Імпічмент в Україні та за кордоном: як прибрати президента за Законом
Про імпічмент в Україні говорять останніми днями досить часто. Активізуються ці розмови в час загострення політичної кризи. Тоді слово "імпічмент" використовують як символ негайного усунення президента від влади.
Спробуємо розібратися у тому, що це таке, які існують механізми застосування імпічменту і чи все так просто, як може здатися на перший погляд?
Найчастіше під процедурою імпічменту розуміють усунення саме президента держави від влади, інакше кажучи – як форму його політичної відповідальності за встановленими розслідуванням обставинами.
Однак не треба забувати, що імпічмент – це насамперед процедура. Детально врегульована законодавством, досить громіздка та тривала.
Як відбувається імпічмент за українським законодавством?
Конституцією України визначено, що імпічмент є особливою процедурою притягнення до відповідальності президента України. Вона поєднує політичну, кримінальну і конституційну відповідальність, які реалізуються шляхом осуду президента, дострокового припинення його повноважень і усунення з посади.
Історії України імпічменти не відомі. Утім, мало місце так зване "самоусунення" у випадку Віктора Януковича. Нагадаємо, останній покинув територію держави внаслідок подій Революції Гідності, що не було пов'язано з існуючими юридичними процедурами та імпічментом як особливою правовою процедурою.
Однак зовсім не дивно те, що процедура імпічменту в Україні ніколи не мала місця. Одна з головних причин – сама процедура.
Зокрема, статтею 111 Конституції України передбачено лише одну підставу для проведення імпічменту президента України – у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину.
Про порушення президентом норм самої Конституції стаття не згадує. Як наслідок – присвоєння президентом повноважень, не передбачених Конституцією, не розглядається як окрема підстава для імпічменту.
Хоча варто пригадати такі порушення з боку екс-президента, як призначення ним керівників ДБР і НАБУ. Адже, згідно з Конституцією, такі призначення не є компетенцією президента.
Як відомо, питання про усунення президента з поста в порядку імпічменту ініціює більшість від конституційного складу Верховної Ради України не менш як від 226 народних депутатів із 450.
Після цього починається розслідування, але не в тому вигляді, до якого ми звикли. Розслідування проводить спеціальна тимчасова слідча комісія, до складу якої входять спеціальний прокурор і спеціальні слідчі.
За якими правилами діє така комісія?
Раніше в Україні існував закон "Про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України". Втім, 10 вересня 2009 року він був визнаний неконституційним. А іншого закону прийнято так і не було.
В результаті виникла прогалина – минуло 10 років, а новий закон про імпічмент так і не прийняли. Однак у законі України "Про Регламент Верховної Ради України" є низка статей, які визначають порядок роботи таких комісій. Можна критикувати ці норми з юридичної точки зору, однак проблема лежить скоріше поза площиною правового регулювання.
Але на цьому все не закінчується. Рішення про усунення президента з поста в порядку імпічменту приймає Верховна Рада не менш як трьома четвертими від її конституційного складу.
Після того, як ВР звинуватила президента, процедура, за якою це було здійснено, проходить прискіпливу перевірку суддями Конституційного Суду. А те, в чому звинувачений гарант, перевіряє Верховний Суд. Він має дати відповідь на запитання, чи є у діянні президента склад такого злочину як державна зрада чи будь-якого іншого злочину.
Допущені помилки є підставою припинення імпічменту.
Але наскільки це може бути реалізовано на практиці?
Наявності лише однієї політичної волі для усунення президента з поста замало. Звісно, як правники, так і самі політики, дуже добре розуміють це, однак останні не дуже поспішають із вирішенням даної проблеми.
У Раді було зареєстровано цілих п'ять законопроектів про імпічмент президента, які досі чекають свого часу.
Причому у багатьох передвиборних програмах кандидатів у президенти прийняття закону про імпічмент є чи не найпершою обіцянкою. Власне, й програма самого новообраного президента Володимира Зеленського містить обіцянку подати закон про імпічмент.
Як за кордоном?
Батьківщиною імпічменту вважається Англія, однак значного поширення та популярності процедура набула вже у США.
Так, у Конституції Сполучених Штатів зазначено, що "президент, віце-президент та всі державні службовці США повинні бути відсторонені від посади в порядку імпічменту і засуджені за зраду, хабарництво або інші серйозні злочини і проступки".
Зняття з посади за результатами процедури імпічменту здійснюється автоматично на підставі визнання вини в Сенаті.
В США процедуру імпічменту проходили такі президенти як Ендрю Джонсон, Річард Ніксон та Білл Клінтон. Однак при голосуванні за усунення з посади президента Джонсона в Сенаті забракло одного голосу. Вина Клінтона так і не була доведена, а сам Сенат проголосував проти його усунення з посади президента. Ніксон же пішов з посади самостійно – його вина не викликала запитань навіть серед представників його партії.
Підстави для усунення президента країни в порядку імпічменту в різних країнах сформульовані по-різному. В таких країнах, як Австрія, Молдова підставою імпічменту є порушення конституції, у Чехії і Туреччині – державна зрада, в Угорщині і ФРН – порушення конституції та законів, у Литві – грубе порушення конституції, порушення присяги, вчинення злочину.
В деяких країнах є наявними і такі "екзотичні" підстави для усунення глави держави в порядку імпічменту як "неналежне виконання своїх професійних обов'язків" (Аргентина), "невірність конституції" (Єгипет), "вчинок, що безчестить та ганьбить главу держави" (Кіпр).
Реалізована процедура імпічменту у Литві відбулася щодо президента Роландаса Паскаса. 6-го квітня 2004-го року Сейм Литовської Республіки відправив його у відставку на підставі вчинення ним трьох порушень Конституції Литви, які були встановлені Конституційним Судом.
Як бачимо, процедура імпічменту не завжди доходить до свого завершення, а президенти воліють радше самі піти у відставку, ніж увійти в історію як такі, що були усунені з посади.
Загалом можна відзначити, що імпічмент в Україні можливий виключно за наявності політичної волі народних обранців та незалежності судової влади від президентської.
Тим часом у середу 29-го травня новообраний президент Володимир Зеленський виконав свою обіцянку: у Верховній Раді був зареєстрований проект закону про імпічмент.
Це вже шостий законопроект і тепер, якщо він буде включений до порядку денного, його чекає процедура розгляду парламентом.
Артур Карвацький, Богдан Зварун, спеціально для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
