Як мала б виглядати програма кандидата у президенти усієї України

Передвиборчі програми кандидатів на пост президента України в 2019 році писалися і у соціальних мережах, і на рекламних бордах, форумах та нічних зустрічах у заміських будинках.

Навіть традиційна політична тиша сімейних новорічних і різдвяних свят з перших секунд 2019 року була перервана дискусіями про роль і місце президента в житті кожного українця.

Станом на 23 січня 2019 року, згідно з даними сайту Центральної виборчої комісії, вже зареєстровано 13 кандидатів на пост президента України.

Водночас лідери передвиборчих перегонів поки не поспішають нести документи до ЦВК, тому оцінити їхні програми – неможливо.

Проте ця пауза залишає чудову можливість запропонувати топ-кандидатам бачення принаймні частини суспільства щодо обов'язкових положень, які мають бути в цих важливих та базових для майбутнього голови держави документах.

Розділяючи відповідальність за події, які відбулись з моменту Євромайдану, команда благодійного фонду "Восток-SOS" вирішила запропонувати своє бачення обов'язкової частини тез президентської програми.

Серед наших пропозицій не буде тарифів на комунальні послуги та оподаткування. У фокусі нашої уваги – схід країни, адже саме питання безпеки, оборони, позиціювання і підтримка України на міжнародному рівні в період збройної агресії Російської Федерації, згідно з Конституцією, є повноваженнями президента. Президента і теперішнього, і майбутнього.

Своє польове "дослідження" для підготовки тез програми наша команда проводила з квітня 2014 року. А його учасниками стали понад 500 тисяч українців, які зазнали негативних наслідків війни. Це люди, які зверталися до нас по допомогу чи пропонували допомогти іншим.

За майже п'ять років вони пройшли непростий шлях: з боями отримували статус внутрішньо переміщеної особи, приймали переселенців, інтегрувалися, поверталися на тимчасово окуповану територію, покидали межі країни. Частина цих людей пережила полон, інша – досі очікує на звістку про звільнення зниклого родича.

П'ять років ці люди разом з українськими військовими жили на лінії зіткнення, вчилися розрізняти звуки військової техніки і вимірювати дальність польоту різних типів снарядів.

Ці люди, виживають на окупованих територіях без пенсій, домагаються отримання свідоцтв про народження для нових українців, які з'явилися на світ в окупації, через КПВВ (Контрольний пункт в'їзду-виїзду в зоні проведення АТО) та бюрократичні перепони відправляють дітей вчитися в українські виші.

Донбас – це Україна! І це не лише передвиборчий слоган або красива фраза. Збереження зв'язків з громадянами для майбутнього президента має стати основою політики щодо до тимчасово окупованих територій.

Тому, на нашу думку, президент раз і назавжди має задекларувати та відмовитися від ідеї позбавлення громадянства України людей, які опинилися в окупації.

Президент не повинен вважати колаборантами всіх без винятку людей, які постраждали від збройної агресії РФ і проживають на Донбасі.

Ми вважаємо, що президент має ініціювати ратифікацію Римського статуту Міжнародного кримінального суду. Це дозволить через національні та міжнародні суди покарати злочинців, а постраждалі нарешті отримають гідну компенсацію.

Ми переконані, що президент повинен забезпечити жителям окупованих територій доступ до всіх адміністративних послуг на території, що контролюється українським урядом. Кожна дитина по досягненню 14 років матиме можливість отримати паспорт громадянина України, а новонароджені – свідоцтво про народження українського зразка.

Президент України мусить перетворити населені пункти вздовж лінії зіткнення на зразок кризового управління. А рішення про роботу та створення військово-цивільних адміністрацій президентом має ґрунтуватися виключно на аналізі ситуації з безпекою в регіоні, а не через політичну потребу вертикалі.

Також ми впевнені, що президент зобов'язаний відновити місцеве самоврядування, продовжити процес децентралізації та створення спроможних ОТГ. Такі громади – пріоритети для розвитку територій Луганської та Донецької області, які контролюються Україною. Відновлення мирного життя розпочинається з участі місцевих жителів в управлінні.

Президент має гарантувати захист та підтримку місцевих активістів, журналістів та представників місцевого самоврядування в їхній роботі по демонтажу багаторічної корупційної системи та регіональних олігархічних еліт – важливої складової національної безпеки.

Ми сподіваємося на те, що президент не буде використовувати тему національної безпеки для збереження корупційних схем в регіоні та в країні в цілому. Як наслідок, СБУ буде не прикривати незаконний видобуток вугілля та вирубку лісів на територіях Луганської та Донецької областей, а руйнувати феодальний устрій, що будувався на Донбасі з початку незалежності.

Президент України повинен впроваджувати стандарти НАТО. Законодавство про національну безпеку повинно реалізовуватись в усіх сферах, в тому числі сфері демократичного цивільного контролю.

Завершення реформування Міністерства оборони України – пріоритет для президента, включаючи запровадження відкритого бюджету на оборону та скорочення кількості засекреченої інформації. Здійснення громадського контролю за бюджетом оборони, боротьба з корупцією та залучення коштів від держав-донорів та партнерів – складові перемоги.

Свято віримо, що президент має працювати над тим, щоб армія була професійною та спроможною давати відсіч. Дотримання прав людини військовими в зоні конфлікту – обов'язкові. Дотримання прав військових та членів їхніх сімей – невід'ємна частина політики президента щодо побудови нової української армії.

Психологічне здоров'я військових так само важливе, як і фізичне. Перемога так само залежить від взаєморозуміння та взаємодії військових з місцевим населенням вздовж лінії зіткнення, як і від роботи українського дипломатичного корпусу за кордоном.

На наше переконання, президент зобов'язаний призначати главами дипломатичних представництв виключно осіб, які готові проактивно працювати по залученню міжнародної спільноти до мирного врегулювання збройного конфлікту на сході України, звільнення усіх політв'язнів, військовополонених та відновлення територіальної цілісності України, в межах міжнародно визнаних кордонів.

Президент мусить формувати стійку, постійно діючу, а не ситуативну коаліцію демократичних держав, яка прагне повернення територій окупованого Криму та Донбасу та захисту європейського вектору розвитку країни.

Також, в нашому баченні, президент України в міжнародних відносинах та в зовнішньополітичному курсі орієнтується на мирне дипломатичне врегулювання конфлікту, інформує партнерів України про здобутки та виклики, які пов'язані із збройною агресією, реагує на критику, звітує про результати переговорів перед громадянами.

Президент має ініціювати різні міжнародні механізми щодо захисту прав людини на тимчасово окупованих територіях, звільнення осіб, які утримуються в незаконних місцях позбавлення волі, щодо розшуку осіб, зниклих безвісти.

І наостанок, ми впевнені, що президент повинен цінувати внесок українців за кордоном задля просування українського порядку денного. Він також має гарантувати втриматись від спокуси ініціювати законодавчі зміни щодо позбавлення громадянства українців, що мають подвійне громадянство.

Якщо така політика буде впроваджуватися майбутнім президентом України, більше ніж чотири мільйони жителів тимчасово окупованих та прифронтових територій знову повернуть собі віру в те, що держава дбає про них. Повірять у відновлення справедливості та мирного життя на території Донецької та Луганської областей.

Окрім того, послідовні дії по збереженню зв'язків та реінтеграції Донбасу, щоденні зусилля професійної української армії та дипломатичного корпусу дадуть сили для боротьби за повернення Криму та відновлення повної територіальної цілісності України.

Олександра Дворецька, спеціально для УП