Всім вийти з тіні: Про відкриття реальних власників компаній в Україні
Корупція найбільше боїться публічності. Тому відкриття даних про кінцевих бенефіціарних власників компаній є ефективним запобіжником та механізмом боротьби з нею.
Україна є однією з найпрогресивніших країн світу у питанні відкриття даних про реальних власників компаній. За останні чотири роки наша держава пройшла значний шлях.
Ми першими у Європі зобов'язали всі компанії розкривати інформацію про власників. І ми першими у світі приєдналися до Глобального реєстру бенефіціарних власників.
На різних міжнародних антикорупційних заходах нас постійно називають "стандартом реформ" у цій сфері і просять поділитися досвідом.
Наприкінці 2017 року під час конференції з питань транспарентності бенефіціарної власності в Індонезії я мала честь отримати для України нагороду організаторів заходу – Ініціативи прозорості видобувних галузей (EITI) – за значний прогрес і досягнення у розкритті кінцевих власників компаній, а також за розробку та успішну імплементацію законодавства у цій сфері.
Тільки публічність та доступність інформації про реальних власників компаній є дієвим запобіжником корупції.
Ця хвороба не може існувати на світлі, адже їй потрібна тінь, непрозорість, відсутність інформації. Бо саме в таких умовах можна здійснювати різні маніпуляції та приховувати свою власність через довгі ланцюги компаній, оформлених на інших людей.
В Україні нині кожна п'ята з-понад мільйона зареєстрованих компаній внесла до Єдиного державного реєстру (ЄДР) дані про своїх кінцевих бенефіціарних власників. Звісно, ці 20% поки не є показовою цифрою.
По-перше, в реєстрі багато "мертвих" фірм, які не здійснюють жодної діяльності. По-друге, зараз йде активний процес внесення даних про кінцевих власників, оскільки у серпні 2018 року Міністерство юстиції своїм наказом запровадило нові правила реєстрації.
Тепер юридична особа зобов'язана надавати відомості про кінцевого бенефіціара під час подання заяв на проведення будь-яких реєстраційних дій у реєстрі. Якщо такої інформації не буде, зміни до реєстру не вноситимуться.
Окрім того, зазначена юридичною особою інформація власника має бути достатньою для розуміння всієї структури власності: повинен вказуватись як характер впливу (прямий або непрямий контроль), так і відсоток власності.
Тому можна очікувати, що за рік-півтора реєстр буде наповнений даними про реальних власників компаній, які ведуть операційну діяльність.
Окремо в рамках пілотної програми "OpenOwnership", разом з міжнародними партнерами Україна працює над питаннями подальшої безпосередньої регулярної передачі даних про реальних власників компаній з ЄДР до Глобального реєстру бенефіціарних власників, а також підготовкою необхідної для цього законодавчої бази.
Однак поряд із позитивними досягненнями, перед Україною як першопрохідцем на цьому шляху постали й певні виклики.
Найбільший – верифікація даних про власників, які компанії вносять до ЄДР. Перевірка того, чи справжніх кінцевих власників показує компанія, є дуже складним завданням не тільки для України, а й для всіх країн світу. Зараз такого механізму просто фізично не існує.
Тим не менш, у рамках плану дій щодо впровадження ініціативи "Партнерство "Відкритий Уряд" на 2018-2020 роки одним із напрямків роботи Мін'юсту є розробка концепції механізму верифікації інформації про кінцевих бенефіціарних власників.
Разом із іншими зацікавленими сторонами – державними органами, міжнародними партнерами та неурядовими організаціями – ми працюємо над цією концепцією і вже маємо певні ідеї.
Один з можливих інструментів – застосування ризик-орієнтованого підходу. Йдеться про створення матриці даних (контрольного списку), яка може використовуватися реєстратором для виявлення підозрілих випадків.
Наприклад, у групу підвищеного ризику потраплять компанії, учасники яких зареєстровані в офшорних юрисдикціях.
Також ми обговорюємо необхідність встановлення умов для ідентифікації кількості компаній, де одна й та сама фізична особа є бенефіціарним власником.
Особливу увагу ми також приділяємо постійній перехресній перевірці даних з іншими реєстрами та базами даних.
Наступний крок – фільтрація даних. Перший рівень фільтрації даних дозволить визначити компанії з найвищим ризиком, які необхідно перевірити першими. Другий рівень – визначення компаній з середнім і низьким ризиком.
Загалом відкриття кінцевих власників є дуже тонким питанням, адже держава повинна знайти баланс між стимулюванням компаній показувати своїх реальних власників та легкістю відкриття й ведення бізнесу, зокрема в частині реєстраційних дій.
Тим не менш, переконана, що обов'язок відкривати такі дані не заважатиме чесним компаніям та чесним інвестиціям заходити в Україну.
Олена Сукманова, спеціально для УП
