Створення ОТГ: що робити, коли змушують об'єднатися з громадою-нелюбом?
Облоги є звичайною складовою практично будь-якої війни. Війська ховаються в укріпленому місці й в оточенні можуть успішно чинити опір силам суперника. Навіть якщо їхні сили значно менші.
Та врешті настає такий момент – і без своєчасного постачання харчів і зброї місто, що в облозі, повільно згасає й вимирає через голод і хвороби.
Власне, створення деяких ОТГ в Україні нагадує мені такі облоги. Тільки в давні часи це була фізична облога ворогів, а тепер засоби інші.
Дуже часто міста обласного значення опиняються так би мовити "поза бортом" створення ОТГ. Це не просто не новина. Це – тенденція. Сумна тенденція.
Хоча, за задумом, ідея була такою: об’єднуватися громади мали б пріоритетно навколо адміністративних центрів, тобто міст обласного значення, відтак – навколо міст районного значення, далі в черзі всі інші – міста, села й селища.
На жаль, у нас усе навпаки. Загалом в Україні 151 місто обласного значення. З них – лише 57 у перспективних планах визначені адміністративними центрами ОТГ. Всі інші – не враховані взагалі.
Врешті маємо ситуацію, коли не просто в планах, а й фактично 10 таких міст перебувають "в облозі", тобто оточені ОТГ. І, очевидно, вони в ці ОТГ не потрапляють.
Є ще й інша, не дуже хороша тенденція формування перспективних планів. Часто їх складають нелогічно, незручно для селян.
Фактично село, у якого історично склалися соціальні, культурні, торговельні зв’язки з одним містечком, опиняється в складі іншого ОТГ.
Дійсно, ця тенденція стосується "менших гравців" ОТГ, але вона є. І досягнути успіху в цій справі – тобто змінити одну ОТГ на іншу – не так уже й просто.
Так сталося із селом Сільце, що на Волині.
Утім, відразу наголошу: знадобилося 9 місяців спільних зусиль – і селяни таки змінили "прописку" в ОТГ. Коротко розповім, як це було.
У грудні 2017 року до мене як до народного депутата звернулася територіальна громада села Сільце Горохівського району Волинської області.
Люди просили допомоги. Вони не хотіли, аби їхнє Сільце входило до складу Мар’янівської ОТГ. Селяни хотіли в ОТГ, але не з Мар’янівкою, а з містом Гороховим.
Чому виникла проблема? Справа в тому, що село Сільце перебуває в складі Цегівської сільської ради Горохівського району. До складу цієї ж ради входять ще три села.
У вересні 2017-го до Цегівської сільської ради надійшло звернення від Мар’янівської селищної ради про об’єднання в ОТГ з центром у Мар’янівці.
Було проведено громадські слухання, результат – три села "за", Сільце – "проти". Але на сесії Цегівської сільради таки приймають рішення про надання згоди на добровільне об’єднання із смт. Мар’янівка.
Зрозуміти, чому Сільце було проти об’єднання з Мар’янівкою, дуже просто: до Мар’янівки від Сільця через Горохів – 17 кілометрів, до Горохова ж від села – 7 кілометрів. Цю різницю неозброєним оком видно на карті.
Прямого сполучення Сільця з Мар’янівкою немає. Бо це зовсім інша траса.
Та основним аргументом сільчан щодо об’єднання з громадою міста Горохова стало те, що зв’язки цих населених пунктів є взаємовигідними. Територіально Горохів за останні роки значно розширився в бік Сільця.
А ще – багато дітей із Сільця вчаться в горохівських школах, люди працюють у Горохові. Натомість якихось культурних чи соціальних зв’язків з Мар’янівкою сільчани не мають.
Скажу, що випадок із Сільцем не є унікальним. Лише на Волині принаймні 7 сіл опинились у схожій ситуації.
То що ж робити, коли тебе об’єднали з громадою-"нелюбом"?
Не опускати рук – це точно.
Мушу зазначити, що за законом село не може вирішувати, до якої ОТГ йому входити. Таке право має лише сільська рада. Це правда.
А що робити, коли рідна сільська рада не підтримує рішення села?
Я порадив громаді села Сільце звернутися до обласної ради, щоб вирішити це питання в частині змін до адміністративно-територіального устрою.
Та надіслала звернення до Комітету ВРУ з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування за роз’ясненням процедури зміни підпорядкування села.
Той відповів: це питання закон дозволяє вирішити на рівні обласної ради.
Однак облрада і далі продовжувала зволікати з прийняттям такого рішення. Після кількох депутатських звернень виявилося, що від самого початку за затвердженим Перспективним планом Сільце у складі Цегівської сільради мало увійти до Горохівської міської ОТГ.
Однак потім надійшов лист від Мар’янівської селищної ради з проханням цей план змінити, звісно, не на користь Сільця. Хоча про незгоду мешканців села на входження до складу Мар’янівської ОТГ було добре відомо.
Відтак були численні депутатські запити, листи до профільного міністра, у Волинську ОДА. Скрізь головною тезою було одне – не можна мешканців села примушувати до недобровільного об’єднання.
Це – грубе порушення основоположного принципу Закону України "Про добровільне об’єднання територіальних громад".
Врешті, після ще одних сільських зборів рішенням Волинської обласної ради було змінено підпорядкування села Сільце Жураківській сільській раді Горохівського району. А отже, стане можливим приєднання Сільця до Горохівської ОТГ.
Нарешті успіх. І тут варто наголосити на двох речах.
По-перше, якби не ініціативність, небайдужість селян, те, що вони не побоялись піти проти системи, – справа не зрушила б із місця.
По-друге, Горохів одержав ще один напрямок для свого просторового, територіального, а головне – взаємовигідного для обох громад розвитку.
Можливо, зараз це не так очевидно, але з часом наслідки були б відчутними. Особливо для селян.
У цьому конкретному випадку для міста Горохова приєднання-неприєднання до його ОТГ не було таким критичним. І воно не опинилося б у суцільній просторовій ізоляції – "в облозі". Хоча напрямок Львова більш ніж перспективний.
Але чимало українських міст таки опиняються в такій облозі. І отут їм би взяти на озброєння досвід селян із Сільця на Волині – не складати рук, поки ще не пізно й можливо щось зробити.
Чому це надважливо в ракурсі цілої країни?
Треба розуміти, що створення ОТГ – це праобраз майбутнього адміністративно-територіального устрою, і саме міста – точки росту, які повинні мати, зокрема, можливості просторового розвитку, щоби залучати інвестиції, допомагати країні розвиватися і економічно, і соціально.
Якщо виконавча влада діятиме так далі, то більшість міст просто не будуть мати потенціалу для розвитку.
А отже, спочатку "облога" міст, а потім і поразка в сенсі розвитку неминуча.
Любомир Зубач, народний депутат України, фракція "Об’єднання "Самопоміч"
