Чому рейтинги кращих міст не мають сенсу
Часто натрапляю в медіа на "сенсаційні" новини про черговий рейтинг найкращих міст в Україні.
Втім, коли ближче придивляюсь і до новин, і до рейтингів, розумію: списки "найкращих міст для життя" такі ж корисні, як і списки "найкращої їжі для їжі".
Трошки історії. Як з’явилися перші рейтинги? Консалтингові фірми намагалися розрахувати вартість життя в різних містах для міжнародних компаній.
Маючи ці дані, компанія могла запропонувати працівникам зарплату, яка справді підійде для проживання в кожному конкретному місті. Побічним продуктом цих підрахунків стали рейтинги, які потім перетворилися на орієнтир для всіх мобільних груп населення.
Рейтинги можуть бути корисними також для власників мобільного капіталу – для того, щоб розуміти, де зараз можна найбільш вигідно вкласти гроші.
Але мобільні групи та власники крупного капіталу – лише мала частина мешканців міст, а тому ці рейтинги не можна робити основою для розробки міської політики для всіх.
Чому ж мешканці міст радіють з того, що їхнє опинилося на перших місцях, а влада, потрясаючи рейтингами, говорить про свою ефективність?
Мені здається, тут справа в перенесенні ідеї конкурентоспроможності зі сфери бізнесу в сферу міського управління.
Втім, хоч би як нам не хотілося все спростити, міста – не фірми, а мери – не директори.
По-перше, міста рідко можуть просто збанкрутувати і припинити своє існування. По-друге, директори діють в інтересах власників, а от мери мають діяти в інтересах усієї громади міста. Громада складається з різних прошарків і не має власників.
Розглянемо на прикладі. Ось місто Ікс отримало високий бал у рейтингу в категорії "транспорт". Цей бал може означати геть різні речі.
Можливо, виміряли, що в місті чи в його аеропорту багато пасажирів і літаків. А може, підрахували, скільки вам коштуватиме користування в цьому місті громадським транспортом, і наскільки зручними будуть у цьому транспорті умови за ці гроші.
Різні групи населення зацікавлені в різних значеннях індикатора "транспорт". Тому якість роботи міської влади не можна оцінити по тому, який бал отримало місто в категорії "транспорт".
Адже рейтинги не покажуть якості роботи влади для громади – тільки для обмеженого кола жителів. Або для тих, хто транспортує ресурси і зацікавлені в літаках і пасажирах. Або для тих, хто користується трамваями. Геть рідко – для всіх.
Тим часом, заради "брендування" та "конкурентоспроможності" міст-ніби-бізнесів міська влада проводить культурні і спортивні мегаподії, будує для них інфраструктуру.
Всі ці дії часто не виправдовують себе. Часто стадіони та концерт-холи залишаються пустими і занепадають після чергового "щосьтамбачення". Що дала така подія громаді міста, окрім витрат на будівництво?
Зрештою, ще в кінці 80-х географ Девід Гарві писав, що в таких спробах "закріпити" мобільний капітал та населення міська влада часто навпаки робить їх мобільнішими. Якщо в кожного міста є ідентичні конференц-центри, то саміт чи конференція можуть бути проведені будь-де.
Як і в будь-яких інших досліджень, у індексів та рейтингів міст є обмеження. Ми в CEDOS радимо не тиражувати результати рейтингувань як абсолютну істину про стан міського розвитку.
Замість цього пропонуємо кожного разу звертати увагу: хто автори, аудиторія рейтингу, яка в нього методологія. Тобто які саме показники виміряні, і для кого це важливо.
Поцікавтеся – чому якесь місто опинилось на такій позиції? Яка політика проводиться там? Що з цього ви хотіли б мати в своєму місті, і як воно би вплинуло безпосередньо на вас?
Якщо ж ви займаєтеся міською політикою, зверніть увагу: індекси та рейтинги лише показують, що відбувається в цей конкретний момент для обмеженої кількості людей та інших ресурсів.
Рейтинги не пояснюють, чому так сталося, і чиї інтереси в місті не задовольняються. Для обґрунтованої політики потрібні більш вичерпні знання.
Павло Федорів, спеціаліст з міської географії Аналітичного центру CEDOS
Спеціально для УП
