Семіотика Тимошенко: "майстер-клас" з використання символів

П'ятниця, 25 січня 2019, 13:30

Символи, знаки та міфи завжди відігравали критичну роль у житті людей. За одні символи починали війни, під іншими — рятували життя. З одних міфів будували нації, через інші — занепадали народи.

Політика особливо сповнена знаків, символів і міфів, адже це — царина ірраціональності. А кров'ю пульсуючого серця ірраціональності є ніщо інше, як емоції, які впливають на людей значно сильніше, ніж партійні програми. Тому і символи можуть мати на людину значно більший ефект, ніж слова.

Наука, яка вивчає знаки, символи і міфологеми називається семіотикою. І сьогодні вона як ніколи актуальна.

Так, один з головних фаворитів президентської гонки,  Юлія Тимошенко, провела з'їзд, на якому те, що ми побачили, багато у чому було важливішим за те, що ми почули.

Символи віри

Отже, "Форум єднання", який був організований "Батьківщиною" 22 січня у Києві, чітко продемонстрував, що у штабі Юлії Тимошенко дуже полюбляють символізм.

По-перше, сама дата — День Соборності, є дуже важливою для будь-кого, хто вважає себе патріотом, і Тимошенко зробила пряму ремінісценцію на оновлений Акт Злуки між сходом і заходом країни. Вона хоче бути тим кандидатом, який об'єднує, а не протиставляє. Це завжди важче, ніж поляризувати суспільство, але в її випадку  — справа варта заходу.

Інша мета, яку потенційно намагались досягнути у штабі Тимошенко  — сплутати карти Петру Олексійовичу, який теж тяжіє до символізму і полюбляє використовувати визначні дати.

Тепер, за нашими прогнозами, для висування Порошенку лишилось 2 лютого. Для початку,  це субота, плюс є час підготуватись. Крім того, у цей день у 1589 році в Москві було засновано патріархію, тож буде символічно, якщо цього ж дня людина, яка позиціонує себе як головний борець з московським патріархатом, висунеться у президенти. Окрім того,  це іменини всіх, кого звуть Петром.

Але повернемось до леді Ю та символізму. По-друге, форум був відкритий молитвою Філарета.

Це пряма відповідь на закиди екс-президента Віктора Ющенка (які йому, правда, допомогли вигадати президентські штабісти), про те, що Тимошенко була проти томоса. Вихід Філарета фактично поставив питання, чи стала б людина, яка все своє життя мужньо несла хрест автокефалії, приходити на захід кандидата, який створював перешкоди церковній автономії. Навряд.

Це і відповідь чинному президенту у тому, що Українська помісна церква —  здобуток, але не монополія, яку можна прибити собі на стіну. І демонстрація того, що йому не вдалося об'єднати всіх духовних лідерів виключно під собою.

Це дуже потужний сигнал тим церковним діячам, які симпатизують ЮВТ, але бояться виходити за межі центральної лінії президента.

Не слід також оминати увагою виступ колишнього президента Леоніда Кравчука. На моє особисте переконання, цього можна було уникнути, тому що, незважаючи на літній вік Леоніда Макаровича, до нього надто багато претензій.

Але логіка такого ходу  —  зрозуміла і справедлива. Перший президент і потенційний "наступний президент" на одному заході як демонстрація ностальгуючому електорату того, що їхній колишній лідер "благословив" їхнього наступного лідера. А для представників старшого покоління це   важливо.

Дніпровська діва

Критично важливий аспект  —  виконавець гімну. Не підстаркувата зірка естради, від якої тхне нафталіном. І не супер популярний сучасний гурт, якого не зовсім зрозуміє покоління 50+. Маленька дівчинка — символ юності, невинності, майбутнього і перспективи. Із вгадайте якою зачіскою?

Для Тимошенко критично важливо пом'якшувати свій образ і регулярно дистанціюватись від терміну "старі політики", адже вона пропонує "новий" курс, говорить про "новий" суспільний договір і "нову" конституцію. Дитинство — це незіпсоване нове, яке ще можна виправити. І в цьому контексті Тимошенко використовуватиме будь-які символи, які асоціюються з оновленням, відродженням, молодістю.

Маленька дівчинка з хай там що "юліною" косою, яка виконує гімн України – це алегорія на оновлений образ самої Юлі Володимирівни, очищений в'язницею і демаршем Турчинова-Яценюка-Пашинського, а тому – досі невинний, який ретранслює те, що у держави є майбутнє, адже у держави є такі чудові діти.

Втім, варто зауважити, що допомогти розкрити тему "омолодження партії" цей виступ так і не зміг. За цим єдиним виключенням, всі виступаючі публічні особи – далеко не молодь, а "нову кров" команди "Батьківщини" штаб Тимошенко вирішив не показувати.

Відповідно, тема "оновлення" партії, а не образу, взагалі не була розкрита, незважаючи на те, що це партійний з'їзд. Як і на те, що серед молоді кандидатура Тимошенко не надто успішно знаходить симпатію.

Беззаперечно важливою подією стала і поява на сцені доньки Юлії Володимирівни  —  Євгенії Тимошенко. Вона не надто публічна і це, напевне, перший її виступ з того моменту, як її мати визволили з в'язниці.

На виборах Трампа у 2016 американські ЗМІ писали, що Іванка Трамп (його донька) — найбільший asset (актив) свого батька. Вона пом'якшувала його образ, вибудовувала симпатію серед жінок і дівчат, показувала його іншим, більш людяним.

Очевидно, що технологи Тимошенко взяли на озброєння таку ж стратегію і, на наше глибоке переконання — не дарма. Людяність — як те, чого бракує образу Юлії Володимирівни.

Реклама:
Також чи не найбільш важливим моментом стала поява на сцені "кіборгів"  —  військових, які обороняли Донецький аеропорт, а також інших ветеранів і чинних учасників АТО. Їхня підтримка мала остаточно нівелювати сумніви стосовно жінки-головнокомандувача, а також розвіяти міф про "проросійськість" Тимошенко (як і присутність Філарета, до речі).

Знов таки, це і намагання знищити монополію президента на експлуатацію теми армії, через демонстрацію того, що "герої війни  — за Юлю".

Той факт, що у своєму виступі Тимошенко постійно поверталась до армії, зайвий раз демонструє наскільки важлива для неї ця тема.

Відповідно, виступом бойових офіцерів зі сцени форуму Юлія Володимирівна підводить до думки, що і війна – не лише чоловіча справа. Спитайте в "Орлеанської діви" Жанни Д'Арк.

Лиш вона, лиш вона

Не залишили поза увагою і міжнародний аспект підтримки Юлії Тимошенко.

Президент Європейської народної партії (чисельно найбільше загальноєвропейське партійне об'єднання Європи) Жозеф Доль мав продемонструвати, що на неї чекають в ЄС, а колишній Генсекретар НАТО Андерс Фог Расмуссен мав показати, що її добре знають і в Північноатлантичному Альянсі.

Пет Кокс і Александр Кваснєвський, які з'являлись у ролику, це  — додаткова артикуляція широкої міжнародної впізнаваності ЮВТ.

Доволі неоднозначна історія вийшла із всесвітньо відомим письменником Пауло Коельйо. Він теж з'явився у ролику, в якому відпустив не один комплімент на адресу Юлії Тимошенко. В оприлюдненому відео його фінальна фраза звучить наступним чином:

"She's […] a person who's capable to, well, to run a country", — що буквально перекладається як "Вона є тією людиною, яка, що ж, яка здатна керувати країною".

Не думаю, що це об'єктивно можна розцінити як "підтримку її кандидатури на виборах. Швидше, як те, що в сфері професійних послуг англійською називається "endorsement", або "публічне схвалення" — коли одна людина підтверджує певні якості і навички іншої людини.

Звісно, технологи ЮВТ доволі вміло вмонтували таке схвалення у відповідності до моменту, але, вочевидь, вони забули трошки освіжити позицію самого бразильського письменника стосовно того, що він колись казав на камеру.

Так, у своєму блозі Twitter Пауло Коельйо взагалі чітко стверджує, що не підтримував Юлію Тимошенко на президентських виборах.

Врешті-решт, обидві сторони самі себе перемудрили. Штаб Тимошенко вже озвучив офіційну позицію з цього приводу, але ж правда в тому, що в погоні за вау-ефектом штабісти банально не перевірили сучасну позицію письменника. А сам Коельйо, так само у погоні за вау-ефектом, заперечив те, що він на відео, відверто кажучи, і так не казав.

Та повернемося до відеоролику, на якому не пройшло непоміченим і привітання Міхеіла Саакашвілі. Тут все значно простіше —  воно зрозуміле, але не факт, що ефективне, тому що рівень підтримки колишнього президента Грузії у державі впав критично.

Зате Тимошенко — чи не останній реальний його шанс повернутись в Україну. У нього є історія стосунків з Гриценком, які не дозволяють йому підтримати Анатолія Степановича, в перемогу Садового повірити важко, чекати якихось обіцянок від Зеленського   не доводиться з різних причин. Тому Юлія Володимирівна  —  очікуваний вибір.

Наостанок, масштаб і видовищність форуму мали також продемонструвати декілька речей. По-перше, наявність у ЮВТ команди, яка здатна реалізовувати проекти будь-якої складності. По-друге, підтвердити серед інших кандидатів власне лідерство і показати тим, хто досі сумнівається, навколо кого треба гуртуватися.

ЮВТ цілком резонно може ставити на те, що у разі збереження позитивної динаміки її рейтингу після форуму частина донорів та оточення Порошенка просто вирішать опікуватись радше власною долею, а не долею іншої людини, і таки перейдуть на її сторону.

Дмитро Наталуха, спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Час Трампа чи стрибок історії?

Навіщо нам кодекс корпоративного управління

"Кагарлицька справа". Історія розкриття

Аграрні ноти: інструмент для залучення фінансування в агросектор України

Кадровий голод загрожує відновленню готельного сектора в Україні

Захистимо Пейзажку від забудови: історія боротьби за спадщину Києва