Крим: автономна бомба

П'ятниця, 18 січня 2019, 08:00

28 років тому в Криму за підтримки Кремля пройшов референдум за відновлення автономії. Відтоді російська анексія півострова була лише питанням часу.

20 січня в Криму святкуватимуть День республіки. У цей день 1991 року відбувся референдум, на якому мешканці півострова проголосували за відновлення статусу автономії. Нагадаю: Кримську АРСР скасували в 1946 році, перетворивши на Кримську область.

Але я не вітаю вас зі святом. Адже що відбулося насправді? За допомогою референдуму Кремль і колишні функціонери компартії встигли закласти в Криму бомбу сповільненої дії. З того моменту анексія півострова Росією була лише питанням часу.

Кримські татари були категорично проти оформлення статусу Криму в тому вигляді, на якому тоді наполягала колишня комуністична партійна верхівка. У той час навіть половина з нас, корінних жителів Криму, ще не перебралася на батьківщину. А як можна було без корінного населення території вирішувати питання про її національно-територіальний устрій? Фактично референдум був інспірований з Кремля. Він проводився для того, щоб у майбутньому зберегти плацдарм для управління частиною української території.

Ми, кримські татари, сприймали ситуацію саме так ще на початку 90-х. Нашу позицію поділяли й чимало українських політиків – наприклад, В'ячеслав Чорновіл. Всі ми розуміли: це – бомба сповільненої дії для суверенітету України.

У нас був шанс знешкодити її ще в перші роки незалежності. Адже в 1991-му йшлося про відновлення радянської автономної республіки зразка 30-40-х років. Але нас ніхто не почув. У 1994 році українська влада створила Автономну Республіку Крим у складі України. Це недалекоглядне рішення призвело до сьогоднішньої окупації.

Досі в положеннях про Кримську Автономну Республіку – це 10-й розділ Конституції – немає ані слова про носія суверенітету, про право на самовизначення, про корінний народ цієї автономії.

Адже автономія чи будь-яке державне утворення насамперед передбачає, що певний етнос взяв на себе відповідальність за цю територію й реалізував на ній своє право на самовизначення. Так було і з Україною: український народ реалізував своє право та створив державу.

У випадку ж з Автономною Республікою Крим виявилося, що такого народу немає – принаймні в Конституції він не вказаний. Говорили про якийсь ефемерний кримський народ, якого взагалі не існує. Це все одно, що вести мову про житомирський або сумський етнос.

Навіщо сьогодні згадувати про помилки 28-річної давнини? Щоб їх виправити. Сучасні українські політики цілком спроможні відновити порушені права корінного народу Криму.

Реклама:
Для цього Верховна Рада повинна внести зміни до 10-го розділу Конституції України, у якому визначити статус Криму як кримськотатарську національно-територіальну автономію. Це стане потужним важелем впливу на окупаційну російську владу.

У цій ініціативі у нас буде чимало союзників: міжнародна спільнота визнає право кримськотатарського народу на самовизначення на своїй території. Адже ця проблема вже вийшла за межі півострова й навіть України.

Тепер це питання європейської й навіть світової безпеки, тому що вперше після Другої світової війни насильницьким шляхом було змінено межі однієї з європейських держав. Найбільшої держави в центрі Європи.

Ось до чого призвело ігнорування прав одного маленького народу – до речі, другого за чисельністю корінного народу України. Решта народів – росіяни, угорці, румуни, поляки – це вже етнічні меншини. Це нації, які пройшли власний шлях самовизначення та створили національні держави поза межами України.

Насправді процес іде, але, на жаль, дуже повільно. Конституційна комісія, яка була створена кілька років тому, відпрацювала проект змін до 10-го розділу Конституції України.

Ці зміни потрібно негайно внести через парламент на розгляд Конституційного Суду. Він, у свою чергу, визнає їх такими, що відповідають нормам українського й міжнародного законодавства та поверне вже зі своїм висновком до Верховної Ради для остаточного голосування. А депутати ухвалять зміни конституційною більшістю.

З якихось причин цей процес гальмується на рівні уряду, парламенту, президента. Я вважаю, що таким чином вони грають проти України. Адже Україні буде вигідно, якщо всередині держави у неї з'явиться ще один політичний союзник, який має право апелювати до світової спільноти.

Тому що право на самовизначення – це визнана міжнародна норма. І без згоди суб'єкта цього права укладати будь-які угоди та змінювати кордони неможливо. Україна повинна скористатися цим механізмом для впливу на російську окупаційну владу.

Недарма окупанти дуже бояться нас. Десятки кримських татар зараз перебувають у в'язницях на території Криму. Російська влада розуміє, що на міжнародному рівні узаконити свою присутність у Криму без згоди кримських татар неможливо.

Саме тому спроби залякування стосуються саме нас, щоб ми не могли об'єднатися. Українців і росіян так масово не арештовують.

На жаль, деякі маргінальні політики бояться відтворення кримськотатарської національно-територіальної автономії. Але я хочу їм нагадати, що кримські татари підтримують унітарну Українську державу. У ній теж можуть бути автономні утворення.

Жодна країна світу не схожа на іншу. Немає однакового ладу, однакових конституцій. Тому Україна повинна створити свою унікальну схему існування автономної республіки всередині унітарної держави. Ну, а для нас ідеться не просто про повернення території, а про збереження самого кримськотатарського народу, його культури, мови та ментальності.

Ерфан Кудусов, спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Біткоїн на шляху до $100000: глобальні тренди та перспективи крипторегулювання в Україні

Технології та мрії — що спільного?

Євростандарти vs реальність: чому Україна ризикує відкласти своє майбутнє в ЄС?

Україна-Швейцарія 2024: найбільш насичений рік в історії двосторонніх відносин

Які інвестиційні тренди формуватиме політика США у 2025 році

Чому важливе чесне розслідування причин падіння літака "Азербайджанських авіаліній"