Доба рукорубів
Восени 2016 року Національне антикорупційне бюро порушило провадження через закупівлю неякісної форми для української армії.
Родзинкою справи стало дивовижне збагачення родини чиновника, відповідального за прийом такої форми.
Нині минуло достатньо часу, щоб оцінити, як держава захищала інтереси військових під час активних бойових дій.
Диявол криється в нитках
У липні 2015 року Міноборони затвердило новий камуфляж "Варан ЗСУ". Сучасній формі раділи всі: президент, генштаб, фейсбук.
Переодягнення численних збройних сил вимагало проведення багатомільйонних тендерів. А як відомо, там, де майорять великі гроші, з`являється інтерес чиновників.
Перші експериментальні випробування продемонстрували, що після прання нова форма стає світлішою, на ній з’являються білі смуги, тканина втрачає свої властивості.
Попри невтішні висновки, Департамент державних закупівель Міноборони таки оголосив тендер на закупівлю форми "Варан". Перемогла приватна фірма ТОВ "ІСО", яка для початку мала поставити 30 тисяч комплектів форми загальною вартістю 22,4 мільйони гривень.
У 2016 році укладені ще кілька угод вже на 60,4 мільйони гривень з шістьома підрядниками, серед яких і ТОВ "ІСО".
До слова, ТОВ "ІСО" вигравала військові тендери аж до листопада 2016 року. Загальна сума контрактів за 2014-2016 роки перевищує двісті мільйонів гривень.
Закуплену форму без належної перевірки відправили до військових частин.
Однак після проведених досліджень спеціалісти державного підприємства "Укрметртестстандарт" дійшли висновку, що: "у вищезазначених постачальників були виявлені різні недоліки та, зокрема, отримано дані, які вказують на неможливість подальшого використання костюмів після прання, шкідливий вплив на стан здоров'я при їхньому використанні тощо".
Власне, через витрату грошей на форму, яка не проходить випробування, за справу взялося НАБУ.
Відповідальним за перевірку якості поставленої форми на той час був начальник Головного військового представництва МОУ полковник Олександр Костюнін.
Саме під час аналізу його статків аналітики НАБУ запримітили дивні збіги. У той час, поки провалювалися експерименти із закупленою формою, тесть Костюніна придбав сім квартир та два нежитлових приміщення в Києві.
При цьому рантьє бізнесом ніколи не займався, а до пенсії працював водієм. Та й з податкових декларацій членів сім’ї та самого Костюніна детективам стало зрозуміло, що офіційних доходів для такого квартирошопінгу не вистачає.
"Руки повідрубаю"
Подібні збіги змушують замислитися. А як держава відреагувала на захист власних інтересів? Чи не повторюються подібні історії сьогодні, коли після багатомільйонних тендерів родичі військових чиновників скуповують столицю?
Очікувано, в НАБУ повідомили, що розслідування триває. Про перебіг справи відмовилися повідомляти, посилаючись на заборони Кримінального процесуального кодексу.
Будь-які деталі справи не просочувалися в ЗМІ з минулого року. Мабуть, уже коли створять довгоочікуваний антикорупційний суд, будуть оприлюднені хоч якісь новини по резонансній справі.
На диво, у Міноборони таки провели два власні розслідування. Результатом першого стало накладення на полковника Олександра Костюніна дисциплінарного стягнення "попередження про неповну службову відповідність".
За другим службовим розслідуванням, предметом якого була перевірка причин неналежного виконання службових обов’язків під час прийому форми "Варан", Костюніна понизили в посаді.
Врешті, після службових розслідувань та відкритого кримінального провадження полковник Костюнін був звільнений у запас "за станом здоров’я". А його Головне військове представництво і зовсім розформоване.
Тут на арену мало б вийти Національне агентство з питань запобігання корупції.
Річ у тім, що Костюнін залишив міністерство у вересні 2016 року. Згідно з законом "Про запобігання корупції", чиновник наступного року після звільнення повинен подати декларацію за минулий рік.
Тобто у 2017 році герой цих рядків мав відзвітуватися за 2016 рік. Проте декларація звільненого полковника в офіційному реєстрі відсутня.
У НАЗК такі обставини не взяли до уваги і повідомили, що це обов`язок Міноборони – перевіряти, хто зі співробітників вчасно не задекларувався.
Таким чином, питання, чи зможе держава захистити інтереси військових, якщо повториться подібна історія на тендерах, залишається риторичним.
Хоча, можливо, на нього знайдуть відповідь уже ті, хто прийде на заміну рукорубам.
Стас Шулімов, Гліб Канєвський, StateWatch
Спеціально для УП
