Що Байден розповідав про Україну студентам Університету Пенсильванії
"Я теж з України, як ви, ймовірно, знаєте" – такою фразою віце-президент США в адміністрації Барака Обами, а нині керівник центру дипломатії імені Байдена при Університеті Пенсильванії, Джо Байден розпочав відповідь на питання про те, які поради він може дати українським державним лідерам.
Як у студента програми МBA (магістр з ділового адміністрування) Вортонської бізнес-школи при Університеті Пенсильванії, у мене була можливість поставити таке питання безпосередньо пану Байдену в рамках його візиту на кампус університету та зустрічі зі студентами.
Взагалі можливість зустрічатися та спілкуватися зі світовими політичними та бізнес-лідерами є однією з важливих переваг, які надає навчання у провідній американській бізнес-школі.
Одним з таких лідерів та, безперечно, великим шанувальником і другом України є Джо Байден, який уже вдруге за останні півроку відвідує Університет Пенсильванії.
Що ж пан Байден розповідав студентам про Україну? Траскрипт ключових тез його виступу наведено нижче.
Я був в Україні десятки разів. І поки я не пішов зі служби, я мав телефонні розмови, без перебільшення, по три рази на тиждень з лідерами всіх українських політичних груп та партій.
Український народ надзвичайно обдарований. Але він ніколи, повторюю, ніколи не мав демократії. Революція Гідності стала першою можливістю для України дійсно, фактично вперше за всю свою історію, дати своєму народові, своїм дітям та онукам демократію.
Але в Україні, як і в усіх колишніх радянських республіках, корупція є дуже поширеною.
Я витратив величезну кількість свого часу на вирішення цієї проблеми. Майже всі українці знають, хто я. Я не жартую. Усе це тому, що мені не байдуже.
Україна пройшла довгий шлях у проведенні інституційних змін, які значно збільшують прозорість. Це я завжди казав і кажу Петру Порошенку, Арсенію Яценюку, новому прем'єр-міністру. Єдиний шанс – переконати їх у необхідності змін.
Дозвольте мені бути відвертим: якби не наші з президентом Обамою зусилля, санкції проти Росії не існували б.
Я часто чую таке: "Що б змінилося, якби Україна й досі перебувала під контролем Росії? Стратегічно, це нам не загрожує".
Моя відповідь завжди була такою: "Ти платиш зараз або платиш пізніше".
Україна пройшла з мужністю і гідністю через революцію. Людей розстрілювали та вбивали снайпери на дахах. Ви викинули Януковича, який утік до Москви з усім, окрім свого зоопарку.
Якби ми не підтримували вас, решта Східної Європи впала би. І ви бачите, що проблеми зараз є в Польщі. Ви бачите, що проблеми є в Румунії, Молдові та в цілої низки східноєвропейських країн.
Я мінімум раз на тиждень телефонував лідерам країн Східної та Західної Європи, говорячи їм, що вони повинні залишатися з нами, повинні накладати санкції.
Становище української економіки покращилось, але зараз ми бачимо відкат назад, бо чинна адміністрація не докладає достатніх зусиль для того, щоб підтримувати політичні інститути, які вона створила, та дотримуватися принципів прозорості.
Одним з найважливіших виступів, який я коли-небудь робив, був виступ у Верховній Раді. Питання, що порушувалися в ньому, актуальні й досі.
Тому що людей, які зараз несуть тягар відповідальності за країну, якщо вони будуть дотримуватися правильної політики, будуть пам'ятати ваші діти та онуки як засновників першої справді демократичної України.
Одна з речей, за яку мене критикували під час роботи в попередній адміністрації, –це необхідність надання озброєння українській армії.
Я нагадав їм про хлопця на ім'я Харіс Сілайджич (прем’єр-міністр Боснії і Герцеговини за часів президента Алії Ізетбеговича на початку 90-х – примітка автора).
За часів адміністрації Клінтона я порушував питання щодо зняття ембарго на озброєння Боснії і Герцеговини на тлі жорстокості Слободана Мілошевича.
Отже, я привів його (Сілайджича – прим.) до приватної кімнати переговорів комітету з зовнішніх відносин Сенату США на зустріч із лідерами республіканської та демократичної партій з інших комітетів. На той час я намагався переконати їх проголосувати за зняття ембарго.
Один з моїх найближчих друзів, Сенатор Джон Маккейн, з яким ми дуже часто сперечаємося, оскільки він в іншій команді (Маккейн – республіканець, Байден – демократ – прим.), також був на тій зустрічі.
Харіс сидів і слухав, як ми сперечалися про те, що не можемо зняти ембарго, оскільки Слободан Мілошевіч контролював усе озброєння, шансів перемогти його не було, і ще більше людей загинуло б через зняття ембарго.
І ось як це стосується України. Я повернувся до Харіса та попросив його пояснити, що відбувається в Боснії. Він сказав: "Панове, моя дружина та дочка зараз замерзають у горах, намагаючись вийти з оточення катів Слободана Мілошевича. Будь ласка, вшануйте мене, дайте нам можливість обирати, як ми помремо. Дайте нам можливість обирати, як ми помремо...".
Це саме той аргумент, який я наводив під час переговорів щодо підготовки та реорганізації української армії.
Українці – серйозні бійці. Навіть якщо завтра Росія вирішить, що може захопити Україну, ми повинні хоча б дозволити українським бійцям вибрати, як вони будуть помирати.
Як ви могли здогадатися, Росія відступила. Через хоробрість, через неймовірну мужність українських військових.
Я можу ще довго продовжувати говорити про Україну.
Але ви повинні наполягати на прозорості! Тому що ваша демократія зазнає краху через корупцію, якщо ви цього не зробите.
Микола Гайдай, співзасновник EasyBusiness, спеціально для УП
