Суддя Сімоненко чи "судья Симоненко": президент має поставити крапки над "і"

Валентина Сімоненко – суддя колишнього Верховного Суду України, голова Ради суддів, переможниця конкурсу до нового Верховного Суду. Від крісла судді ВС пані Сімоненко відділяє підпис президента під указом про її призначення та спротив громадськості цьому кроку глави держави.

А все тому, що крім минулих "заслуг" цієї судді, описаних у висновку Громадської ради доброчесності, з’явився ще один шокуючий факт:

після російської окупації Криму Валентина Сімоненко була зареєстрована платником податків, отримала індивідуальний податковий номер і перебуває на обліку в російських податкових органах.

Звернення до незаконних органів окупаційної влади, взаємодія з ними держслужбовця, тим паче, рівня національного публічного діяча, до яких суддів вищої судової інстанції віднесено законодавством про запобігання корупції, є порушенням закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Цим законом будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними. А взаємодія органів державної влади України та їх посадових осіб з незаконними органами, створеними на тимчасово окупованій території – заборонено.

Цей факт члени Громадської ради доброчесності з’ясували 31 січня, під час тренінгу з пошуку активів за кордоном, організованого Transparency International за підтримки програми USAID "Нове правосуддя".

У пошукову графу російських реєстрів і відкритих баз федеральної податкової служби РФ ми внесли "Симоненко Валентина Николаевна" та дані її чинного українського паспорта, який вона отримала у 2015 році.

І от що видав реєстр РФ: наша героїня стоїть на обліку та має "индивидуальный налоговый номер" в РФ – ИНН № 920358519730.

За першими чотирма цифрами ИНН можна розшифрувати орган російської податкової служби в Севастополі, де Валентина Миколаївна перебуває на обліку – це Міжрайонна інспекція Федеральної податкової служби №1 міста Севастополя.

Громадська рада доброчесності негайно оприлюднила цей факт і звернулася до президента з вимогою не допустити призначення Валентини Сімоненко суддею нового Верховного Суду.

Ось що відповіла Валентина Сімоненко через видання "Судово-юридична газета":

"У 2014 році, коли Крим та Севастополь були окуповані Російською Федерацією, усі бази даних, у тому числі й податкові, було нею привласнено.

Уже у 2015 році окупаційна влада самовільно всім зареєстрованим у цих базах громадянам України присвоїла свої ідентифікаційні номери. У такій ситуації опинились усі кримчани, які зараз живуть в Україні та які змушені були покинути територію півострова за наслідками анексії.

Також, імовірно, можлива реєстрація мене як платника податків за паспортом громадянина України пов'язана з автоматичним відкриттям спадщини після смерті моєї матері, відповідно до законодавства країни-агресора.

Проте, наголошую, я ніколи не зверталася з заявами та проханнями, не співпрацювала з окупаційною владою і ніколи не співпрацюватиму".

Але це неправда.

Після захоплення Криму в 2014 році росіяни проводять "навернення" всіх українських громадян, зареєстрованим місцем проживання яких є Крим, на російське громадянство. Дійсно, у 2015 році цим громадянам автоматично присвоювали російські ІНН.

Але Валентина Сімоненко не могла потрапити під таку "автоматичну" кампанію, як мінімум, з двох причин:

– Вона вже тривалий час працювала суддею Верховного Суду України і проживала в Києві, а отже, не потрапила під категорію громадян, яким автоматично "роздали" російське громадянство, а потім і ІНН;

– У реєстрі платників податків РФ вона ідентифікується як іноземна громадянка, за даними паспорта, який отримала влітку 2015 року, що виключає версію про захоплені росіянами бази даних у 2014 році.

У російському законодавстві чітко зафіксовано, що іноземному громадянину для постановки на податковий облік та отримання ІНН потрібно особисто або через довірену особу подати заяву до податкового органу, додати документи про посвідчення тимчасового проживання на території Росії, нотаріально посвідчену копію паспорта, сплатити мито тощо.

Питання спадщини на окупованій території також достатньо повно врегульовано тим же законом про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України. Стаття 11-1 документа регулює саме питання забезпечення права на спадкування.

Згідно з законом, спадкова справа підлягає реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом міністрів України.

Щодо можливості "автоматичного" спадкування за законодавством Росії, то воно, як і за законодавствам будь-якої країни, також вимагає активної дії – прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини в Росії має бути подано через шість місяців від відкриття спадщини.

Малоймовірно, що окупаційні незаконні органи спеціально вкрали невідомі їм нові паспортні дані Валентини Сімоненко 2015 року для "автоматичної" реєстрації спадщини.

Ці факти вщент розбивають "спростування" Валентини Сімоненко інформації, наведеної Громадською радою доброчесності.

Якщо винести за дужки питання про моральність і законність взаємодії з незаконними органами та набуття власності за законодавством країни-агресора в Криму і тлумачити його як набуття майна за межами України, таке майно мало бути задекларовано суддею.

Проте в деклараціях Валентини Сімоненко за 2016 рік ніякої додаткової власності за межами України не з’явилося. А недекларування майна – це вже інше правопорушення, за яке передбачено відповідальність, і яке в процедурі конкурсу до Верховного Суду для інших кандидатів стало підставою для припинення участі в конкурсі.

До речі, НАЗК до цього часу не завершило перевірку Валентини Сімоненко та ще й має клопіт додаткової роботи у зв’язку з виявленням у неї російського ІНН. Звісно, якщо не закриє на це очі, що цілком можливо – адже перевірку декларацій суддів здійснювала засуджена особа.

Отже, президент має поставити крапки над "і" в цій історії. Або сама Валентина Сімоненко. Вона може вчинити, як суддя Слинько, який сам попросив президента не призначати його суддею Верховного Суду.

Цей суддя, попри заперечення Громадської ради доброчесності, успішно пройшов сито ВККС і ВРП. Але за кілька днів до появи указу призначення до ВС стало відомо, що саме суддя Слинько відпустив з-під варти вбивцю журналіста Георгія Гонгадзе.

За будь-якого розвитку подій остаточна відповідальність за склад Верховного Суду лежить на президентові України, бо саме його підпис стоїть під указами про призначення ВСІХ суддів Верховного Суду.

Тарас Шепель, член Громадської ради доброчесності, спеціально для УП