(Не) втонути у смітті: освіта як крок до чистої України

Проходячи повз типовий контейнер зі сміттям, навколо якого розкидані відходи нашої життєдіяльності, вдихаючи відповідний "аромат" та "насолоджуючись" не дуже приємним краєвидом, замислюєшся: "А чому в нашій країні так?".

Ті ж самі думки виникають, коли доводиться бувати в місцях пікніків, де люди відпочивають на природі. Гори неприбраного сміття: одноразовий посуд, пляшки, пакети, залишки їжі…

Недопалки на зупинках місцевого транспорту, під балконами будинків. Тему, на жаль, можна розвивати нескінченно. Знову ж те саме запитання: "А чому в нашій країні так?".

Ми начебто вважаємо себе Європою і вже навіть "безвіз" маємо. Але треба чесно визнати, що наша нація ще не звикла бути екологічно свідомою. Ми можемо смітити скрізь, не замислюючись над тим, що створюємо смітник майже в себе вдома.

Відносно цього питання не треба бути наївними і думати, що українці зможуть змінитися швидко.

Нам важко вимагати від людей зміни їхньої поведінки тому, що в нас немає елементарного інформування людей щодо проблематики, а з іншого боку – не працюють механізми, які дозволять притягнути до адміністративної відповідальності тих, хто смітить.

В Україні можна смітити і, в більшості випадків, безкарно. Але проблема глибша і полягає не тільки в тому, як змусити віднести сміття до урни, а не кидати де попало.

До недавнього часу ми вважали себе екологічно відповідальними громадянами. Пластик (будь-який) кидали до контейнера з міткою "Пластик", органічні відходи – до іншого контейнера, призначеного для них.

Ми думали, що цього достатньо. А дзуськи… Все набагато складніше.

Щодня одне домогосподарство продукує близько 2 кілограмів побутових відходів. 94% всіх побутових відходів у нашій країні захоронюються на сміттєзвалищах. Кількість сміття зростає шаленими темпами.

Ми навіть не замислюємося над тим, що багато відходів в Україні просто не можуть бути перероблені, незалежно від того, у який контейнер ви їх скидаєте.

Простий приклад – сервіс Cafe on the Way, який пропонує каву в одноразовому паперовому стаканчику. Насправді, це майже катастрофічна проблема, тому що стаканчики не паперові, і всередині міститься пластик, який саме ускладнює їхнє перероблення.

Понад 90% таких горняток, які використовувалися приблизно хвилин 10-20, їдуть на сміттєзвалища. І уявіть, що більшість українців про це не знають.

Спробуйте піти в будь-яке кафе, де кава пропонується в паперовому стаканчику, і попросіть налити каву у ваше власне горнятко. Ви дізнаєтеся багато цікавого.

Ми регулярно пояснюємо касирам у супермаркетах, чому не потрібно складати придбані нами банани, капусту, кабачок тощо в пластикові пакети. Зазвичай, після відмови йде уточнення, що пакети безкоштовні, і ми дарма відмовляємося. Що тут скажеш?

З пластиковими пакетами типу "майка" ситуація стала краще, оскільки їх уже почали приймати на перероблення. Але для того, щоб вони були переробленими, сміття треба сортувати і турбуватися про те, щоб ресурсоцінні компоненти дійсно потрапили на перероблення, адже навіть спеціальний контейнер ще не гарантує, що відходи поїдуть куди треба, а не на сміттєзвалище.

Тож ми маємо проблему не тільки в тому, що багатьом українцям ще прийдеться усвідомлювати глибокий сенс простої фрази: "Чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять".

Навіть тим, хто вважає, що правильно поводиться з відходами, прийдеться вчитися, розбиратися та змінювати свої звички. Висновок дуже простий – як не почнемо працювати в цьому напрямку, то швидко потонемо в смітті!

В Україні з майже 5500 сміттєзвалищ катастрофічно мало таких, що відповідають стандартам безпеки (57 за даними моніторингу 2015 року), а зі сміттєспалювальних заводів працює аж один у Києві (на кінець 2017 року).

Заради справедливості слід відзначити, що вже ухвалено Національну стратегію поводження з відходами, і в найближчі роки держава планує збудувати кілька нових сміттєпереробних комплексів.

Але темпи змін з боку держави нагадують равлика – тому нам, громадянам, критично важливо відстоювати своє право на екологічну безпеку.

Якщо ми не почнемо думати сьогодні, як скорочувати споживання і продукування побутових відходів, одного дня ми з вами будемо жити на смітнику, відпочивати на смітнику, купатися в смітнику. І ключовим питанням для кожного буде, як би добратися до справжнього пляжу чи походити по молодій зеленій травичці босоніж.

За такого розвитку подій сміття стане важливішим від політики, і єдиним рішенням для порятунку буде покинути цей смітник і вшитися подалі. Як думаєте, чи буде тоді важливо, хто президент чи хто представляє інтереси нашого смітника в парламенті?

Зараз це виглядає радше фантастично – але саме ми, люди, здатні казки перетворювати на бувальщину.

На щастя, в Україні є багато ініціатив, які намагаються змінити ситуацію. Платформа дистанційної громадянської освіти ВУМ online зробила свій внесок у цю справу. Нещодавно на платформі стартував курс "Як правильно поводитись з побутовими відходами".

Це, до речі, перший в історії незалежної України повноцінний дистанційний курс такої тематики. Мета курсу – не тільки пояснити споживачу, як правильно утилізувати, але і дати розуміння, як побудована система поводження з побутовими відходами в Україні, як вона реально працює і чим відрізняється від європейських практик.

Авторами курсу стали фахові науковці – Тетяна Омельяненко, Катерина Абашина та представники провідних екологічних рухів – Євгенія Аратовська, Маріанна Бойко, Анастасія Костенко, які активно привертають увагу суспільства до проблеми ПРАВИЛЬНОЇ утилізації побутових відходів.

Важливо, що в цій роботі над курсом об’єдналися еко-активісти – проекти "Батарейки, здавайтеся", "Зробимо Україну чистою", "Компола", "Зелений птах", "Друге життя".

Щоб змінити свою поведінку стосовно побутових відходів, спершу потрібно змінити мислення. А це можливо зробити тільки шляхом освіти громадян.

Саме таку функцію у просвітництві населення покликаний виконувати онлайн-курс "Як правильно поводитись з побутовими відходами". Курс безкоштовний і відкритий для всіх.

Отже, навчаймося бути людьми якісного сьогодення й екологічного майбутнього. А порядок у власному житті може починатися з порядку у вашому персональному сміттєвому відрі.

Головне – взяти відповідальність на себе і почати діяти, спираючись на знання і досвід фахівців, які тепер доступні кожному у вашому телефоні, планшеті, комп’ютері.

Остап Стасів, співзасновник, координатор проектів ГО "Відкритий Університет Майдану"(ВУМ)

Спеціально для УП