Остання битва за Україну, або Відбиваємо російські атаки на українські вибори

Здавалося б, що може бути вищим мірилом демократії, як не чесні, прозорі вибори?

З часів античності і до сьогодення саме інститут виборів був і залишається маркером, що дає змогу говорити про державу як про таку, де всенародна воля визначає траєкторію її розвитку.

Проте в сучасному світі, наскрізь просотаному приправою глобалізації та геополітичних перепитій, навіть найдемократичніші інститути можуть перетворитися на інструментарій вбивства цієї самої демократії. Задля поширення впливу та вивищення політико-економічної ваги одних країн над іншими.

В силу свого геополітичного розташування та нездорової жадоби глобальної влади з боку наших східних сусідів Україна стала таким собі експериментальним майданчиком, де путінська Росія випробовує надновітню зброю гібридної війни.

Сама по собі ця агресія багатокомпонентна, адже усталений глобальний правовий порядок все-таки дещо стримує первісний інструментарій ведення війни класичної – за допомогою грубої сили. Тому не дивно, що в силу цієї обставини у хід йдуть найбільш збочені агресивні методи, як, приміром, застосування демократичних традицій проти самої ж демократії.

За прикладами в даному випадку далеко й ходити не треба. Чого лише варте викривлення Росією права самовизначення народів, яке закріплене у статуті ООН, і яке Кремль досі намагається застосувати як виправдання варварського загарбання частини території суверенної держави – українського Криму!

Далі – не менш цікаво. Ще не так давно навіть уявити собі, що путінський режим намагатиметься впливати на вибори у західних демократіях, було важко.

Але приклади одних лише США, Франції, Німеччини, Великобританії – це не сюжети, запозичені з фантастичних романів, а реальність, страшна реальність. Зважаючи на це, припускати, що Україну, яка увійшла у передвиборчий період, омине така участь, було б наївно.

Само собою, на цю небезпеку звертає світову увагу гарант національної безпеки, чинний президент Петро Порошенко, який неодноразово наголошував, що про нехитрі плани Москви нам відомо.

До слова, нещодавно президент заявив, що на Мюнхенській безпековій конференції, яка стартує вже цього тижня, має намір оприлюднити частину вже наявної інформації про втручання Росії у виборчий процес в Україні.

За його словами, Росія використовує кібертехнології, щоб вплинути на президентські вибори в Україні, а також продовжить вести інформаційну війну проти демократії і буде використовувати соціальні мережі для досягнення своїх цілей.

Але, на жаль, є всі підстави вважати, що атака росіян на українські вибори буде куди агресивнішою, цинічнішою і нахабнішою, аніж та, над якою вже кілька років ламають собі голову фахівці із США щодо власної ситуації.

Те, що буде відбуватися в Україні протягом найближчого року, зламає всі стереотипи правової цивілізованості та суверенної безпеки у світі. Бо якщо у випадку з США чи Францією мав місце в основному кібервплив та вплив через соцмережі, то в Україні маємо по суті безпрецедентний випадок, коли втручання фактично пряме – шляхом проштовхування своїх протеже в українську владу.

Але є така мудра приказка, яка говорить, що коли сунеш ніс не у свої справи, то рано чи пізно цей ніс тобі можуть зламати.

Звісно, методи ведення гібридної війни, які апробовує Росія, фактично безпрограшні, з ними важко боротися, адже рецептів від цієї нової хвороби ще не винайдено.

Але все ж варто віддати належне Україні, яка чи не вперше за всю історію незалежності спрацювала на випередження, спрацювала стратегічно. У співпраці з нашими міжнародними партнерами ми досить добре підготувалися до цієї атаки, яка, безперечно, буде здійснена з Кремля напередодні виборів:

• значно зміцнили українську армію, яку сьогодні відносять до найсильніших армій світу;
• на законодавчому рівні заборонили російські соціальні мережі;
• прийняли законодавство про відновлення кримінальної відповідальності за незаконний перетин українського кордону, в тому числі росіянами;
• ввели біометричний контроль перетину державного кордону для громадян Росії;
• перенесли закордонні виборчі дільниці за межі країни-агресора;
• поставили законодавчий запобіжник, який унеможливлює участь росіян у спостереженні за українськими виборами, в тому числі й у складі міжнародних делегацій;
• немало працювали над посиленням власної кібербезпеки, в тому числі співпрацювали з НАТО в даному напрямку;
• зрештою, ні роботи СБУ, ані РНБО у разі потреби також ніхто не відміняв.

Тобто, фактично ми одягнули добрі, сучасні обладунки, які дають гарні шанси не тільки битися, але й вистояти, а можливо, і перемогти. І ця битва за Україну, яка відбувається просто зараз, у розпал виборчої кампанії, цілком може стати останньою як для Росії, для котрої наша країна – це лише ласий клапоть землі, що його хочеться собі мати, так і для нас, для яких Україна – це дім та найвища цінність.

Адже саме ті, хто виграє вибори, поведуть Україну далі – або кров'ю вибореним шляхом до вільної Європи, або розвернуть у протилежному напрямку – назад у задушливі обійми "старшого брата".

Олег Петровець, спеціально для УП