Як Верховна Рада може вплинути на озоновий шар?
16 вересня 1987 року було підписано Монреальский протокол, метою якого є захист озонового шару, необхідного для збереження життя на Землі.
Ще у 2012 році Нарада Сторін Монреальського протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар, прийняла рішення про невиконання Україною вимог протоколу, а у 2017-му сплив термін щодо законодавчого врегулювання цього питання відповідно і до Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС.
Восени 2018 року Верховна Рада має розглянути законопроект "Про озоноруйнівні речовині та фторовані парникові гази", який є не просто виконанням Україною міжнародних зобов’язань, але й має забезпечити зниження викидів та поступове зменшення обсягів використання речовин, що спричиняють руйнування озонового шару.
Чому створення законодавчої бази є нагальним не тільки з юридичної точки зору, і як прийняття цього закону відобразиться на бізнесі та громадянах?
Де я, а де озоновий шар?
Від поверхні Землі до стратосфери, де міститься озоновий шар, — від 15 до 35 кілометрів. У його товщі концентрація О3 в 10 разів вища, ніж у нас за вікном. Завдяки цьому весь рослинний та тваринний світ захищено від сонячного випромінювання, а саме коротких ультрафіолетових хвиль, які у великій кількості згубні для живих організмів.
Для порівняння можете уявити м’яке сонце бабиного літа і прямі сонячні промені всередині дня — десь у районі екватору, тільки тривають вони не годину-дві, а весь світловий день.
У 1985 році британські вчені відкрили озонову діру над Антарктидою — коло з діаметром більше 1000 км показувало падіння концентрації озону на 10-40%.
Підписання Віденської конвенції про охорону озонового шару та Монреальського протоколу на її основі розпочали боротьбу держав світу з озоноруйнівними речовинами, у результаті якої діра зменшується на 0,8% щороку, і може повернутися до норми вже у 2075 році, а в гіршому сценарії — на ці ж роки припадає критична втрата планетою озонового шару.
До озонового шару 15 км, до Антарктиди 15 тисяч км, а проблеми можуть виникнути під носом — рак шкіри, захворювання очей (катаракта і сліпота), погіршення роботи імунної системи, старіння шкіри, а глобальніше — повені, засухи та інші катаклізми через зміну клімату, зниження родючості ґрунтів, руйнування харчових ланцюжків та втрата тисяч видів тварин і рослин.
Правове поле
У Монреальскому протоколі перелічено речовини та їхні сполуки, які руйнують озоновий шар. Кожна нова речовина, присутність якої є руйнівною для озонового шару, додавалася до Протоколу спеціальною поправкою.
Окрема історія стосується фторованих парникових газів, які були включені до Монреальского протоколу Кігалійською поправкою 2016 року, адже вони використовуються на сьогодні як замінники озоноруйнівних (тобто в тих самих галузях): вони не чинять озоноруйнівний ефект, проте є парниковими газами зі значним потенціалом глобального потепління.
Рішення про поширення сфери дії Монреальського протоколу і на фторовані парникові гази було прийнято через ефективність Монреальського протоколу, який вважається одним із найуспішніших міжнародних договорів.
Щоправда, якщо стосовно озоноруйнівних речовин міжнародні зобов’язання вимагають від України вже звести до мінімуму використання, то регулювання фторованих газів є значно м'якшим і передбачає поступове скорочення.
Озоноруйнівні речовини та фторовані гази — складні хімічні формули, які насправді напряму стосуються нашого щоденного побуту — це деякі спреї, холодильне обладнання, косметичні засоби, які через масове використання мали прямий вплив на стратосферу. Якщо говорити кількісно, найбільші постачальники озоноруйнуючих речовин — холодильники та кондиціонери.
Більшість наших комп'ютерів, електроніки та частин нашої техніки були очищені озоноруйнівними розчинниками. Автомобільні панелі, ізоляційна піна в наших будинках і офісах, водогрійні котли і навіть підошви для взуття були зроблені за допомогою цих же речовин.
Офіси, комп'ютерні засоби, військові бази, літаки та кораблі широко застосовують галони для пожежної охорони. Всі види спреїв, такі як спреї для волосся та інгалятори, що використовуються пацієнтами з астмою, були зроблені з використанням озоноруйнівних елементів. Навіть овочі часто оброблялися бромистим метилом для того, аби знищити шкідників.
Виробники таких засобів зацікавлені отримати максимальний прибуток і мало замислюються над тим, що відбувається з небезпечними випаровуваннями після продажу.
Отже, якщо держава прагне контролювати кількість викидів озоноруйнівних речовин та фторованих парникових газів — вона має запровадити відповідне законодавство.
Є три ключові принципи законодавчого регулювання в цій сфері:
— заборона виробництва озоноруйнівних речовин та поступове зменшення обсягів їхнього використання;
— запобігання витокам та викидам озоноруйнівних речовин та фторованих парникових газів (періодичні перевірки обладнання, навчання персоналу, що проводить перевірки);
— контроль здійснення операцій із контрольованими речовинами (квоти, моніторинг, звітування).
Для того, аби досягти зменшення викидів озоноруйнівних речовин та фторованих парникових газів, необхідно вести послідовну державну політику, яка не буде "шоковою терапією" для бізнесу і даватиме реальні результати.
Для цього проектом закону передбачається впровадження державного регулювання діяльності з контрольованими речовинами (тобто тими, що завдають шкоду озоновому шару та глобальному клімату) щодо:
— виробництва,
— використання,
— поводження,
— розміщення на ринку,
— імпорту та експорту.
Відповідно до закону та міжнародних зобов’язань України, виробництво — заборонене. Для використання (обслуговування обладнання, заправка, дозаправка) та поводження (транспортування, рециклінг, знешкодження) необхідно набути статусу оператора контрольованих речовин.
Для імпорту речовин необхідно отримати частку квоти та ліцензію Мінекономрозвитку, а для експорту — лише ліцензцію.
За задумом, запланована також заборона на імпорт та розміщення на ринку товарів, що містять контрольовані речовини (за винятком випадків, встановлених законом), а також заборона виробництва продукції, яка потребує озоноруйнуючі речовини, що разом має звести на нуль потребу у використанні озоноруйнівних речовин.
Інше не менш важливе застереження — вже ввезені товари можуть бути легально реалізовані на ринку.
Для того, аби уряд міг реально оцінити наявну кількість озоноруйнівних речовин у країні та прогнозувати потреби ринку в них, законопроектом передбачено обов’язковість внесення інформації підприємствами щодо назв, обсягів цих речовин та видів діяльності, які з ними проводяться.
Ефект метелика
Таким самим магічним чином, яким озоноруйнівні речовини з кухні у Чернігові потрапляють у діру в Антарктиді, так і регулювання для запобігання зміні клімату в результаті торкнеться кожного, бо всі ми живемо на одній планеті під однією парасолькою озонового шару.
За підрахунками Мінприроди, законопроект напряму вплине більше ніж на 2000 середніх, малих та мікропідприємств (частка мікро — 79,4%), а це значить, що ці підприємства шукатимуть альтернативу контрольованим речовинам, потребуватимуть інвестицій в адаптацію виробничих процесів.
В Україні немає виробництва самих речовин, але є виробництва товарів із їхнім використанням (такі товари буде обов’язково промаркувати за 6 місяців з дня публікації закону), або самі виробничі процеси налаштовані таким чином, що озоноруйнівні речовини здаються незамінними.
Цей законопроект для багатьох компаній може бути викликом, що змусить оновити виробництво, переглянути базу постачальників та шукати інноваційні рішення на місці звичних налагоджених процесів.
Однак тут слід нагадати про альтернативу не прийняттю закону — санкції, які сторони Монреальського протоколу можуть накласти на Україну.
Тобто невиконання міжнародних зобов’язань — це не тільки питання іміджу країни, але й небезпека для бізнесу і громадян.
Якщо Україна не приймає нове законодавство для більш дієвого контролю за озоноруйнівними речовинами, (у тому числі запроваджує поступову заборону на імпорт обладнання, що містить або залежить від озоноруйнівніх речовин) тоді сторони протоколу можуть заборонити експорт озоноруйнівних речовин до України з інших держав.
Таке раптове рішення може призвести до колапсу на всіх рівнях, де використовуються охолоджувальні прилади та обладнання, тобто — від супермаркету на розі вашого будинку до охолоджених серверів великих айті-компаній.
Цікаво, що оновлення виробництва з альтернативними до озоноруйнуючих речовин є позитивним для довкілля не тільки з точки зору захисту озонового шару чи протидії зміні клімату, але і для енергоефективності самих підприємств. За розрахунками, можна досягнути підвищення енергоефективності обладнання на 20-40%.
Окрім цього, в рамках проектів UNDP існують можливості отримання фінансування для компаній, які відмовляються від озоноруйнуючих речовин, детальніше про проект тут.
Для громадян законопроект про озоноруйнівні речовини — це зникнення з ринку кількох позицій, але досвід інших країн і ринкова економіка підтверджують, що "святе місце пустим не буває", і для них швидко знайдеться екологічніша альтернатива.
Більше того, якщо ви готові боротися з руйнуванням озонового шару ще до набуття законом сили, радимо почитати брошуру онлайн.
Для депутатів голос за цей закон — це маленький внесок у майбутнє планети, яке буквально може вилетіти в діру, якщо залишити все, як є.
Микола Кузьо, заступник міністра екології та природних ресурсів з питань євроінтеграції
Спеціально для УП
