Місто, у якому хочеться жити, а не тікати
Цього року я була на трьох запливах: Oceanman в італійському селі на озері Орта, Oceanman в Одесі, що пройшов в Україні вперше, та заплив через Босфор у Стамбулі.
Ці спортивні події стали брендами для міст. Але чому в одному місті нам хочеться жити, дихати, кохати, а з іншого – швидко тікати?
І чи одні міста нас спонукають до здорового способу життя, а інші – ні?
Виховання ironman-ів зі школи
Ще з часів Давньої Греції відомо, що спортивні змагання не тільки сприяють популяризації здорового способу життя, але й привертають увагу мандрівників з усього світу.
На Світовому саміті міст у Сінгапурі в липні цього року представили цікаву аналітику даних у туризмі. Так от, відкриттям було те, що фінансист з Уол Стріт може подорожувати в ті міста, де проводять танцювальні змагання та фестивалі в стилі кантрі.
Спортивні змагання, марафони, запливи, велопробіги, стали ще одним способом популяризувати здоровий спосіб життя. Наприклад, Wizz Air Kyiv City Marathon, заснований 2010 року, на перший забіг зібрав півтисячі учасників з 13 країн, а через сім років до Києва з’їхалося біля 10 тисяч бігунів з 52 країн.
Наразі марафони в Україні проходять не тільки у великих містах (Київ, Одеса, Дніпро, Харків), але й в Ізмаїлі, Білій Церкві, Енергодарі, Краматорську і навіть гірськими маршрутами, що починаються та закінчуються в невеличкому селі Дземброня в Івано-Франківській області.
До маленького австрійського міста Клагенфурт щорічно приїжджають кілька тисяч людей з більш ніж 60 країн, щоб взяти участь або просто подивитися на неймовірний тест на витривалість під назвою "Ironman".
Змагання з тріатлону на довгу дистанцію проходять тут на березі озера Вертензеє з 1998 року. Ніяких типових для Австрії лижних курортів та засніжених вершин! Навіть більше, на березі мальовничого озера влітку відбувається етап світового туру з пляжного волейболу "Klagenfurt Major".
Ось як міська влада Клагенфурта ламає типові стереотипи, заохочує неймовірну кількість туристів відвідати це прекрасне місто та популяризує спорт.
Українські школи проходять складний процес реформ, а "нова українська школа" повинна передбачати правильне та якісне викладання фізичної культури.
Минулого року Олександр Педан, невгамовний ведучий-спортсмен, запустив проект "ДжуніорZ" з метою впровадження нових видів спорту в шкільну програму та відповідної підготовки вчителів.
За дев’ять місяців роботи проекту Сашко з командою підписав 9 меморандумів з очільниками міст, провів навчання для 900 вчителів та 600 директорів шкіл, а 3 регіональні фестивалі зібрали близько 2500 дітей.
Школа сьогодні повинна стати більше ніж просто місцем, де передають знання, а бути середовищем розвитку та підготовки до життя в глобальному світі. І мери в цьому процесі теж повинні бути активними учасниками.
Наприклад, фонд "Klitschko Foundation", заснований братами Кличками, організовує всеукраїнські конкурси та програми, які допомагають українським дітям відкривати свій потенціал та втілювати мрії в життя.
Окрім міжнародного турніру з боксу серед молоді, фонд фінансує закупку інвентарю, ремонт дитячо-юнацьких спортивних шкіл або навіть встановлення нових спортивних майданчиків. Ця програма також спрямована на залучення громади, а такий партисипативний підхід є найбільш ефективним.
В українських містах відчутні позитивні зміни в розвитку деяких видів спорту та спортивної інфраструктури. Привертають увагу велопрограми у Вінниці, Львові та Києві. Так, наприклад, "київська сотка", що проходить з 2014 року, збирає близько 3000 спортсменів зі всієї країни.
Вінниця та Львів, які є прикладами успішної реалізації велосипедної інфраструктури, наймали іноземних експертів з Нідерландів та Німеччини відповідно для створення міських велопрограм, що впроваджуються поетапно до 2020 року. Там навіть працівники мерії регулярно їздять на роботу на велосипедах.
Парки замість торгових центрів
Здається, в Україні якесь нашестя торгових центрів у великих містах. А якби їх хоча б частково замінити на парки?
Головна проблема охорони зелених насаджень в українських містах полягає в тому, що вони охороняються не спеціальним законом, а всього лише відомчими правилами, які наразі не забезпечують деревам необхідного захисту.
За міжнародними нормами, на одного міського мешканця має припадати 20 м² зелених насаджень. В Україні ж цей показник становить 16,3 м². Серед 5 найбільших українських міст лише Київ відповідає цим міжнародним нормам, і це бентежить у час глобальних кліматичних змін.
У такому мегаполісі, як Нью-Йорк, теж створюють зелені зони. У самому його серці, у нижньому Манхеттені, заклали парк High Line просто на місці закритої лінії метро!
Наразі цей парк має загальну протяжність 2,3 кілометрів і розташований на висоті близько 10 метрів над землею. До речі, це була ініціатива жителів кварталу, яку підтримали в Департаменті парків та рекреації міста Нью-Йорк.
У рамках цьогорічного Міжнародного саміту мерів ми ініціювали кампанію із залучення громади то генерування ідей, які змінять місто. Зі свого боку, вони можуть подати ідеї на сайті саміту, а ми їх усі передамо мерам на саміті.
Ба більше, автори трьох найкращих проектів зможуть представити власні ідеї мерам на події. Побачимо, чи там будуть парки.
Проте такі ініціативи, як "Парк Наталка" на Оболонській набережній, вражають: стартував як звичайна толока за ініціативи активістки, а виріс до цілого руху й об’єднання жителів району.
Цього року Маріуполь очолив список українських міст з найбільше забрудненим повітрям. Згідно з індексом забруднення атмосфери, найбільш чисте повітря у Горішніх Плавнях у Полтавській області.
Як повідомляють у відділі інформації про стан забруднення навколишнього середовища Центральної геофізичної обсерваторії імені Срезневського, серед міст з високим рівнем забруднення також Одеса, Луцьк, Кам'янське, Дніпро, Київ.
А за даними дослідження CDP, понад 100 міст з усього світу, від Адіс-Аббеби до Оукланда використовують понад 70% відновлюваної енергетики в своєму енергетичному комплексі. Деякі з них, як, наприклад, Базель, Любляна, Меделлін, Вінніпег, Рейк'явік, досягли 100%-го використання альтернативної енергетики.
У контексті цьогорічних літніх злив в українських містах та їхніх нещадних наслідків цікавий досвід Берліна. Німці реалізують концепцію "міста-губки", за якою опади акумулюються в зелені, яку висаджують на фасадах, дахах і в громадських місцях. По всьому місту вже налічується більше 18 тисяч озеленених дахів.
Охорона здоров’я – це не лише електронні картки
Особлива увага українського суспільства прикута до медичної реформи, яка має на меті допомогти пацієнту отримувати, а лікарю – надавати якісні медичні послуги.
У країнах ЄС, наприклад, уже успішно реалізовані проекти електронної системи охорони здоров’я. Вивчаючи різні національні кейси е-стратегії для країн ЄС (Франція, Італія, Данія, Німеччина), я відзначала і переваги, і слабкі сторони реалізованих реформ.
Так, у Франції кожна людина має електронну картку, до якої вноситься інформація про страховку та наявність хронічних захворювань. Історію звернень та діагностики пацієнта зберігає у своєму комп’ютері сімейний лікар.
А в Італії єдиної електронної медкартки взагалі не існує, тому пацієнт кожного разу підписує дозвіл на користування і зберігання своїх персональних даних.
Натомість у Німеччині вся інформація про хвороби зберігається в сімейних лікарів як в електронному, так і в паперовому вигляді, а за порушення лікарської таємниці медпрацівники несуть сувору кримінальну відповідальність.
Цікаво, що доступ до електронного файлу пацієнта в Німеччині має сам пацієнт, і виключно він вирішує, кому і якою мірою надавати такий доступ.
Втім, не лише електронні картки можуть вирішити всі проблеми. Харчування у школах стало новою важливою темою, яку порушили не в міністерствах, а відомий кулінарний експерт Євген Клопотенко.
Він не просто проаналізував застаріле меню українських їдалень у школах, але й розробив нове, з урахуванням кількості корисних речовин та навіть цікавості для дітей.
Важливо, що нові рецепти будуть повністю відповідати існуючим собівартостям шкільних обідів. Треба лише заручитися підтримкою батьків та вчительського складу, і діти отримуватимуть здорову і поживну їжу.
Виправдання низькими бюджетами, браком досвіду чи людей у нехтуванні таким важливим аспектом життя, як здоров’я, у сучасних українських містах просто неприпустимо.
Адже існує низка способів залучити громаду, бізнес, зірок для того, аби творити міста, у яких хочеться жити, а не тікати.
Ірина Озимок, спеціально для УП
