Чи підходить Сорос на роль "вселенського зла" на виборах в Україні

Нещодавно фонд "Відродження" оприлюднив інформацію щодо активної підготовки в Україні медійної кампанії, яка побудована на критиці Джорджа Сороса. Подібна кампанія мала успіх напередодні виборів в Угорщині.

Ми припустили, що організатори вже запустили в медіапростір "пробні кулі" з негативом щодо одного з найбагатших людей світу.

Сорос прагне скоротити населення України, розпалив війну, збирається "дерибанити" українські чорноземи – такі різко негативні інтерпретації цитат бізнесмена свідчать про початок цілеспрямованої кампанії щодо нього в українському медіа-просторі.

Марно казати, що на сайті першоджерела, на яке посилаються в цих публікаціях, – старе інтерв’ю німецькому журналу Cicero 2014 року, вихідний текст інтерв’ю недоступний. А так звані "цитати" з Сороса поширюються в медіа щонайменше з 2015 року.

Хто і навіщо знову "розгойдує" в інформаційному просторі цю тему?

Схоже, що політтехнологи намагаються застосувати "пробну кулю" – PR-інструмент, який має перевірити реакцію суспільства на якесь повідомлення.

Але спостерігати цю реакцію можуть не лише ті, хто запустив провокацію, але й ми з вами. Центр контент-аналізу вирішив перевірити, чи клюнуть українці на таку передвиборчу пропаганду.

Для цього ми проаналізували повідомлення щодо інтересів Джорджа Сороса в Україні, які поширювалися в соціальних мережах та медіа, а також реакцію медіа-аудиторії на них.

Як виглядала "пробна куля"

З 15 квітня по 15 травня в соцмережах з’явилося 387 постів і репостів про Джорджа Сороса, що стосувалися України (а не, скажімо, Угорщини) і мали від 5 взаємодій (лайки+шери+коменти). Ці повідомлення мали 95,7 тисяч контактів з аудиторією.

У медіа в той час кампанія ще не розгорнулася: за місяць з цієї теми було опубліковано лише 40 повідомлень, що сумарно мали 710 тисяч контактів з аудиторією.

Майже всі вони мали негативну тональність та поширювалися через маловідомі медіа-канали. У "топі" опинилися теми виборів та війни з Росією, які викликали в користувачів переважно негативну реакцію.

Цікаво зазначити, що в російських соцмережах Соросу приділили значно менше уваги, хоча у Facebook активними були саме проросійські блогери.

До кінця квітня джерелом негативу були проросійські акаунти, а також медіа з сумнівною репутацією. Однак наприкінці досліджуваного періоду критикувати Джорджа Сороса узявся Олександр Дубинський, один зі спікерів групи "Приват".

Протягом аналізованого періоду можна виділити два окремих "вкиди" негативу: на початку місяця та наприкінці.

Хто "повівся" на провокацію

Повідомлення з негативом про Джорджа Сороса і його прагнення "пограбувати український народ", вочевидь, поширювалися за допомогою реклами, яка була спрямована на всі сегменти аудиторії.

Адже ми бачимо, що гендерний і регіональний розподіл уваги до особи Сороса стандартний: саме так розподіляються за статтю і за регіонами користувачі, що цікавляться політикою.

Однак справді резонансні пости з хейтерськими меседжами про Джорджа Сороса з великою кількістю взаємодій були, перш за все, в аудиторії проросійськи налаштованих громадян.

А от "вкид" негативу через Олександра Дубинського показав, що увага проукраїнськи налаштованих користувачів, умовних "зрадофілів", до меседжів про Сороса набагато слабша за аналогічну увагу проросійської частини Facebook. Більше того, увага до цього посту була меншою за дійсно резонансні пости Дубинського на інші теми.

Тобто запускати пропагандистську машину, засновану на критиці Джорджа Сороса, більш імовірно в розрахунку на проросійську аудиторію.

Але політики, що орієнтуються на цей сегмент, мають достатньо інших, більш традиційних меседжів. Фігура Сороса для мобілізації цього електорату не є необхідною.

Угорський сценарій не спрацьовує

Як бачимо, конспірологічні теорії в дусі російської чи угорської пропаганди від Олександра Дубинського – про те, що саме Сорос лобіює скасування мораторію на продаж с/г землі, приміряється до українських нафтогазових родовищ – поширювалися не активно, в основному ботами, і наразі спрацювали слабше, ніж хейтерські меседжі про війну.

Вочевидь, тут спрацювало декілька факторів: нинішні власники українських активів не видаються аудиторії кращими за Джорджа Сороса, доля чорноземів не надто хвилює Facebook-аудиторію (на відміну від сільського електорату, про реакцію якого на подібні меседжі ми нічого не знаємо), зрештою, сама фігура Сороса для багатьох користувачів може бути надто екзотичною, як і інформація про його інтереси в Україні, адже в цілому ставлення до західних партнерів в Україні сформовано досить позитивне.

Що ж до меседжів про війну і нібито заклики мільярдера перетворити Україну на "гору смердючих трупів", то ці меседжі легко спростовуються, і у "великій пропаганді" їхнє використання може бути лише обмеженим.

Отож, ми бачимо, що хейтячи Сороса можна мобілізувати в передвиборчий період лише проросійську частину Facebook-аудиторії. Для проукраїнських "зрадофілів" ці меседжі будуть непереконливими.

Проте лишається імовірність, що на них може "клюнути" малоосвічена частина аудиторії, яка не користується Facebook і, скажімо, виступає проти вільного продажу сільськогосподарської землі.

У той же час можна сказати, що розшарування українського суспільства та підвладність проросійської частини українського електорату маніпуляціям, аналогічним до Угорщини, можуть стати загрозою в умовах політики пост-правди.

Повну версію дослідження ви можете прочитати на сайті Центру контент-аналізу.

Артем Захарченко, Ольга Лаврик, Центр контент-аналізу

Спеціально для УП