Закон про екологічну оцінку: важливо, але виконати неможливо

З 1 жовтня набуває чинності закон "Про стратегічну екологічну оцінку". Цей закон є абсолютно правильним і повинен працювати на те, щоб синхронізувати наше законодавство у відповідності до законодавства ЄС.

Документ передбачає, що будь-які водні басейни, будь-які міста, що беруть воду з річок, мають під час погодження генеральних планів проходити стратегічну екологічну оцінку, яка повинна проаналізувати питання безпеки та впливу на навколишнє середовище.

Звучить добре, чи не так? Та як завжди є певне "але".

Наразі відсутні нормативні документи, що врегульовують механізм того, яким чином це має відбуватися. Досі ніхто не отримав остаточну відповідь про те, як буде здійснюватися моніторинг.

А закон передбачає, що перед тим, як буде здійснюватися стратегічна екологічна оцінка, має відбуватися моніторинг джерел. Хто це буде робити і як?

У чому ми, учасники Асоціації, вбачаємо загрозу?

Наприклад, з 1 жовтня якісь міста почнуть погоджувати генеральні плани або проектувати великі інфраструктурні об'єкти. Ми хвилюємося за те, що відсутність ось цього дієвого механізму стратегічної оцінки просто стане запобіжником до реалізації цих дуже потрібних та складних проектів.

Гарний по факту закон просто заблокує ці проекти. І це те, що водники намагалися донести на Еко-форумі у Львові. Ми не проти закону, ми хочемо розуміти, як його виконувати.

Міністерство екології поки нам до кінця не дало жодної відповіді. Було сказано, що постанова, яка передбачає порядок виконання, перебуває на розгляді та погодженні в Кабінеті міністрів, має будете прийнята, але ми її не бачимо.

Основна загроза, яку зараз вбачаємо, – чи не заблокує це нашу роботу, проекти по модернізації критичної інфраструктури?

Ми розуміємо, що всі проекти по модернізації водопостачання та каналізації після набуття чинності закону мають проходити процедуру.

Якщо в нас раніше в рамках проектування й експертизи був блок екології, так званий Авос, то зараз усі проекти мають проходити екологічну оцінку за окремою процедурою.

Ми не тільки не розуміємо нову процедуру, але і те, яким чином усе встигнути – все ж таки закон набирає чинності з першого жовтня.

Як ми це зараз бачимо: якщо постанови Каміну, які врегульовують процедуру, не будуть прийняті, фактично всі водоканали, всі тепломережі, що стосуються екології, подають інвестиційні програми на наступний рік, погоджують вже з цими експертизами.

І якщо хтось не встигне з експертизою або не зробить, і порядку не буде, то де-факто всі проекти по воді і каналізації на наступний рік будуть на якийсь момент заблоковані.

Ми хвилюємося, щоб наша робота в частині розвитку не була паралізована.

Не можна ухвалювати закон, який набирає чинності без перехідних положень.

Він набирає чинності, а постанови, яка визначає механізм, до цього часу немає, і це відбувається в той момент, коли триває загальнодержавний бюджетний процес, коли всі місцеві бюджети мають сформувати екологічні заходи і подати їх на фінансування.

А подача, відповідно до бюджетного кодексу, тих самих інфраструктурних проектів передбачає наявність цих експертиз.

Цю ситуацію можна порівняти з тим, як сідати за кермо не маючи навичок водіння і водійського посвідчення.

Так, Україна взяла курс на ЄС, ми дали згоду на імплементацію законодавства, але коли ми імплементуємо законодавство, ми повинні його прикладати моделями на ті чи інші галузі і уявляти, як воно має працювати.

Ми не можемо створювати законодавство, яке буде блокувати роботу галузей.

Так, закон заблокує не тільки питання води, екології і водоканалів. Він може заблокувати всі інфраструктурні проекти – заводи, фабрики, які будуть будуватися, тому що це стосується загальної галузі будівництва.

Якщо ми не розуміємо модель, то це загроза також інвестиційному клімату.

Уявімо, якийсь інвестор вирішив вкласти в нас 100 мільйонів доларів, будує завод, має зробити проект. Він приходить на експертизу, а йому кажуть: "Вибачте, у нас тут з оцінкою впливу на довкілля не все дуже добре, ми постанову не встигли прийняти. Коли приймемо, тоді і приходьте".

Хто має обслуговувати цей ринок? Мінекології сертифікує організації, які можуть здійснювати оцінку впливу на довкілля по різних проектах, відповідно до чинного законодавства. І ці організації будуть виконувати на підряді ці роботи.

У нашій спільноті вважають, що це досить дороге задоволення, яке призведе до здорожчання вартості проектів.

Але Мінекології каже у відповідь: "Так, вартість проектів збільшиться, ціна проектування й оцінки збільшиться. Але це дозволить заощадити кошти в подальшому за рахунок того, що оцінка цього впливу буде більш ефективна".

Поки ми не бачимо того, що вона може бути більш ефективна, і який вона взагалі дасть результат. Це можна буде побачити тільки після того, як вона почне працювати.

Будь-яке здорожчання проекту відразу призведе до збільшення тарифу, тому що якщо проект стає дорожчим на 10%, то відповідно і тариф з часом приведення об'єкта в експлуатацію дорожчає.

На які три питання має відповісти Мінекології:

– Як це буде відбуватися?

– Як воно буде реагувати на виклики, які будуть виникати в процесі впровадження?

– Коли ухвалять постанову, яка буде врегульовувати порядок?

У Мінекології мають взяти на себе відповідальність за те, щоб донести алгоритми виконання закону до всіх зацікавлених сторін: до муніципалітетів, проектних асоціацій, усіх галузевих асоціацій.

Особисто я читаючи як правник ці закони зрозуміла їх з п’ятого разу. Кажу відверто: закони написані складно. Але вони важливі.

Якщо б Мінекології насправді робило ці необхідні зміни екологічно, вони мали би за рік створити інфраструктуру для виконання цих законів і потів вже відпрацювати алгоритми.

Ольга Бабій, віце-президент асоціації "Укрводоканалекологія"

Спеціально для УП