на 83 позиції зі 140 країн світу (у 2016 – на 79).

Де тут успіх? За якістю державних інституцій – на 110 позиції (в 2016 – на 130). Прогрес є, але 110 місце… Проект SIGMA в 2018 році оцінив показник "Функціональна дієвість режиму відповідальності державних органів" України в 2 бали за шкалою від 0 до 5, тобто на "3-".

В чому причина таких низьких рейтингів української влади за міжнародними показниками? Чи, може, міжнародні рейтинги є несправедливими і недостовірними?

Проаналізуємо внутрішні найважливіші показники ефективності та результативності діяльності уряду.

Виконання Угоди про асоціацію станом на кінець 2018 року становило 52% від завдань, які мали бути виконання на той момент. Тож, якщо виконання Угоди розраховане до 2024 року, з такими темпами ми її будемо виконувати ще не 5, а 10 років! До повного виконання Угоди очільники ЄС навіть не хочуть говорити про перспективи вступу України до ЄС.

Як виконується Стратегічний оборонний бюлетень України до 2020 року невідомо, але за чутками приблизно так само "успішно", як і Угода про асоціацію.

Наші іноземні партнери на самих високих рівнях неодноразово заявляли нашим очільникам – хочете в ЄС, просто виконайте Угоду про асоціацію, і Ви внутрішньо й організаційно будете готові до вступу. Хочете в НАТО – просто виконайте свої ж плани щодо цього. Далі – "справа техніки".

Просто змін в Конституцію щодо курсу в ЄС та НАТО недостатньо, для цього треба ще щось робити.

Річні плани пріоритетних дій уряду, які уряд сам собі готує та схвалює, виконуються щонайбільше на 50-55% (!!!) Причому у звітах уряду показники виконання завдань не оприлюднюються. І не дивно, чому? 55% чи 52% виконання важко назвати успіхом.

Насправді проблема значно ширша, ніж просто питання ефективності діяльності уряду і міністерств.

Ефективність Верховної Ради щодо законодавчого забезпечення виконання власної коаліційної угоди (приклад щодо нового виборчого кодексу тут показовий), програми діяльності уряду та Угоди про асоціацію просто жахлива. Наприклад, загальний показник виконання Радою завдань щодо законодавчого забезпечення виконання Угоди про асоціацію складає аж 28%, поточний – 40%.

Приблизно така ж ситуація із законами, що мають прийматись на виконання програми діяльності уряду.

Тобто маємо замкнене коло: Верховна Рада не виконує власні ж зобов'язання щодо законодавчої підтримки коаліційної угоди і програми діяльності уряду та не контролює уряд щодо виконання цієї програми і щорічних планів пріоритетних дій. П'ятничні дні уряду у ВР перетворились на фарс, який відвідують одиниці депутатів.

А уряд не може в повній мірі виконати свої ж плани і плани, які йому "нарізав" парламент. Фактично коаліції вже не існує з квітня 2016 року – після виходу із коаліції трьох фракцій фракції (БПП ї НФ вже тоді разом нараховували 215 депутатів). Яка може бути ефективність діяльності ВР та коаліції?

І чомусь нікого з керманичів держави це не турбувало – ні президента, ні прем'єра, ні голову ВР.

На моє переконання, якщо парламент не виконує свій план законодавчого забезпечення реформ, що передбачені в коаліційній угоді, він має бути розпущеним. А прем'єр-міністр та міністри, які виконують завдання плану пріоритетних дій, менше, ніж на 60-70%, мають бути автоматично звільнені.

Я переконаний, що, якщо б в повній мірі були виконані коаліційна угода, програма діяльності уряду та стратегія президента "Україна-2020", із майже 100% ймовірністю Порошенко був би вдруге обраний президентом, а правляча коаліція знову б отримала більшість у новій ВР.

Порожні лозунги вже не працюють. А відставки уряду вже розпущеною Верховною Радою так і не відбулося. "Який йшов, таку і здибав".

І наостанок – таблиця, в якій наведено стан виконання завдань (кроків) плану пріоритетних дій уряду за 2018 рік. Висновки робіть самостійно.

Попри зазначені показники не можна стверджувати, що уряд Гройсмана – менш успішний, ніж попередні. Просто в 2017-2018 роках розпочався моніторинг щодо того, як виконуються завдання планів пріоритетних дій уряду і Угоди про асоціацію. Раніше уряди навіть не намагались це робити.

І щоб політики не "вішали локшину на наші вуха" про власну успішність чи успішність реформ, критерії ефективності уряду, міністерств та їхніх очільників мають бути чіткими та прозорими.

Сергій Сорока, спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.