Як відрізнити антикорупційний законопроект від корупційного?

Важко не погодитися з тим, що корупція є однією з ключових проблем, яка існує в багатьох сферах державного управління в Україні та спричиняє низку негативних наслідків – від псування життя пересічним українцям до недоотримання коштів у державний бюджет, відлякування інвесторів та підриву іміджу України на міжнародній арені.

Можна довго сперечатися щодо першопричин корупції – "традиції", толерантність у населення, "зіпсовані" чиновники, недосконалість судової та правоохоронної системи, відсутність реальних покарань за корупцію тощо. Напевно, всього потрошку.

Але в будь-якому випадку не можна забувати про одну з найбільш значущих причин – недосконалість, а іноді й навмисні огріхи нормативних документів, що розв’язує руки корумпованим чиновникам та недобросовісним громадянам.

Цю проблему можна ідентифікувати та попередити на етапі розробки та ухвалення нормативного акту, замість того, щоб боротися з наслідками, що настали в результаті дії таких норм.

Але як це зробити? І хто саме може це робити?

Стаття 55 закону України "Про запобігання корупції" передбачає такий інструмент, як антикорупційна експертиза проектів нормативно-правових актів.

Антикорупційна експертиза – це діяльність із виявлення в чинних нормативно-правових актах або в їх проектах положень, які самостійно чи в поєднанні з іншими нормами можуть сприяти корупції.

Обов’язкова антикорупційна експертиза здійснюється Мін'юстом (щодо нормативно-правових актів, що вносяться на розгляд КМУ) та комітетом ВРУ з питань запобігання і протидії корупції (щодо законопроектів, що вносяться народними депутатами).

Крім того, Мін'юст здійснює антикорупційну експертизу чинних нормативно-правових актів (законів, актів президента та КМУ) на підставі річного плану.

Також він здійснює антикорупційну експертизу нормативно-правових актів інших органів влади, що підлягають державній реєстрації – тобто таких, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, або мають міжвідомчий характер.

Окремо антикорупційну експертизу законопроектів та актів, що вносяться на розгляд КМУ, за власною ініціативою може проводити і НАЗК.

Окремим видом антикорупційної експертизи нормативних актів є громадська антикорупційна експертиза. Вона може здійснюватися за ініціативою та за рахунок фізичних або юридичних осіб та громадських об'єднань як щодо проектів нормативних актів, так і щодо чинних норм.

Незважаючи на те, що порядок та процедура здійснення громадської експертизи законодавчо не визначені, як і будь-яка інша, громадська експертиза має бути в першу чергу експертною, тобто має здійснюватися професійно та неупереджено, з дотриманням певної класифікації та методології.

Потенційно корупціогенні норми можна класифікувати таким чином:

– Ті, що встановлюють недостатньо деталізовані повноваження чиновників, нечітко встановлюють їхні функції, права, обов’язки та відповідальність.

Наприклад, відсутність чіткого строку видачі певного дозвільного документа, нечіткий/невичерпний перелік повноважень таких органів.

Скажімо, право вимагати "інші документи в разі необхідності", відсутність конкретних підстав для відмови у вчиненні певних дій надає чиновникам можливість вимагати "стимулюючі виплати", аби не створювати додаткових проблем під час взаємодії з ними.

– Ті, що встановлюють занадто обтяжливі вимоги до суб’єктів господарювання та громадян.

Так, наприклад, необхідність отримання орієнтовно 23-х довідок з метою підтвердження "локалізації" учасника тендера, що випливає з положень проекту закону "Купуй українське, плати українцям" №7206 від 17 жовтня 2017 року, не відповідає задекларованим законопроектом чинникам та створює потенційно широкий простір для корупції.

– Ті, що встановлюють необґрунтовані обмеження під час конкурсів та тендерних процедур.

До прикладу, нещодавно ухвалений у першому читанні законопроект "Про Вищий антикорупційний суд" містить обмеження для кандидатів у судді, які суттєво та необґрунтовано звужують коло потенційних кандидатів у судді.

До таких обмежень можна віднести вік не менше 35 років, значний досвід роботи (без визначення, що саме вважається значним досвідом) в міжнародних міжурядових організаціях чи міжнародних судових установах за кордоном у сфері права з питань протидії та боротьби з корупцією тощо.

Таке штучне звуження кола потенційних кандидатів у судді відкриває двері для "зручних" та "обраних" кандидатів, а значить – для корупції в ключовому антикорупційному органі.

Під час проведення експертизи необхідно визначити конкретні норми, що несуть потенційні корупційні ризики, та пояснити, у чому саме проявляється корупційний ризик.

Крім того, для конструктивного діалогу з державними органами варто не лише критикувати проекти або чинні акти, але й одразу пропонувати альтернативні формулювання, що допоможуть уникнути корупційних ризиків.

Закон прямо передбачає, що результати громадської антикорупційної експертизи, як і результати експертизи, що проводиться Мін'юстом, НАЗК та комітетом ВРУ, обов’язково розглядаються суб’єктом ухвалення відповідного акту.

Таким чином, якщо ви ідентифікували потенційно корупційні чинники в нормативному акті або в його проекті – можна і потрібно звертатися до відповідного органу з вимогами про їх усунення та надавати розголосу потенційним ризикам.

Адже від нашої нульової толерантності до корупції та конструктивної взаємодії з органами влади, що розробляють та затверджують нормативно-правові акти, залежить, у якій країні будемо жити ми та наступні покоління.

Лана Сінічкіна, партнер АО "Арцінгер"

Євгенія Очеретько, юрист АО "Арцінгер"

Спеціально для УП