Хто матиме вплив на антикорупційний суд?
У вівторок, 22 травня, парламент запланував розглянути в другому читанні законопроект про антикорупційний суд.
Напередодні Голова Верховної Ради Андрій Парубій заявив, що положення законопроекту погоджені з МВФ і Венеційською комісією, дискусії тривають лише стосовно повноважень Громадської ради міжнародних експертів.
Законопроект, ініційований президентом на вимогу міжнародних партнерів України і низки українських громадських об’єднань, передбачив участь представників міжнародних організацій у відборі суддів антикорупційного суду.
На перший погляд, це мало би стати гарантією чесності конкурсу до антикорупційного суду і довіри до його результатів з боку світової спільноти й українського суспільства.
Однак виглядає, що політичні еліти отримають можливість сформувати "свій" антикорупційний суд.
Фактично, за проектом, міжнародники будуть повністю ізольовані від вибору найкращих з числа претендентів на посади суддів антикорупційного суду. Міжнародникам відводять місце в так званій Громадській раді міжнародних експертів, яка зможе лише давати негативні висновки про недоброчесність окремих кандидатів.
Подібну роль під час формування нового Верховного Суду відігравала Громадська рада доброчесності, що складається з представників громадських організацій. Ця роль виявилася номінальною.
Можливість ігнорувати її висновки торік призвела до того, що чверть нового Верховного Суду призначена з числа тих, хто отримав негативні висновки від Громадської ради доброчесності. Цікаво, що більшість керівних посад у цьому суді обійняли саме такі судді.
Сам відбір кандидатів до антикорупційного суду здійснюватиме чинний склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС), який зробив усі маніпуляції для того, щоб провести на посади суддів Верховного Суду кандидатів, лояльних до політичної влади.
Якби конкурс до Верховного Суду відбувся чесно, жодної потреби в залученні міжнародних організацій не було б.
Ізольована від процесу визначення результатів відбору Громадська рада міжнародних експертів може бути використана для "прикриття" результатів конкурсу, на який матимуть вплив політичні й олігархічні еліти через чинних членів ВККС.
Навіть наділення міжнародників умовним правом "вето" щодо недоброчесних кандидатів, яке буде тяжко подолати (а виглядає, що лише це є межею компромісу для української влади), не вплине суттєво на результат.
Українська влада, прагнучи отримати черговий транш від МВФ, хитро ввела міжнародних партнерів у другорядний дискурс щодо того, яким чином долатимуться висновки Громадської ради міжнародних експертів, відвівши погляд від основного.
Так, проблема як відсіяти відвертих негідників є важливою, але другорядною.
Вирішальним є те, як не допустити, щоб переможцями конкурсу стали далеко не найкращі кандидати, особливо, якщо це ставленики політичних і олігархічних еліт.
ВККС має всі можливості провести таких ставлеників, незалежно від їхніх здібностей, на посади суддів антикорупційного суду. Адже переможців конкурсу ВККС визначає за балами, які виставляюся в закритому режимі і жодним чином не мотивуються.
У разі ізоляції міжнародників від процедури вибору кращих кандидатів, проконтролювати чесність визначення переможців конкурсу буде неможливо. ВККС зможе розставити кандидатів у рейтингу під впливом політичних і олігархічних еліт.
За таких умов не дивно, якщо більшість посад у цьому суді займуть судді, що демонстрували лояльність, партійні юристи, адвокати, що обслуговують бізнес олігархів.
Якби міжнародники були безпосередньо включені в процес оцінювання кандидатів, зманіпулювати результатом було б набагато складніше, а то й неможливо. І тоді дійсно переможцями стали б найкращі за знаннями, досвідом, здібностями і репутацією.
Міжнародникам простіше оцінити спроможності і визначити найкращих кандидатів, ніж зібрати та проаналізувати інформацію і дати оцінку минулого кандидатів.
Саме про залучення міжнародників до конкурсної комісії чи навіть складу ВККС йдеться в рекомендаціях Венеційської комісії (п. 73 Висновку №896/2017).
І жодних загроз державному суверенітету тут немає, адже міжнародники вже залучалися до конкурсних комісій з відбору суддів Конституційного Суду України чи голови Національного антикорупційного бюро.
Навіть більше, положення Конституції України знімають будь-які сумніви щодо загроз державному суверенітету – жодна особа не може бути призначена на посаду судді без рішення Вищої ради правосуддя та остаточного указу президента України.
Серйозною загрозою для антикорупційного суду є й те, що роль касаційної інстанції у справах про високопосадову корупцію хочуть відвести нинішньому складу Верховного Суду.
Це може призвести до того, що навіть чесно сформований Вищий антикорупційний суд виявиться неефективним, бо ті судді Верховного Суду, які призначені на посади саме завдяки маніпуляціям, зможуть скасовувати рішення Вищого антикорупційного суду на замовлення політичної влади.
Є ще одна, на перший погляд, технічна деталь, яка може стати міною для Вищого антикорупційного суду.
Відповідно до Конституції, суди утворюються законом, проект якого вносить президент після консультацій з Вищою радою правосуддя. Законопроект "Про Вищий антикорупційний суд" хоч і внесений президентом, але Вища рада правосуддя не аналізувала цей законопроект.
Отже, для утворення Вищого антикорупційного суду потрібен ще один закон.
Тож за відсутності бажання створювати цей суд (а щирого наміру в президента не було й вочевидь немає) після отримання траншу від МВФ цей закон можуть не вносити і не ухвалювати. Як не поспішали із внесенням законопроекту про Вищий антикорупційний суд, який необхідно було ухвалити ще відповідно до закону про судоустрій дворічної давнини.
Інший сценарій – створити цей суд без такого закону і поставити його подальше існування в залежність від Верховного чи Конституційного Суду, або навіть Європейського суду з прав людини.
Що може запобігти негативним сценаріям? Три речі:
По-перше, міжнародників треба долучати до відбору найкращих, а не лише до відсіву найгірших.
Тому потрібно створити окрему конкурсну комісію чи колегію у складі ВККС для відбору суддів антикорупційних суддів, наприклад, з чотирьох міжнародників і трьох членів ВККС, зберігши при цьому участь Громадської ради доброчесності, яка зможе забезпечити негативний відбір кандидатів (відсів за критерієм недоброчесності).
По-друге, слід створити окрему автономну антикорупційну палату у Верховному Суді, суддів якої потрібно дібрати за тими ж процедурами, що й суддів Вищого антикорупційного суду.
По-третє, саме по собі ухвалення закону про антикорупційний суд не можна вважати перемогою в протидії корупції, адже його потрібно належним чином імплементувати. Зокрема, невідкладно після його ухвалення слід ухвалити закон про утворення цього суду відповідно до вимог Конституції.
Роман Куйбіда, Центр політико-правових реформ, спеціально для УП