Розподіл коштів в ОТГ: як уникнути конфліктів?

Більшість об’єднаних територіальних громад (ОТГ) України приділяє лише мінімальну увагу збалансуванню центр-периферійних інтересів.

Загалом складається враження, що громади підходять до об’єднання за принципом "спочатку об’єднаємось – а далі буде видно, як співіснувати разом".

І єдине, що залишається периферійним громадам, – сподіватися на справедливість керівництва і дотримання наданих ним обіцянок.

Такий підхід є занадто ризикованим. Він не може гарантувати захист інтересів периферії в перспективі.

До об’єднання, як і до будь-якої іншої угоди, варто підходити прагматично. Ще на етапі перемовин між громадами та обговорення рішення про об’єднання доцільно детально обговорити права та обов’язки сторін і спільні "правила гри".

Під "правилами гри" розуміється, зокрема, встановлення механізму справедливого розподілу бюджетних коштів між населеними пунктами, демократичні процедури прийняття рішень, спільна відповідальність центру і периферії за розвиток ОТГ.

Загалом, безконфліктне співіснування громад в ОТГ ґрунтується на трьох "стовпах":

1. Інформування.

2. Статут.

3. Діалог через інструменти місцевої демократії.

Схема наче проста, але на практиці лише одиничні ОТГ успішно справляються зі всіма трьома пунктами, особливо з останнім.

Інформування

Однією з причин конфліктів мешканців із владою у громадах є слабка робота з інформування населення або повна її відсутність.

Які ризики такого підходу?

По-перше, коли інформація надходить не з першоджерела, є велика ймовірність її навмисного чи ненавмисного викривлення, або ж відвертої маніпуляції цією інформацією на догоду чиїмось інтересам.

По-друге, інформаційний вакуум породжує негативні міфи про реформу. Мовчання влади під час важливого процесу, до прикладу, оптимізації шкільної мережі, сприймається населенням як намагання щось приховати або як спроба кулуарно "протягнути" рішення, вигідне лише центральній громаді.

Тому радам ОТГ варто приділяти більше уваги інформуванню мешканців усіх територій про свою діяльність. Чітке пояснення мешканцям суті рішень, що ухвалюються, дозволить уникнути непотрібних та згубних для реформи маніпуляцій.

Важливе значення має те, як рада інформує населення. Для ефективного інформування недостатньо лише розміщення рішень на сайті. Враховуючи слабкий рівень інтернетизації громад, інформування через сайт не досягає своєї мети. Якщо рада дійсно зацікавлена в донесенні правдивої та повної інформації до жителів, вона має обирати дієві канали комунікації.

Досвід роботи в ОТГ дозволяє виділити кілька ефективних для ОТГ каналів комунікації:

– Зустрічі з населенням у форматі загальних зборів, громадських слухань, публічних консультацій.

Формат публічних зустрічей із головою громади дуже позитивно сприймається населенням. На них мешканці можуть отримати відповіді на запитання, а також озвучити керівництву свої думки та пропозиції.

Як правило, інформація, яку озвучує голова на таких зустрічах, краще сприймається та викликає більше довіри;

– Інформаційні листівки, бюлетені ОТГ, друковані ЗМІ.

Мешканці із задоволенням читають публікації про проблеми та здобутки громади в місцевих газетах та інформаційних бюлетенях місцевої ради. Друковані ЗМІ залишаються традиційним та популярним джерелом інформації у громадах.

Статут ОТГ як гарантія прав та обов’язків громад

Одне з головних призначень Статуту – регулювання процедур місцевої демократії: загальних зборів, громадських слухань, місцевих ініціатив.

Ці інструменти громадської участі на рівні закону не прописані. А без них залучення мешканців до процесу прийняття рішень у громаді значно ускладнюється. Тому всі ці процедури мають бути деталізовані саме в Статуті ОТГ.

Для об’єднаної територіальної громади важливість Статуту складно переоцінити. Оскільки окрім механізмів демократії участі, у ньому також закріплюються правила взаємодії громад у рамках ОТГ.

За яких умов Статут ОТГ сприяє зниженню конфліктності?

1. Якщо він розроблявся всією громадою. Тобто мешканці всіх населених пунктів ОТГ брали участь у його написанні.

Активних жителів можна включити до робочої групи або проект Статуту можна обговорити на загальних зборах чи громадських слуханнях. В іншому випадку про Статут будуть знати лише депутати, які його розробили та ухвалили.

2. Якщо в ньому чітко прописані процедури демократії участі. Процедури організації та проведення загальних зборів, громадських слухань, місцевих ініціатив мають бути простими та добре прописаними.

Часто місцеві ради їх ускладнюють, наприклад, завищують підписні пороги на підтримку місцевої ініціативи, або при організації мешканцями громадських слухань вимагають численних погоджень з радою.

За такої ситуації Статут не стане документом, який гарантує право мешканців на участь у процесі розробки та прийняття управлінських рішень.

3. Якщо мешканці інформовані про Статут та інструменти участі, які в ньому прописані.

Практика, коли статути громад є формальними та непрацюючими документами, є достатньо поширеною. Не працюють вони тому, що мешканці нічого не знають ані про Статут, ані про права, обов’язки та можливості, які він надає.

4. Якщо в ньому прописано механізми збалансування інтересів громад, які увійшли в ОТГ.

Тут мається на увазі: розробка механізму справедливого розподілу коштів бюджету розвитку між селами, процедури обговорення проектів рішень ради з мешканцями периферійних та центральної громади, сприяння створенню представницьких органів самоорганізації населення в цих громадах, які разом зі старостою відстоюють їхні інтереси в раді ОТГ.

Діалог через інструменти місцевої демократії

Місцева демократія автоматично не запрацює після ухвалення Статуту. Аналіз практик владно-громадської взаємодії в ОТГ показав, що для налагодження діалогу влада ОТГ повинна докласти певних зусиль.

Однак результат того вартий. Зростає активність мешканців, знижується рівень конфліктності, спротив реформам значно нижчий.

Тому керівництву ОТГ варто звернути увагу на налагодження діалогу з мешканцями через інструменти місцевої демократії.

Про які інструменти йдеться?

Поряд з традиційними загальними зборами, публічними консультаціями в ОТГ набувають популярності такі механізми, як бюджет участі, органи самоорганізації населення, конкурси місцевих ініціатив, учасницьке стратегічне планування.

Участь мешканців в управлінні громадою – це не данина моді на демократію, а нагальна необхідність. Особливо для об’єднаних громад, які є концентрацією різноманітних потреб, проблем та інтересів.

Тому керівникам ОТГ не варто жаліти часу та енергії на діалог з мешканцями. Результатами цих зусиль стануть підтримка жителями реформ, зростання довіри до влади та зниження згубного для розвитку патерналізму.

Олександра Калашнікова, аналітик ВГО "Асоціація сприяння самоорганізації населення"

Спеціально для УП