Три законопроекти для зменшення порушень прав людини в Україні

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у своїх рішеннях вказує також і на ті порушення прав людини в Україні, що випливають з недоліків законодавства.

Тобто не те, щоб є конкретні винуватці у порушенні прав, а просто закон такий!

За таких обставин законні дії органів влади апріорі можуть містити порушення Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ).

Наприклад, національним законодавством не передбачено можливість змінити по-батькові. Ім’я, прізвище і навіть стать змінити можна, а по-батькові – ні (тільки якщо особа, вказана батьком, змінить ім’я).

Відповідно, органи РАЦС відмовляють заявникам про зміну по-батькові – а ті можуть звернутися до ЄСПЛ про порушення прав людини.

Зрозуміло, що допоки існують подібні недоліки закононадвства, то й будуть допускатися порушення прав людини, а уряд України отримуватиме негативні рішення ЄСПЛ. Тому ці недоліки бажано виправляти, у тому числі, шляхом внесення змін до законодавства.

Серед таких можливих змін є абсолютно "білі" неполітичні законодавчі ініціативи. Це, зокрема, законопроекти №2018, №4639 та №6581, які заслуговують на увагу всіх, хто переймається дотримання прав людини в Україні.

– Законопроект №2018 "Про внесення змін до Цивільного кодексу України (щодо права на зміну по-батькові)"

На виконання рішення ЄСПЛ у справі "Гарнага проти України", де встановлено порушення статті 8 Європейської конвенції з прав людини з огляду на те, що відповідні положення законодавства України, які регулювали питання зміни по-батькові, сформульовані не достатньо чітко.

ЄСПЛ вказав, що українська система зміни імені є досить гнучкою й особа може змінити ім’я, дотримавшись спеціального порядку.

Тому за ситуації майже повної свободи зміни імені або прізвища особи обмеження, накладені на зміну по-батькові, не є належним чином та достатньою мірою мотивованими.

Що робити, якщо особа проживала з вітчимом, а свого біологічного батька, який нею не цікавився та ухилявся від виконання батьківських обов’язків, не пам’ятає? Крім того, зміна особою своєї статі без зміни по-батькові може призвести до тієї самої "Гадя Петрович Хренова".

Законопроектом пропонується внесення змін до частин першої та другої статті 295 Цивільного кодексу України, якими передбачається право особи на власний розсуд змінювати своє по-батькові так само, як і власне прізвище та (або) ім’я.

Зміна закону є необхідною передумовою для того, щоб органи РАЦС отримали підстави задовільняти заяви про зміну по-батькові.

– Законопроект №4639 "Про внесення змін до деяких законів України щодо гарантування реалізації конституційного права людини на страйк"

На виконання рішення ЄСПЛ від 2 жовтня 2014 року у справі "Веніамін Тимошенко та інші проти України", де встановлено порушення Україною статті 11 Європейської конвенції з прав людини у зв’язку з порушенням права заявників на свободу об’єднання.

Суд встановив, що законодавство, яке регулює проведення страйків в Україні, нечітке, непрозоре і, відповідно, неякісне. Це дозволяє судам обмежувти право на страйк працівників транспортних підприємств, зокрема авіакомпаній.

Фактично, один національний закон прямо забороняє працівникам авіації страйкувати, а інший – не передбачає таку можливість. Водночас стаття 11 Європейської конвенції з прав людини дозволяє страйк як спосіб захисту прав.

Законодавча ініціатива повинна врегулювати це питання: забороняти проведення страйку можна буде лише за умов, якщо припинення працівниками роботи створює загрозу національній безпеці, життю і здоров'ю людей, довкіллю тощо.

Рішення "Тимошенко проти України" має шанси стати серйозним прецедентом, оскільки різні профспілки зможуть отримати право на страйк як законний інструмент для захисту трудових прав.

При цьому страйк – це єдиний інструмент самозахисту працівників без участі держави. Детальніше про це писала "Українська Гельсінська спілка з прав людини".

Про важливість приведення законодавства у відповідність до Європейської конвенції з прав людини наголошували й в Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.

– Законопроект №6581 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо недопущення порушень прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод)"

Стосується виконання відразу кількох рішень Європейського суду з прав людини: "Харченко проти України", "Чанєв проти України", "Ігнатов проти України".

У вказаних справах ЄСПЛ встановив порушення вимоги статті 5 Конвенції через наявність у кримінальному процесуальному кодексі (КПК) норм, які допускають тривале тримання обвинуваченого під вартою на стадії судового розгляду та затягування перегляду ухвали про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (статті 315, 331).

Міністерство юстиції вже зверталося до судових органів щодо необхідності вжиття заходів загального характеру, зумовлених встановленими рішеннями. Однак не так просто змінити практику правозастосування, яка виникла внаслідок нечіткості законодавства.

Така неправильна практика склалася через нечіткість врегулювання КПК питання щодо тримання особи під вартою в період після закінчення досудового розслідування та до початку судового розгляду.

Простою мовою: склалася ситуація, що особу продовжують утримувати під вартою, навіть коли визначений строк сплив. Але її мали би автоматично звільняти, а суд хай собі розбирається з нюансами.

Особа не повинна бути заручником процесу!

Законопроектом передбачається скасувати автоматичне поновлення тримання під вартою, застосованого під час досудового слідства, натомість обов’язково розглянути на підготовчому судовому засіданні питання про обрання, зміну чи скасування запобіжного заходу (зміни до статті 315 КПК).

Також, кожні два місяці перевіряти правомірність та наявність підстав для подальшого утримання обвинуваченого під вартою та наділити Верховний Суд повноваженнями вирішувати питання про застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого після скасування вироку і направлення справи на новий розгляд (зміни до статей 436, 454 КПК).

*  *  *

Багато риторики про права людини, план заходів, ще права людини – але що конкретно держава робить?

Для тих, хто "в темі", очевидним є питання про прикладний ефект діяльності держави в сфері прав людини. Саме такий результат – який можна помацати і який неважко досягти – можна отримати, якщо ухвалити названі три законопроекти.

Вони необхідні для забезпечення прав людини в Україні. Вони випливають безпосередньо з встановлених Європейським судом з прав людини порушень. Вони не мають політичних аспектів і заслуговують на підтримку.

При цьому питання полягає, фактично, не в доцільності цих законопроектів (адже вони прямо корелюють з ЄКПЛ), а в тому, як довго ще без них Україна програватиме справи в ЄСПЛ.

Крім того, для нового Верховного Суду це може стати хорошим інструментом поліпшення судової практики.

Владислав Власюк, генеральний директор Директорату з прав людини, доступу до правосуддя та правової обізнаності Міністерства юстиції, спеціально для УП