Демарш ЦВК: чому комісія тримає в заручниках мільйон українців?
Що це було?
Далеко не риторичне питання, яке виникло після появи на світ рішення №122 Центральної виборчої комісії від 9 серпня.
Ним призупиняється робота цієї установи по проведенню перших виборів у майже ста об’єднаних громадах, де проживає мільйон громадян, поки їй (ЦВК) профільний комітет Верховної Ради не дасть роз’яснення з приводу визнання неконституційним закону України "Про всеукраїнський референдум".
Такий собі неприкритий шантаж – не будемо працювати, поки нас не вмовите.
Найбільш природна реакція з боку уряду була б призупинити фінансування ЦВК, поки та не опанує себе. Бо правової основи в рішенні ЦВК рівно нуль.
Закон "Про добровільне об’єднання територіальних громад" визначає прямий обов’язок державного органу, яким є ЦВК, оголошувати вибори при отриманні нею відповідних висновків від обласних державних адміністрацій.
Безумовно і безальтернативно. І тому рішення, яким фактично зупиняється децентралізація влади, не може розглядатись як "дембельський акорд" двічі простроченого колективу ображених членів виборчкому.
Поки що реакція на рішення ЦВК є з боку громадських організацій. Відповідну заяву опублікував Реанімаційний пакет реформ. Обурення висловили деякі новостворені об’єднані територіальні громади, яким для остаточної легітимізації необхідно пройти через горнило виборів.
Здивування та занепокоєння долею реформи децентралізації вже прозвучали з уст представника канцлера Німеччини Георга Мільбратта.
І це перша реакція з боку міжнародного співтовариства. Далі слід чекати більш жорсткої позиції – занадто багато міжнародні донори вклали в забезпечення успішності реформи, щоб простим рішенням ЦВК процес був банально згорнутий.
За моєю інформацією, Мінрегіон швидше всього обмежиться листуванням з ЦВК, залишаючи комісії шанс для виправлення своєї помилки.
Реакції прем’єра, для якого децентралізація – рідне дитя, поки немає. Якщо ж змовчить – отже, це не вибрики ошалілого органу на площі Лесі Українки, і ниточки рішення ЦВК ведуть на Банкову.
Від президента реакції теж поки що немає, хоча він неодноразово заявляв, що децентралізація влади – найбільш успішна реформа, і зараховував її до електорального активу.
Мовчать політичні партії. І це важко пояснити міжсезонням – медіа-привід більш ніж яскравий.
Таке мовчання є промовистим – реформа, про яку так багато і захоплено говорять, насправді реальним політикам непотрібна. Вона створює тільки проблеми тим, що змінює встановлені правила гри в політичному театрі.
Причина може бути банальна – хтось з шептунів Петра Олексійович вирішив відгородити патрона від поганих новин – малої прогнозованої кількості депутатів в новобраних ОТГ, з огляду на результати виборів у квітні цього року. І порадив взагалі закрити це дзеркало рейтингів.
Але забув при цьому відзначити, що новообрані голови ОТГ, як правило, – або ставленики влади, або ті, хто заручився підтримкою влади.
Саме вони реально впливають на електоральні настрої жителів новоствореної громади. І реальними успіхами у вигляді відремонтованих шкіл, амбулаторій та доріг, і власним авторитетом.
Вони, як ніхто, зацікавлені в незворотності реформи й об’єктивно схильні підтримувати саме нинішнього президента як гаранта її продовження.
Наразі майже мільйон мешканців, які в результаті створення ОТГ в 2018 році могли б оцінити реальний стан змін у країні, а не телевізійну картину апокаліпсису, залишаться в стані розчарування непослідовністю політики чинної влади.
Мовчить опозиція. Хоча з першого погляду якраз "Батьківщина" мала б першою гнівно заявити про згортання демократії. З огляду на ті ж рейтинги. Але один раз оголосивши децентралізацію "геноцидом села", якось не з руки тепер казати, що насправді це корисна справа.
З іншої сторони результати перших виборів у квітні насправді не настільки втішні для Юлії Володимирівни в контексті її особистої боротьби за пост президента.
Адже БПП залишається на другому місці, тим самим розвінчуючи результати соцдосліджень, за якими в Петра Олексійовича рейтинг – поза першою трійкою лідерів.
Крім того, результати виборів до місцевих рад швидше відображають прогнозні розклади в майбутньому парламенті, але не дають гарантій щодо поста президента. А тут якраз політична орієнтація голів об’єднаних громад може бути орієнтиром для результатів виборів на пост глави держави.
"Опозиційний блок" радісно потирає руки – новостворені громади серйозно порушують відпрацьовані схеми прикормлення традиційно орієнтованого на ідейних спадкоємців "регіоналів" електорату.
Мовчать політичні партії нової хвилі, не представлені в парламенті. Або це свідчення політичної незрілості, або організаційної слабкості, або ідея децентралізації теж не є для них у числі пріоритетних.
Загалом, демарш ЦВК – тест на зрілість як громадянського суспільства, так і влади та політикуму. Або ми вже пройшли точку неповернення до авторитаризму, або країна знову буде в очікуванні нового Майдану.
Юрій Ганущак, експерт групи реформи децентралізації Реанімаційного Пакету Реформ
Спеціально для УП
