Антикорупційний суд: бій за чесний конкурс
Питання створення Вищого антикорупційного суду стало певним лакмусом для ідентифікації "хто є хто" в політичному середовищі. Особливо яскраво тут виділилося вище керівництво держави.
Періодична зміна офіційної позиції (що в стилі, зокрема, президента), пасивний спротив, спроба очолити процес, попутно намагаючись внести до проекту закону про створення суду норми, які дозволять убезпечити себе коханих. Ця історія всім знайома.
Правляча верхівка не готова до того, щоб в Україні утворилася незалежна, неупереджена та дієва вертикаль, яка буде розслідувати елітарну корупцію, здійснювати процесуальне керівництво, а також судити і виносити вироки.
Наскільки це взагалі можливо в умовах сьогоднішнього стану всіх інших державних інституцій – це окрема тема, яка, вважаю, не менш цікава.
Тим не менш, ми зіткнулися з невблаганним доконаним фактом. Влада насправді – "проти". Настільки, що навіть готова кусати руки іноземних кредиторів, які її годують.
Підтверджує рішучість стояти на смерть поведінка, знову ж таки, глави держави, який публічно заявляє про те, що ніхто не може тиснути на Україну з вимогою ухвалювати ті чи інші норми.
Це на фоні того, що велика кількість законопроектів і взагалі кроків у внутрішній політиці трактуються як пряма вимога "Заходу" та умова подальшої підтримки.
Як відомо, після того, як було оприлюднено президентський законопроект №7440, Венеціанська комісія та українські антикорупційні організації виступили з критикою окремих його норм.
Стало зрозуміло, що влада намагається взяти під контроль процес призначення суддів, особливо гучні були нарікання на нівелювання ролі Ради міжнародних експертів, чий негативний висновок щодо кожного кандидата може подолати вето і призначити суддю.
Ми всі бачили, як відбувався "конкурс" до Верховного суду. Ілюзіям у цьому процесі не місце.
Далі все просто: підконтрольні судді – підконтрольний суд.
Загалом про недоліки підходів президентського проекту написано і сказано достатньо. Тож про них згадуватимемо, надаючи певні пропозиції.
У ситуації відсутності довіри до Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККСУ), яка проводитиме конкурс (згідно з проектом №7440) та зможе без проблем долати негативні висновки Ради міжнародних експертів, а також Вищої ради правосуддя (ВРП), яка додатково після ВККСУ може "відсіяти" непотрібних кандидатів, можна зробити висновок, що конкурс до Вищого антикорупційного суду (ВАС) не приведе до позитивних результатів.
Відповідно, суддями можуть стати недоброчесні кандидати, призначені на основі підконтрольності представникам інших гілок влади. Відповідно, будуть питання до їхньої об’єктивності під час винесення тих чи інших рішень.
У такій ситуації виходом може стати усунення дискредитованої ВККСУ від проведення конкурсу та створення спеціальної Конкурсної комісії.
З тим, щоб ця комісія перевіряла кандидатів на наявність недоброчесної поведінки та проводила оцінку кандидатів для визначення найбільш достойних для зайняття посади судді ВАС.
Частиною 4 статті 8 проекту №7440 пропонується виключити з процесу проведення конкурсу Громадську раду доброчесності (ГРД), яка надала значну кількість негативних висновків для кандидатів до Верховного суду.
Замість неї начебто буде працювати якраз Громадська рада міжнародних експертів.
Незважаючи на те, що значна кількість її негативних висновків на конкурсі до ВС було подолано, її діяльність загалом виправдала доцільність функціонування такого органу і приносити його в жертву, як мінімум, нерозумно. Відповідно, вона повинна брати участь і в цьому конкурсі.
Власне, функції ГРД, передбаченої законом "Про судоустрій і статус суддів", мають полягати в тому, що вона сприяє Конкурсній комісії у встановленні для цілей кваліфікаційного оцінювання відповідності кандидатів на посади, у цьому випадку, суддів Вищого антикорупційного суду критеріям професійної етики та доброчесності.
У тому числі, щодо законності джерел походження майна, відповідності рівня життя кандидата або членів його сім’ї задекларованим доходам, дотримання норм етичної поведінки, а також критеріям наявності значного досвіду в міжнародних міжурядових організаціях у сфері боротьби з корупцією.
При цьому виглядає доцільним сконцентруватися саме на ролі цього органу, виключивши з законопроекту норму про міжнародну раду взагалі.
Побоювання щодо втрати впливу міжнародними організаціями, які багато хто поділяє, не мають під собою підстав. Адже міжнародна спільнота може максимально ефективно сконцентруватися на підтримці ГРД.
Більше того, варто зазначити, що міжнародна спільнота може зосередити свої зусилля і на входженні представників міжнародних організацій безпосередньо в Конкурсну комісію, що суттєво збільшуватиме їхній вплив з огляду на можливість прямо оцінювати кандидатів, а не лише надавати висновки про недоброчесність кандидатів, які невідомо, чи врахує ВККСУ.
У випадку ухвалення відповідних змін до проекту №7440, стаття 9 втрачає свою актуальність, адже повністю присвячена діяльності ради міжнародних експертів, яку можна замінити вже існуючою ГРД.
Саме тут можна викласти норми, які регулюватимуть діяльність власне новоствореної конкурсної комісії, яка проводитиме конкурс замість ВККСУ.
Останній можна доручити деякі повноваження щодо формування цієї самої комісії. Також залучити в цей процес ті самі міжнародні організації, громадські об’єднання і Національну асоціацію адвокатів.
Та й у самому складі суддів можна передбачити певні квоти для осіб, які займаються науковою діяльністю та адвокатів. Так можна буде забезпечити вищий рівень довіри до нового органу та влити в нього нову кров.
Щодо формування конкурсної комісії, то зробити це можна таким чином:
– три члени призначаються ВККСУ виключно на підставі пропозицій міжнародних організацій, з якими Україна співпрацює у сфері запобігання та протидії корупції відповідно до міжнародних договорів України;
– чотири члени призначаються ВККСУ виключно на підставі рішення зборів представників громадських об’єднань, які протягом щонайменше останніх двох років, що передують дню проведення зборів, здійснюють діяльність, спрямовану на боротьбу з корупцією, захист прав людини, підтримку інституційних реформ, у тому числі реалізують проекти в цих сферах;
– два члени призначаються Вищою кваліфікаційною комісією виключно на підставі пропозицій Національної асоціації адвокатів України.
Акцент на слові "виключно". Без жодних "окрім випадків" і тому подібних лазівок.
Також слід передбачити, власне, хто може бути членом комісій. Це ще один етап відсіювання, який дозволить забезпечити певний рівень довіри до конкурсу.
Варто передбачити, що членом конкурсної комісії можуть бути, наприклад, представники правозахисних громадських об’єднань, науковці-правники, адвокати, журналісти, які є визнаними фахівцями у сфері своєї професійної діяльності та мають бездоганну ділову репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет, мають досвід діяльності у сфері запобігання або протидії корупції не менше п’яти років.
Також має бути встановлено низку обмежень включно з вичерпними підставами припинення повноважень членів комісії. Забезпечення роботи можна покласти на ВККСУ, чим виключити питання додаткового навантаження на бюджет.
Звісно, формуванням комісії, яка заслуговує на довіру, все не закінчується. Потрібно ефективно і прозоро провести сам конкурс, для чого має бути виписано відповідний регламент.
Тому розділ законопроекту №7440 можна доповнити статтями, які будуть регламентувати, власне, процедуру проведення конкурсу саме конкурсною комісією.
Про це поговоримо в другій частині цього матеріалу.
Олександр Солонько, спеціально для УП
