Незаконне збагачення: специфіка Зе!законопроекту
Як відомо, минулого тижня президентом Володимиром Зеленським законотворцям для розгляду було внесено проект закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів".
"Створення механізму, який дозволяє без винесення обвинувального вироку конфіскацію доходів, отриманих злочинним шляхом, або інструментів злочину", – такі слова обґрунтування містяться у пояснювальній записці до вищезгаданого законопроекту.
Для пересічного українця це набір слів, який означає вкрай мало, адже розкриття їхнього змісту потребує як уваги самих громадян, так і фахових пояснень.
Проблеми у нашій країні як з першим, так і з другим. Тому відбувається спрощення до рівня банальних меседжів: Конституційний суд – "вселенське зло", який визнав такою, що суперечить Конституції України та, відповідно, декриміналізував статтю про незаконне збагачення, як наслідок злочинці-корупціонери не сидітимуть.
Дозволю собі цинічне судження, що ті, хто таку тезу озвучують, не наведуть жодного прикладу вироку у кримінальних провадженнях зазначеної категорії, за якими б були винесені обвинувальні вироки з реальним строком позбавлення волі.
Специфіка
Спекулятивно породжений запит на "посадки" у цій категорії справ за своєю сутністю хибний. Суспільство має цікавити не стільки позбавлення волі злочинця; сатисфакція у цьому випадку повинна полягати у тому, щоб те, що ця особа набула, використовуючи надані їй владні повноваження, було повернуто тому, хто ці повноваження надав.
Якщо спростити ще більше, то бути без викраденого холодильника, але з думкою про те, що той, хто це зробив, відсидить рік, не змінює тієї ситуації, що холодильника нема і на нього потрібно заробляти і купувати.
Специфіка кримінальної відповідальності за незаконне збагачення полягає у тому, що на відміну від хабаря, правоохоронний орган не виявляє його у момент вчинення.
Ми можемо припустити, що незаконне збагачення відбулось, у тому числі, шляхом отримання хабарів.
Але в силу того, що об'єктивно це не задокументовано, притягнення до відповідальності перетікає у можливості документального доведення вини, оцінювання способу життя суб'єкту, співставлення цієї інформації з даними з електронної декларації.
А далі вже йде формування припущення про те, що на таку зарплатню BMW чи вілли у Туреччині купити неможливо.
Поняття "припущення" використане тут не просто так, адже ми говоримо про кримінальний процес, у якому вина, а відповідно відповідальність особи не можуть базуватись на припущенні, будь-які сумніви трактуються на користь стороні захисту, а обов'язок доведення лежить на стороні обвинувачення.
"Жодна особа не зобов'язана доводити свою невинуватість" – саме так звучить відомий принцип, який є найбільш дієвим способом захисту у цій категорії кримінальних проваджень. Адже доказів сторони обвинувачення зазвичай недостатньо для того, щоб відсікти усі можливі сумніви.
Ось тут ми і приходимо до роз'яснення слів з пояснювальної записки до законопроекту. Суспільство розуміє, що людина збагатилась, "паразитуючи" на можливостях і майні держави, журналісти демонструють спосіб життя, розкривають інформацію про майно та активи, які не співпадають з офіційним доходом, але у кінцевому результаті – шум, обурення, а злочину нема.
Ми як джерело влади відчуваємо себе ошуканими, адже так чи інакше повноваження на управління країною, якщо вірити Конституції, цим чудовим людям делегували саме ми.
Читайте також:
КС скасував статтю про незаконне збагачення – джерела
"Верховенство права" на службі корупції
Незаконне збагачення: диявол ховається в деталях
Зеленський вніс у Раду законопроект про незаконне збагачення
Закон Зеленського про незаконні активи дозволить підняти старі справи – АП
Сатисфакція
Пролог можна продовжувати, але повернемось до законопроекту в частині, яка розширює можливості реалізувати ту сатисфакцію, яка стосується не посадок, а повернення незаконно набутого.
Чинна редакції статті 290 Цивільного процесуального кодексу передбачає, що позов про визнання необґрунтованими активів та їх витребування можна пред'явити до особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої набрав законної сили обвинувальний вирок суду за вчинення корупційного злочину або легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Тобто у будь-якому випадку потрібен вирок, з чим, власне кажучи, не особливо складалось у наших правоохоронної та судової систем.
Більше того, до вироку прив'язано і строки позовної давності (звернення до суду про витребування активів) з моменту набрання ним законної сили цей строк обмежувався 3-ма роками.
У запропонованій Адміністрацією президента редакції, "окови вироку" з рук НАБУ, САП та НАЗК пропонують зняти.
Чекати вироку не потрібно, з моменту набрання чинності цим законопроектом САП надається право звернутись до суду із самостійним позовом.
Чимало оглядачів, скептично та із засудженням ставляться до того, що ініціатор проекту обмежив можливість стягнення лише активами, набутими протягом 3 попередніх років, мовляв, це свідома "шпарина" для корупціонерів.
Дозволю собі не погодитись з колегами, адже вони чудово розуміють різницю між поняттями "хочу" та "можу". Так ось, хотіти ми можемо "судного дня" над кожним політиком чи чиновником, але поки терміни його проведення не визначені, виходимо з того, що можемо використати в якості доказів базового майнового стану для цих суб'єктів, бо потрібна точка від якої можна відштовхнутись, говорячи про те, що хтось став багатшим, ніж був, у незаконний спосіб.
Саме цим базовим станом є період останніх 3-х років, за які подавались електронні декларації.
З огляду на рішення КСУ, до кримінальної відповідальності притягнути держслужбовців у діяннях яких виявлені ознаки незаконного збагачення за останні 3 роки, не можна. А як наслідок не можна застосувати і положення статті 290 ЦПК у поточній редакції (нема вироку – нема вилучення майна на користь держави, а вироку нема і не може бути, бо кримінально-каране діяння визнане неконституційним).
Запропонована ж редакція, насправді, дозволяє реанімувати матеріали тих кримінальних проваджень, які були закриті, у зв'язку з рішенням КСУ, використавши їх в частині цивільного процесу, звісно, за умови наявності у них достатньої доказової бази для підтвердження наявності необґрунтованих активів.
Як це відбуватиметься?
З огляду на те, що перевісною перевіркою електронних декларацій займається НАЗК, запропонована редакція статті 12 закону України "Про запобігання корупції" надає йому право у випадку встановлення доказів того, що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула необґрунтовані активи – порушувати перед НАБУ або у визначених законом випадках перед Генпрокуратурою питання щодо звернення до суду з позовом про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення у дохід держави.
У той самий час відсутність результатів перевірки декларацій не зупиняє та не прешкоджає роботі у вказаному напрямку правоохоронних органів (окремо положення).
Особливо цікавим видається питання предмету доказування. Так, запропонована редакція статті 81 ЦПК покладає на позивача (САП) обов'язок довести "зв'язок" майна і особи (користування, володіння, управління фактичне). Якщо цей зв'язок доведено, доказування факту обґрунтованості набуття активів покладається на відповідача.
Мрії журналістів розслідувачів збуваються, а праця має шанси бути застосованою не лише у медійній, але й прикладній площині.
Тобто САП доводить, що відповідач користується майном чи здобуває з нього корисні властивості, а ви як відповідач тепер доведіть, що набули його законно.
Різниця між тією редакцією, яка чинна сьогодні, та тією, яка пропонується, фундаментальна саме у цьому.
За нинішньою редакцією треба отримати вирок в рамках кримінального процесу, де обов'язок доведення вини – на стороні обвинувачення, а лише потім можна стягувати майно. Натомість у запропонованій редакції ми практично відразу опиняємося на стадії, де сторони міняються ролями, і вже не прокурор доводить необґрунтованість, а сторона відповідача переконує суд, що насправді все законно.
Запропонована редакція статты 69 Ззакону Украъни "Про запобігання корупції" передбачає нову підставу для вилучення активів або грошових коштів.
Якщо зараз це рішення суду у кримінальному провадженні про конфіскацію чи спецконфіскацію, то у запропонованій редакції підставою для стягнення активів та майна в дохід держави, є те, що сторона відповідача (особа, щодо якої подано позов про визнання активів необґрунтовано набутими) не надала доказів, які б давали підстави стверджувати про законність їхнього походження, внаслідок чого суд визнає їх необґрунтовано набутими.
Для полегшення та спрощення діяльності САП від сплати судового збору у цих справах їх пропонується звільнити
Ну, й одне з найважливіших питань для усіх борців з корупцією, які вже замислились над тим, що ситуація буде похована у місцевих судах:
Хто ж розглядатиме ці цивільні справи?
У поточній редакції профільного закону, Вищий антикорупційний суд є спеціалізованим судом лише щодо кримінальних проваджень та процесу.
А тепер пропонується додати можливість розгляду цивільних справ, предметом спору у яких є виявлені факти незаконного збагачення, визнання їх необґрунтованими активами та конфіскації на користь держави (ч. 4 ст.4 Ззакону України "Про вищий антикорупційний суд").
Також встановлено "фільтр від дріб'язкових позовів", які б могли заполонити ВАСУ, – позов подається, якщо різниця між вартістю активів і доходами особи у п'ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності названим вище законом (близько 1 мільйона гривень).
Антикорупційна гілка, як видається, вибудовується навіть краще, ніж про це могли мріяти наші західні кредитори.
Всі правові механізми притягнення до відповідальності, а що важливіше, як на мене, механізми повернення країні незаконно набутого у неї, "замкнені" на іституціях, які формувались під пильним контролем та з рекомендаціями цих прекрасних людей.
Формальне 5 вересня як день початку роботи ВАСУ настане приблизно саме за 3 місяці, тож не лише глава держави чекає від антикорупційних органів результатів до цього часу, але й ми з вами.
Біда лиш у тому, що ті, від кого залежить, чи стане законопроект законом, не особливо зацікавлені після першого дзвоника у школах готуватись до судових розглядів.
Андрій Вігірінський, спеціально для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
