Варто посадити трьох друзів...

Отже, що ми маємо?

1. Реальна демократія – це коли підсумки голосування є сюрпризом. Привітаймо себе: Україна таки не Росія, Україна – це Європа.
2. У зрілих демократіях зазвичай на виборах є панівний дискурс: наприклад, міграція, або економіка, або екологія. У нас зіткнулися три різні дискурси. Ті, для кого головним явищем у житті країни є війна, обирали верховного головнокомандувача, усвідомлюючи його недоліки в інших сферах.
   
   Ті, для кого головною потребою є заміна політичних еліт, обирали нове обличчя, усвідомлюючи його недоліки чи не усвідомлюючи. Ті, для кого головне явище – зубожіння, обирали головного борця із зубожінням.
3. Результати виборів ще не визначені. Поки що можна сказати лише одне – Тимошенко програла. На мій власний погляд, це добре. Коротко скажу: її економічної програми країна не витримає.
   
   
4. Передбачити результати другого туру неможливо. Буде жорстка битва, буде ще багато цікавих подій та поворотів долі. Що поробиш, демократія.
   
   
5. Дива не сталося – Гриценко не зміг не лише потрапити у трійку, але й обійти Бойка. На щастя, Тимошенко набрала так мало. Необачність прихильників Гриценка могла нас завести в халепу з другим туром Зеленський – Тимошенко.
   
   Зараз важливо, що будуть робити штаби переможців та переможених. Про це детальніше.
6. Порошенку треба зрозуміти нарешті, що народ сильно невдоволений. Дуже сильно невдоволений, навіть ті, хто за нього голосував.
   
   Армія, мова, віра – це добре, але цей ядерний консервативний електорат обмежений. Країна перехідна, соціум перехідний – не можна виграти на одній групі.
   
   Як щодо розчарованих лібералів?
   
   Як щодо розчарованих майданівців (у широкому розумінні)?
   
   Цінності цих великих груп на нинішніх виборах пролетіли повз увагу політиків.
   
   Є 21 день, щоб щось довести. Варто посадити трьох друзів, чи принаймні відсторонити. Варто подати невідкладні законопроекти. Варто почути ключові вимоги. Якщо ні, то вже нікому доводити нічого не буде можливості.
   
   
7. Зеленському треба утримати свій строкатий електорат, що складається із різних несумісних груп. Можна продовжувати мовчати, уникати зустрічей та інтерв'ю, щоб кожен продовжував плекати свій власний образ кандидата.
   
   Можна зануритися в теплу ванну перемоги і розслабитися. На жаль, виборець Зеленського дозволяє йому мовчати. Час вже говорити, час показати команду. Певен, зараз біля дверей стоїть черга.
8. Тимошенко, думаю, буде оскаржувати підсумки, а паралельно намагатися домовитися із Зеленським. Тільки вона йому не дуже потрібна, якщо він дійсно хоче стати президентом.
   
   Якщо для нього це була просто гра, в якій важливі овації, а не приз, тоді він міг би передати їй всю повноту влади через прем'єрство та парламентську республіку. Але, на мій погляд, він відчув смак перемоги, тож навіщо нею ділитися із тими, хто програв.
9. Гриценко має гарні шанси на парламентські вибори, якщо не зробить помилки. Помилка, яку він може зробити, полягає в тому, щоб закликати своїх прихильників голосувати за Зеленського. А вони розцінюють Зеленського як проросійського чи принаймні недостатньо патріотичного, тож заклик буде марним, а репутація підірвана.
10. Бойко і Вілкул, скоріше за все, закличуть підтримати Зеленського.
    
    Буде цікаво, як в голові у виборця поєднаються швидкі реформи та підтримка Бойка, боротьба з корупцією та підтримка Тимошенко. Втім, значна частина українських виборців проблеми тут не бачить.
11. Українська державність, українські інституції, українська економіка ще є досить крихкими. Хочеться вірити, що вони переживуть це свято демократії.
    
    
12. Не забувайте: з півночі холодним поглядом дивиться ворог, якому не потрібні дві, чотири чи десять областей. Йому потрібен хаос на всій території. Хто кого, ще невідомо.

Тримаймося.

Валерій Пекар

Оригінальний текст взято з Facebook-сторінки Валерія Пекаря